Судове рішення #8128005

Справа -22ц-828/10                                                    Головуючий в 1-й інстанції –Казак С.Ю.,

Категорія – 27                                                             Доповідач- Сіромашенко Н.В.,

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області:

    головуючий – Калиновського А.Б.,

    суддів – Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,

    при секретарі – Керімовій Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 4 листопада 2009 року про забезпечення позову АКБ «ПРАВЕКС-БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

    Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 4 листопада 2009 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1; нежитлове приміщення, яке знаходиться в прибудові літ. А'-1 до житлового будинку літ. А-10 приміщення №280 – оздоровчий комплекс загальною площею 79,1 кв.м, а – ганок, розташований по вул. Висоцького, 4 в м. Дніпропетровську; підвальне приміщення №9 поз. 1-7 в житловому будинку літ. А-2 площею 46,7 кв.м по пр. Кірова, 58 в м. Дніпропетровську, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, з забороною їх відчуження будь-яким власником у будь-який спосіб.

    В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування даної ухвали.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її підлягаючою задоволенню частково.

    Накладаючи арешт на вищевказані об’єкти нерухомості, суд посилався на те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та виходив з обсягу позовних вимог (сума заборгованості складає 4500985 грн.).

У відповідності до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому згідно до п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

    У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з?ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

    Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз?яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв?язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги те, що позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної вимоги в сумі 4500985 грн. 53 коп., апеляційний суд приходить до висновку про правильність постановленої судом 1-ї інстанції ухвали в частині накладення арешту на нерухоме майно, тому що, дійсно, за таких обставин невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити або утруднити виконання рішення суду у разі позитивного вирішення питання для позивача, при цьому переданого в іпотеку майна, оціненого за домовленістю сторін у 3787500 грн., недостатньо для погашення заявленої до стягнення суми заборгованості.

Таким чином, оскільки судом 1-ї інстанції вірно зроблений висновок про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту, доводи апеляційної скарги не спростовують його, то відсутні підстави для скасування ухвали в цій частині.

Однак, апеляційний суд вважає невірним висновок суду 1-ї інстанції щодо застосування виду забезпечення позову у вигляді заборони відчуження будь-яким власником у будь-який спосіб даного нерухомого майна, оскільки такий вид забезпечення позову не був заявлений позивачем, а окрім того, він є зайво застосованим, тому що відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна полягає, в тому числі, і у оголошенні заборони розпоряджатися ним.

За таких обставин ухвала суду, яка є об’єктом оскарження, підлягає скасуванню в цій частині.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

    Ухвалу Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 4 листопада 2009 року скасувати в частині заборони відчуження об’єктів нерухомості.

    В іншій частині ухвалу залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація