КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-245/09 Головуючий у 1-й інстанції: Косач І.А.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
У Х В А Л А
Іменем України
"02" березня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Попович О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12.02.2009 у справі за її позовом до управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради про здійснення перерахунку одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги до досягнення нею трирічного віку, -
в с т а н о в и л а:
26.01.2009 ОСОБА_2 звернулась до Новозаводського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просила визнати неправомірними дії відповідача по даному позову, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок призначеної їй одноразової допомоги при народженні дитини на підставі ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та забезпечити її виплату; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок призначеної їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» починаючи з 09.07.2007 та забезпечити її виплату.
Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12.02.2009 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має незастрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується копією довідки № 296/17 від 13.10.2008 (а. с. 11), ОСОБА_2, як застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа, здійснює догляд за власною дитиною ОСОБА_3 до досягнення ним трирічного віку, який згідно до свідоцтва про народження народився 16.03.2007 (а. с. 10), тому позивач немає права на отримання зазначеної допомоги за 2007 рік згідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 у 2007 році отримала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як працююча (застрахована) особа, у значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 № 2240-III, а саме: липні 2007 року – 129,03 грн., у серпні 2007 року – 132,64 грн., у вересні – 134,45 грн., у жовтні 2007 року – 136,13 грн., у листопаді 2007 року – по 140,05 грн., у грудні 2007 року – 144,10 грн., що вбачається з довідки № 296/17 від 13.10.2008 (а. с. 11) та заперечень на позов (а. с. 26).
Доводи відповідача полягають у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами КМ України, а тому виплати згідно Закону України № 2811-XII проводились із врахуванням постанови КМ України № 13 від 11.01.2007 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми».
Відповідно до п. 9 «Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування», затвердженого вищезазначеною постановою КМ України, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23 відсотків зазначеного прожиткового мінімуму.
Крім того, апелянт зазначає, що згідно до вимог абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що після визнання неконституційними зазначених положень Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», відповідних змін обсягів фінансування не проводилось.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, виходячи з наступного.
Згідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Більш того, частиною 2 статті 4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
В свою чергу, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» визнані неконституційними.
Згідно з вимогами частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи зазначене з 09.07.2007 для вирішення спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 № 2240-III, згідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги, оскільки у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць затверджений у таких розмірах: з 1 квітня – 525 гривень, з 1 жовтня – 532 гривні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що розмір прожиткового мінімуму, встановлений для дітей віком до 6 років, береться за основу лише при розрахунку розміру суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, котра виплачується незастрахованій в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особі згідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
В даному випадку, як вже зазначалось вище і вірно було встановлено судом першої інстанції, позивач отримує відповідну допомогу по Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Враховуючи зазначене, відповідач повинен був виплатити ОСОБА_2 за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 суму у розмірі 3171 грн. (525 х 3 + 532 х 3 = 3171).
Втім, як вірно зазначено судом першої інстанції, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з підстав пропуску позивачем річного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України, оскільки відповідач наполягав на цьому (а. с. 33), а позивач не надав суду жодних належних доказів поважності причин пропуску зазначеного строку, що є обов’язковими підставами для відмови у задоволенні позовних вимог згідно до ч. 1, 2 ст. 100 КАС України, та саме такий обов’язок суду встановлений п. 2. ч. 1 ст. 161 цього ж Кодексу.
При цьому, доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що ОСОБА_2 ще у грудні 2008 року зверталась із зазначеним позовом до суду (підтверджується ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09.12.2008 – а. с. 44), не можуть бути поважними причинами для поновлення зазначеного строку, оскільки зазначеною ухвалою було відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що позов був поданий в порядку ЦПК України. Колегія суддів вважає, що подання позову з порушенням підсудності не може бути поважною причиною для поновлення строку звернення до суду в порядку КАС України.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог за 2008 рік, оскільки підпунктом 12 пункту 2 Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» виключено статтю 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а підпунктом 7 пункту 23 Закону № 107-VI частину 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».
Більш того, пп. 8 пункту 23 Закону № 107-VI пункт 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї з розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».
Отже, позивач у період з 01.01.2008 по 31.12.2008 не мав права на отримання спірної допомоги у розмірі прожиткового мінімуму.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 122, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12.02.2009 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді: