АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2006 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої-судді Варвус Ю.Д. суддів: Баса О.Г., Гуменюк Н.І. при секретарі Курдзіль М.В. з участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, позивача-відповідача ОСОБА_3, відповідача-позивача ОСОБА_4 розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22ц-1329 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Старокостянтинівського районного суду від 12 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної і моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія судців
встановила:
ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог зазначали, що 04 травня 2003 року в с. Ладиги Старокостянтинівського району відповідач, керуючи автомобілем марки „Ніссан", порушив Правила дорожнього руху України та допустив зіткнення з автомобілем ГАЗ-21 під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 та ОСОБА_7 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, ОСОБА_2, ОСОБА_7 - легкі тілесні ушкодження, ОСОБА_9 - сильний психологічний стрес, а ОСОБА_8 моральні переживання за членів своєї сім'ї. Пошкоджено автомобіль ГАЗ-21, для відновлювального ремонту якого необхідні кошти в сумі 3720 грн.50 коп. ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 3570 грн.50 коп, судові витрати в сумі 150 грн. 50 коп., моральну шкоду в сумі 10000 грн. ; ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10000 грн., ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - моральну шкоду в сумі по 5000 грн. кожному.
Зазначені позови об'єднанні судом в одне провадження.
В судовому засіданні позивачі збільшили позовні вимоги, ОСОБА_1 просив додатково стягнути з відповідача на його користь та на користь ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 30003 грн. і моральну шкоду в сумі 40000 грн.
Головуюча у першій інстанції -Сеньков О.Г. Справа №22-1329
Доповідач - Варвус Ю.Д. Категорія 26
ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_4 також витрати на лікування в сумі 4652 грн. 10 коп., на санаторно-курортне лікування за три роки в сумі 5985 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн..
ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача додатково витрати на лікування в сумі 6241 грн. 70 коп., на санаторно-курортне лікування за три роки в сумі 5985 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн.
В квітні 2006 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 пред"явили зустрічний позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Просили стягнути на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в результаті пошкодження автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді в сумі 28184 грн.31 коп. та 25000 грн. моральної шкоди, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просили стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі по 10000 грн. кожному.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 12 квітня 2006 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_9 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 3570 грн,, моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а всього 8570 грн.; на користь ОСОБА_2 - моральну шкоду в сумі 2000 грн., на користь ОСОБА_1 -моральну шкоду в сумі 5000 грн.., на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_9 - моральну шкоду в сумі по 500 грн. кожному, на користь Одеської філії ВАТ „Український інститут пластичної хірургії та косметології" на проведення операції ОСОБА_1 та проходження ним реабілітаційного періоду - 3450 грн.
В позові ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди відмовлено.
В позові ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди відмовлено.
В зустрічному позові ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на недоведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, на безпідставність відмови у проведенні судово-технічної та трасологічної експертиз, на недоведеність спричинення позивачам матеріальної та моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення в частині відмови йому у відшкодуванні витрат на лікування та санаторно-курортне лікування незаконним, посилаючись на порушення при цьому судом норм процесуального та матеріального права.
Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 підлягають відхиленню з наступних мотивів.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм належна оцінка, його висновки підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що 04 травня 2003 року близько 17 год. ОСОБА_4, керуючи власним автомобілем марки „Ніссан" номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись по центральній вулиці с.Ладиги Старокостянтинівського району в порушення вимог п.п. 1.2, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з автомобілем марки ГАЗ-21 номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 та пасажир ОСОБА_1 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження, пасажирка ОСОБА_2 - легкі тілесні ушкодження, пасажири ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - психологічний стрес, а також пошкоджено автомобіль, відновлювальний ремонт якого становить 3570 грн.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, протоколом огляду місця пригоди, схемою, протоколом огляду транспортного засобу, дефектною відомістю за результатами огляду транспортного засобу автомобіля ГАЗ-21 від 09 жовтня 2003 року, звітом №НОМЕР_3 про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням автомобіля ГАЗ-21 від 09 жовтян 2003 року, матеріалами кримінальної справи №1-250/2003 по обвинуваченню ОСОБА_4 поясненнями сторін.
Постановою Старокостянтинівського районного суду від 22 вересня 2003 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.1 ст.286 КК України за згодою останнього закрита внаслідок акту амністії (п.4 ч.1 ст.6 КПК України).
При таких конкретних обставинах суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди.
Обґрунтованою є відмова суду в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення коштів на придбання путівки на санаторно-курортне лікування, оскільки останній не надав доказів, які б свідчили саме санаторій „Ятрань" м.Трускавець є профільним для лікування захворювання, отриманого внаслідок ДТП, а також аналогічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_9, так як вони не надали доказів щодо наявності медичних рекомендацій про потребу в такому лікуванні.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, суд врахував тривалість та ступінь перенесених кожним з них моральних та фізичних страждань в зв'язку з ДТП, втратою встановлених повсякденних життєвих зв'язків.
З вказаними висновками суду та розміром моральної шкоди на користь ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2 колегія суддів вважає за необхідне погодитися, оскільки такі висновки відповідають матеріалам справи, вимогам ст.ст.440, 440-1, 450 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про наявність вини в даній дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_3, оскільки він їхав по зустрічній смузі руху спростовується дослідженими в судовому засіданні протоколом огляду місця пригоди та схемою до нього, поясненнями сторін на досудовому слідстві.
Посилання в скарзі на те, що суд не прийняв до уваги висновку спеціаліста Київського НДІСЕ від 02 квітня 2004 року є безпідставним. Оцінку даному висновку спеціаліста суд дав в сокупності з усіма іншими добутими по справі доказами.
Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи даної апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 також не можна визнати переконливими, оскільки вони не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції і впливали на законність оскаржуваного рішення.
Підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 308,315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Старокостянтинівського районного суду від 12 квітня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.