П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/6316/18

Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

при секретарі Чугунові С.О.,

за участю представника позивача Запши О.М., представника відповідача Кришкевича Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства «Конст-Дельта» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 29.03.2019 р.) по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Конст-Дельта» до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправним та скасування приписів в частинах,-

В С Т А Н О В И В:

05.12.2018 року ПП «Конст-Дельта» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ Держпраці в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати пункт 3 Припису №15/14.6/03-243-341 від 23.04.2018 року та пункт 1 Припису №15/14.6/04-243-339 від 23.04.2018 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач дійшов помилкових висновків щодо необхідності отримання підприємством дозволів на експлуатацію машин, устаткування підвищеної небезпеки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ПП «Конст-Дельта» - відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, директор ПП «Конст-Дельта» 03.05.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні суду 2-ї інстанції представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу не визнав та категорично наполягав на залишенні її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 18.04.2018 року по 23.04.2018 року посадовими особами Головного управління Держпраці в Одеській області на підставі наказу від 16.03.2018р. №195 проведено планову перевірку ПП «Конст-Дельта» на предмет дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

В ході проведення вказаної планової перевірки було виявлено 30 порушень нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, 14 з яких створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 23.04.2018 року №15/14.6/04-243 та на адресу підприємства позивача винесено Приписи №15/14.6/03-243-341 від 23.04.2018 року та №15/14.6/04-243-339 від 23.04.2018 року про усунення виявлених порушень.

Вказані Приписи із зазначенням переліку виявлених під час перевірки порушень та терміну на їх усунення (до 23.06.2018р.) було отримано директором ПП «Конст-Дельта» 23.04.2018 року.

Так, в пункті 3 Припису №15/14.6/03-243-341 від 23.04.2018 року зазначено, що «Підприємством не отримано дозвіл від органів Держпраці на експлуатацію машин, устаткування підвищеної небезпеки (ліфтів) відповідно до додатку 3 Постанови КМУ від 26.10.2011р. №1107».

А в п.1 Припису №15/14.6/04-243-339 від 23.04.2018 року зазначено, що «ПП «Конст-Дельта» не отримано дозвіл від органів Держпраці на експлуатацію машин, устаткування підвищеної небезпеки відповідно до додатку 3 Постанови КМУ від 26.10.2011р. №1107, а саме: електричне устаткування електричних станцій та мереж, технологічне обладнання напругою понад 1000 В (трансформатор 2Т 400 кВа); та інші.».

Не погоджуючись з вказаними відповідачем у цих пунктах Приписів порушеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та не доведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірних приписів відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту приписів п.1 «Положення про Державну службу України з питань праці» (затв. Постановою КМУ від 11.02.2015р. №96), Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 цього Положення визначено, що Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Крім того, наказом Державної служби з питань праці від 04.02.2016 року №8 затверджено «Положення про Головне управління Держпраці в Одеській області», у пункті 1 якого зазначено, що Головне управління є територіальним органом Держпраці України та здійснює свої повноваження на території Одеської області.

Згідно із ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

А відповідно до вимог ст.38 Закону України «Про охорону праці», державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Так, згідно з п.п.16 п.4 Положення №96, Держпраці, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення.

Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, у тому числі на принципах пріоритету життя і здоровя працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

Так, стаття 13 Закону України «Про охорону праці» зобов`язує роботодавця створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Як визначено ст.21 Закону України «Про охорону праці», виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці. Проектування виробничих об`єктів, розроблення нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Експертиза проектів будівництва на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці проводиться відповідно до статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Т.б. роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Видає ж такі дозволи Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.

При чому, слід зазначити, що на застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання.

Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, безпосередньо встановлюються Кабінетом Міністрів України. Строк дії дозволу становить: на виконання робіт або на експлуатацію машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки - 5 (п`ять) років (з подальшим його продовженням); на застосування машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки - безстроково. Підставою для переоформлення документа дозвільного характеру є: зміна найменування суб`єкта господарювання - юридичної особи або прізвища, імені та по батькові фізичної особи - підприємця; зміна місцезнаходження суб`єкта господарювання. Підставою для відмови у переоформленні, видачі дубліката дозволу є: подання роботодавцем неповного пакета документів, необхідних для переоформлення, видачі дубліката дозволу згідно із встановленим законодавством вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих роботодавцем, недостовірних відомостей; зміна ідентифікаційного коду за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, зазначеного у дозволі. Переоформлення, видача дубліката дозволу здійснюються на безоплатній основі. Набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви на одержання дозволу та необхідних документів приймає рішення про видачу дозволу або про відмову в його видачі із зазначенням підстав, визначених цією статтею. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, приймає рішення про відмову у видачі дозволу в разі: неподання роботодавцем необхідних документів та (або) їх оформлення з порушенням встановлених вимог; подання недостовірних відомостей або висновку за результатами експертизи, який затверджено чи складено більш як за рік до дня подання заяви; встановлення згідно з висновком за результатами експертизи невідповідності об`єкта експертизи вимогам законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці. Підставою для анулювання дозволу є: заява роботодавця або уповноваженої ним особи про анулювання дозволу; припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем; виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл; повторне порушення вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл; виникнення аварії, вибуху, пожежі, нещасного випадку, якщо в акті розслідування встановлено, що причиною такої події стало недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл; створення перешкод під час проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або його територіального органу перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл. Перелік підстав для анулювання дозволу, наведений у частині дванадцятій цієї статті, є вичерпним. Про анулювання дозволу роботодавець повідомляється у письмовій формі із зазначенням підстав щодо анулювання цього дозволу протягом п`яти днів з дня прийняття рішення органом, який видав дозвіл. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, оприлюднює інформацію про всі видані та анульовані дозволи у засобах масової інформації. Експертиза проектної та іншої документації на виготовлення і впровадження нових технологій і засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту, реєстрація, огляди, випробування тощо виробничих об`єктів, інженерних інфраструктур об`єктів соціально-культурного призначення провадяться у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. У разі коли роботодавець не одержав зазначеного дозволу, місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, вживає заходів до скасування державної реєстрації цього підприємства у встановленому законом порядку за умови, якщо протягом місяця від часу виявлення вказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів з їх усунення. Технологічні процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, хімічні речовини і їх сполуки та інша небезпечна продукція, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосування) лише за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні на території України. Не допускається застосування у виробництві шкідливих речовин у разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації. Усі дозволи, передбачені цією статтею, при здійсненні діяльності в межах території виключної (морської) економічної зони України та на континентальному шельфі на умовах угоди про розподіл продукції, укладеної відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції», надаються інвестору в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається зі змісту положень п.10 «Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», технічний огляд устаткування проводить спеціалізована організація (крім первинного та позачергового, який проводить уповноважена організація у разі закінчення граничного строку експлуатації, виникнення аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру).

Так, відповідно до вимог ч.ч.6,7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» 05.04.2007р. №877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Далі, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Як встановлено з матеріалів справи судом апеляційної інстанції та вже зазначалося вище, 23.04.2018 року відповідачем за результатами встановлених під час проведення планової перевірки ПП «Конст-Дельта» винесено приписи №15/14.6/04-243-339 та №15/14.6/01-243-340, якими було зобов`язано відповідача в строк до 23.06.2018 року усунути порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, які викладені в акті перевірки від 23.04.2018 року, зокрема, «Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів», ст. 21 Закону України «Про охорону праці».

Так, приписами п.9.7.1 «Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів» визначено, що суб`єкт господарювання, який має намір розпочати (продовжити) експлуатацію ліфтів, повинен отримати дозвіл відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.05-2003 (1631-2003-п) і забезпечувати їх утримання в справному стані та безпечно експлуатувати шляхом організації належного технічного обслуговування, технічного огляду та ремонту. З цією метою він повинен: призначати наказом працівників, відповідальних за організацію робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфтів та організацію їх експлуатації; призначати наказом електромеханіків, які одночасно є відповідальними особами за їх справний стан; призначати наказом ліфтерів і операторів диспетчерського зв`язку (якщо такий є).

Як слідує зі змісту вимог ст.11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю) відповідно до закону.

А відповідно до п.6 «Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки» (затв. Постановою КМУ від 26.10.2011р. №1107) дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

Як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, станом як на дату розгляду справи судом 1-ї інстанції, так і на дійсний час, у позивача відсутні будь-які докази отримання ним дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

При цьому, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, критично оцінює доводи позивача щодо відсутності у нього обов`язку одержання дозволу на експлуатацію ліфтів, оскільки факт реєстрації спірних ліфтів головним держінспектором Одеської державної інспекції ПБ та ОП 03.12.2007р., на який посилається підприємство, не свідчить про виконання вимог ст.21 Закону України «Про охорону праці» (т.б. відсутні докази реєстрації механізмів підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці).

Посилання ж позивача на отримання ПАТ «ОТІС» дозволу на №1027.12.32 щодо застосування пасажирських ліфтів моделі Z, в.п. 240-1000кг, також не заслуговують на увагу, оскільки цей факт не позбавляє особу, яка безпосередньо експлуатує ліфти, обов`язку отримання дозволів. До того цей факт не підпадає під дію п.6 «Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки» (затв. Постановою КМУ від 26.10.2011р. №1107), який, в свою чергу, чітко описує випадки, коли дозвіл на застосування отриманий виробником або постачальником механізмів до прийняття зобов`язань щодо їх постачання. Таких доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано.

Окрім того, судова колегія також вважає за необхідне зазначити й про те, що договір №D2 7 PC 0093 укладений між ПрАТ «ОТІС» та ПП «Конст-Дельта», на який посилається позивач в якості своєї аргументації необов`язковості отримання дозволу на експлуатацію ліфтів, теж не є належною підставою для не отримання спірного дозволу, оскільки має назву «На виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів за індивідуальним розрахунком», а у розділі 1 щодо предмету договору зазначається, що «Виконавець» - ПАТ «ОТІС» бере на себе обов`язки з виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів, а не виконує роботи з експлуатації.

Що ж стосується наданої представником позивача до суду 2-ї інстанції копії договору №12/3, який було укладено 01.03.2019р. між ПП «Конст-Дельта» та ТОВ «Ніка-ліфт» (яке має дозвіл від 07.11.2018р., виданий Управлінням Держпраці у миколаївській області) на експлуатацію спірних ліфтів, то судова колегія не може прийняти цей договір до уваги та розцінює його критично, оскільки останній без поважних причин не додавався позивачем до адміністративного позову, не досліджувався та відповідно, не був предметом розгляду в суді 1-ї інстанції.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія, діючи з урахуванням норм ст.3 Конституції України та ст.ст.4,21 Закону України «Про охорону праці», оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає що суд 1-ї інстанції, в даному випадку, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність зазначених відповідачем в оскаржуваних пунктах Приписів порушень, які позивач, в свою чергу, зобов`язаний у встановлений строк усунути.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Конст-Дельта» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 03.09.2019р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло