УХВАЛА

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 591/2729/18

провадження № 61-16381ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Жданової В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 29 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського державного університету про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до Сумського державного університету, у якому просив нарахувати йому відповідно до частини шостої статті 235 КЗпП України заробітну плату за період з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2016 року у розмірі 87 751 грн 74 коп., з яких 55 757 грн 91 коп. - виплаченої заробітної плати та 31 993 грн 83 коп. - недоплаченої суми.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 29 липня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що положення частини шостої статті 235 КЗпП України не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, що склалися між сторонами, оскільки із назви самої правової норми вбачається, що вона стосується лише спорів про поновлення на роботі, зміни формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладання трудового договору, та встановлення періоду такої роботи.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 29 липня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом першим частини шостої статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову ОСОБА_1 до Сумського державного університету є стягнення заробітної плати, тобто ціна позову в загальному розмірі становить 87 751 грн 74 коп., яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн ? 100 = 192 100 грн), а тому справа № 591/2729/18 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.

Касаційний цивільний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені підпунктом 2 пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, так і для висновку про те, що розгляд справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної судової практики правозастосування, у зв`язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 29 липня 2019 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 29 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського державного університету про стягнення заробітної плати відмовити.

Суддя В. С. Жданова