РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 березня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого

суддів

при секретарі          

Гайдук В.І.

Ремеза В.А., Прозорової М.Л.

Панченка Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, –

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди у сумі 50 000 грн., посилаючись на те, що тривалий час знаходився у трудових відносинах з ВАТ «Павлоградвугілля» і 20.07.2006 з ним стався нещасний випадок. Відповідно до висновку МСЕК від 19.03.2007 йому встановлено 50% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, тому позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 11 січня 2010 року стягнуто з ВАТ «Павлоградвугілля» на користь позивача моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ВАТ «Павлоградвугілля» просить скасувати рішення суду  та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія судів вважає, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню.

Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що під час роботи з позивачем стався нещасний випадок, через що ОСОБА_5 за висновком МСЕК від 19.03.2007 встановлено 50% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, безстроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 2371 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як установлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ОСОБА_5 трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з ВАТ "Павлоградвугілля".

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 2371 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Присуджений розмір страхової виплати судом першої інстанції належним чином вмотивований з урахуванням усіх обставин, що визнані судом істотними, відповідно до засад цивільного законодавства та ст.2371 КЗпП України.

Між тим,  ухвалюючи рішення в частині розподілу судових витрат, суд першої інстанції безпідставно з вимог про відшкодування моральної шкоди стягнув з ВАТ «Павлоградвугілля» в дохід держави судовий збір у сумі 51 грн., а тому колегія суддів вважає, що сума судового збору повинна бути зменшена до  8 грн. 50 коп., у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313,316,317 ЦПК України, колегія суддів, –

вирішила:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2010 року в частині стягнення суми судового збору змінити, зменшивши суму стягнутого судового збору до 08 (вісім) грн. 50 (п’ятдесят) коп.

В решті рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2010 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення, і протягом двох місяців може бути оскаржено до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді