Справа - № 22ц-1417/10 Головуючий в 1й інстанції – Антонюк О.А.,
Категорія –45 Доповідач - Сіромашенко Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Калиновського А.Б.,
суддів Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Керімовій Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, управління держкомзему у м. Дніпропетровську, 3-і особи: ОСОБА_3, виконавчий комітет Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради про усунення перешкод в користуванні проїздом загального користування шляхом визнання незаконними рішень виконавчого комітету міської ради та їх скасування, та про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2009 року було усунено для ОСОБА_2 перешкоди в користуванні частиною проїзду загального користування, розташованого між земельними ділянками АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 по вул. Полковій в м. Дніпропетровську та переданого у приватну власність ОСОБА_1; визнано незаконним та скасовано рішення №1805 виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19 грудня 1996 року в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,07 за адресою: АДРЕСА_1 та рішення №1067 виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 12 квітня 2007 року про внесення змін до вищезазначеного рішення №1805 та визначення площі земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 відповідно до державного акту про право приватної власності на землю в розмірі 0,0596 га; визнано недійсним державний акт серії ДПД №002442 від 15 травня 1997 року про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0596 га за вказаною адресою, виданого на підставі рішення №1805 виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19 грудня 1996 року та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №002442.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування даного рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування, укладеного 1 червня 2000 року між нею та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Тулою М.К., зареєстрованого в реєстрі за №803, та, зареєстрованого в ДМБТІ за №599 16 листопада 2001 року, належить житловий будинок АДРЕСА_3 в м. Дніпропетровську, розташований на земельній ділянці площею 468 кв.м (а.с.21 т.1). До цього дане домоволодіння належало на праві власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 7 грудня 1996 року між нею та ОСОБА_6, посвідченого державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Ладою І.М., зареєстрованого в реєстрі за №2-5291, та зареєстрованого в ДМБТІ 28 січня 1997 року (а.с.20 т.1). Відповідно до чинного законодавства разом з переходом права власності на дану будівлю набувалося право користування земельною ділянкою, що знайшло відображення у вказаних договорах.
Суміжними землекористувачами є відповідачка ОСОБА_1, якій на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1, та 3-я особа – ОСОБА_3, якій на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_2.
На підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради №1805 від 19 грудня 1996 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ДПД* №002442 від 15 травня 1997 року про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0596 га за вказаною адресою, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №002442 (а.с.45 т.1).
Вперше земельна ділянка АДРЕСА_3 в м. Дніпропетровську (на час виділення земельна ділянка АДРЕСА_3 площею 1517 кв.м, прямокутної форми, розміром 64,0 м х 23,7 м, була виділена ОСОБА_8, що підтверджується довідкою про землекористувача від 18 квітня 1945 року (а.с. 6 т.1).
Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради депутатів трудящих м. Дніпропетровська №19 від 8 січня 1952 року за рахунок земельної ділянки ОСОБА_8 в АДРЕСА_2 і з її згоди була виділена земельна ділянка площею 600 кв.м для індивідуального житлового будівництва ОСОБА_9 (батьку відповідача ОСОБА_1) (а.с.340 т.1). Як вбачається з акту відводу, довідки та плану земельної ділянки, виділеної ОСОБА_9 (а.с.38, 39 т.1), дана земельна ділянка мала Т-образну форму, розміром 19,7 м х 23,7 м, площею 466,89 кв.м та розміром 3,0м х 44,4 м, площею 132,9 кв.м. Тобто у вказаній документації на його ім'я спірна земельна ділянка площею 132,9 кв.м не зазначена як проїзд загального користування.
Однак, після виділення в січні 1952 року з земельної ділянки №19 земельної ділянки АДРЕСА_1 нова документація на земельну ділянку №19 по вул. «Б» не складалася; зміни, посвідчені печаткою, були внесені 26 січня 1952 року до раніше виданої ОСОБА_8 довідки про землекористування та плану земельної ділянки, згідно з якими ділянка №19 зменшилася з 1517 кв.м до 917 кв.м, тобто на 600 кв.м. При цьому на плані земельної ділянки ОСОБА_8 було зображено контур нової земельної ділянки №19-а розмірами 19,7 м х 23,7 м (площею 466,89 кв.м) та нанесено загальний проїзд довжиною 44,3 м, шириною 3 м (площею 132,9 кв.м), що зафіксовано на плані земельної ділянки ОСОБА_8 (а.с.6, 7, 244 т.1) Таким чином, проїзд загального користування було утворено 26 січня 1952 року та зафіксовано на плані земельної ділянки ОСОБА_8
В процесі подальшого фактичного землекористування розміри земельної ділянки АДРЕСА_3 змінилися. Так, станом на 23 червня 1975 року загальна площа зазначеної земельної ділянки становила 859 кв.м., що підтверджується актом, складеним техніком та затвердженим начальником БТІ (а.с.10 т.1). На вказаний час обстеження домоволодіння АДРЕСА_3 на предмет його можливого розподілу на два окремих БТІ було запропоновано виділити земельну ділянку площею 468 кв.м по АДРЕСА_3 та площею 385 кв.м з присвоєнням адреси: АДРЕСА_2. При цьому було зазначено, що проїзд площею 137 кв.м необхідно залишити в загальному користуванні власників будинків АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.
Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська №1314 від 21листопада 1977 року (а.с.12 т.1) земельна ділянка під АДРЕСА_3 відповідно до запропонованих БТІ варіантів була розподілена на дві окремі ділянки, а саме: земельну ділянку АДРЕСА_3 площею 468 кв.м та АДРЕСА_2 площею 385 кв.м.
Внаслідок змін в фактичному користуванні земельними ділянками та наступного упорядкування меж змінилася і площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, і на день виготовлення технічного паспорту, 15 лютого 1991 року, становила 524 кв.м без урахування спірної земельної ділянки, і набула розмірів 23,50 м х 22,30 м. Спірна земельна ділянка, частина якої була передана у приватну власність відповідачці, в даному технічному документі зазначена як проїзд (а.с.64 т.1).
Відомості щодо наявності спірного проїзду загального користування між земельними ділянками будинків АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 містяться в планах земельних ділянок технічних паспортів від 19 березня 1986 року ОСОБА_10 (а.с.13-14 т.1), від 6 грудня 1996 року ОСОБА_6 (а.с.16 т.1), від 11 лютого 2000 року ОСОБА_4 (а.с.18-19 т.1).
У подальшому, в процесі фактичного землекористування розміри земельної ділянки по АДРЕСА_1 також змінювалися, збільшившись на момент приватизації порівняно з первісними розмірами з 19,7м до 21,46 м з одного боку та до 22,4 м – з іншого, а також по ширині з 23,50 м до 24,01 м. Змінилися і розміри спірної земельної ділянки (проїзду) в порівнянні з розмірами, встановленими в 1952 році, а саме: ширина з 3,05 м до 3,11 м при довжині 44,3 м,.
При підготовці документів для приватизації вищевказані дані бюро технічної інвентаризації не були прийняті як підстава для правильного визначення розміру земельної ділянки; при складанні технічної документації матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами були складені без участі суміжного землекористувача ОСОБА_6, що підтверджується планом встановлення та узгодження меж земельної ділянки за 1996 рік (а.с.41 т.1), а також не заперечувалося сторонами.
При повторній інвентаризації земельної ділянки, проведеної 4 грудня 2006 року при підготовці рішення виконкому Дніпропетровської міської ради №1067 від 12 квітня 2007 року про внесення змін до рішення виконкому №1805 від 19 грудня 1996 року, згідно яких площа переданої ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки зменшена до 0,0596 га, були неправильно визначені суміжні землекористувачі, зазначена в якості суміжного землекористувача ОСОБА_6, тоді як з 2000 року ним є позивач, та знову не узгоджені межі з суміжними землекористувачами, відсутні їх підписи (а.с.16, 17 т.2).
Початком перебігу строку позовної давності судом 1-ї інстанції визначено грудень місяць 2002 року, оскільки ОСОБА_2, яка є власником домоволодіння АДРЕСА_3 з 2000 року, саме в цей момент, коли вона звернулася за вирішенням питання відносно приватизації своєї земельної ділянки, стало відомо про наявність рішення виконкому Дніпропетровської міської ради та державного акту щодо передачі в приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1, тобто про порушення її прав. На підставі зазначеного суд прийшов до висновку про те, що строк позовної давності при зверненні до суду 20 жовтня 2003 року (а.с. 3 т.1) позивачкою не був пропущений.
За вищевикладених обставин суд 1-ї інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Заслухавши пояснення сторін, прокурора, 3-іх осіб, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, а, отже, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції повно і всебічно з’ясував обставини справи, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, дав їм належну правову оцінку і, керуючись ст.ст. 16, 20 ЗК УРСР в редакції 1970 року із змінами та доповненнями, ст.ст. 4, 17 ЗК України від 18 грудня 1990 року в редакції Закону від 13 березня 1992 року, ч.5 ст.3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року, ст.ст. 71, 76 ЦК УРСР в редакції 1963 року, п.п.1.10, 2.1, 2.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і права постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №28 від 15 квітня 1993 року, ст. 48 ЦК УРСР в редакції 1963 року, прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги позбавлені юридичного обгрунтування, зводяться до переоцінки висновків рішення суду 1-ї інстанції, які є вірними, суперечать встановленим обставинам та вимогам закону, а тому не приймаються до уваги колегією суддів.
За таких обставин відсутні підстави для скасування рішення суду 1-ї інстанції, яке відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: