Справа - №22ц-1174/10 Головуючий в 1-й інстанції – Грищенко В.М.,
Категорія – 44 Доповідач - Сіромашенко Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Калиновського А.Б.,
суддів Чубукова О.П., Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Керімовій Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-я особа: відділ реєстрації місць проживання відділення паспортної реєстраційної і міграційної роботи Індустріального РВДМ УМВС України у Дніпропетровській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, у зв’язку з переїздом на інше постійне місце проживання та стягнення грошової суми, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 жовтня 2009 року, ухваленим заочно, вищевказаний позов був задоволений в повному обсязі; визнано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про скасування вказаного рішення з передачею справи на новий розгляд.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 17 вересня 2009 року подав до суду 1-ї інстанції у порядку ст.31 ЦПК України уточнену позовну заяву (а.с.128-129), відповідачами в якій зазначені ОСОБА_3, ОСОБА_4, і в якій просив визнати їх та неповнолітню дочку останньої - ОСОБА_6, такими, що втратили право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, у зв’язку з переїздом на інше місце проживання; ВГІРФО Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровської області скасувати реєстрацію щодо зазначених осіб за вказаною адресою.
Однак, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на день звернення позивача до суду була повнолітньою особою, у зв’язку з чим мала здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді, а тому ОСОБА_4 не могла бути її законним представником у відповідності до ст. 39 ЦПК України і за таких обставин ОСОБА_4 повинна була мати самостійним процесуальний статус при вирішенні виниклого спору.
Отже, ОСОБА_2 були заявлені позовні вимоги до ОСОБА_4, між тим суд вирішив питання про її права та обов’язки, не залучивши до участі у справі, і, як наслідок, не повідомивши її про розгляд справи.
У відповідності до положень п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (пункт 4 частини першої статті 311, пункт 4 частини першої статті 338 ЦПК).
Відповідно до п.п. 3,4 ст. 311 ЦПК України, у разі, якщо розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про день, час, місце розгляду справи, суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Окрім того, апеляційний суд вважає, що судом 1-ї інстанції порушені права ОСОБА_4, встановлені статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод з наступними поправками, відповідно до якої кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків, або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти цього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зазначена Конвенція є відповідно до ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України, оскільки згоду на обов'язковість її положень надано Верховною Радою України.
Права сторін мають вирішуватися, виходячи з положень статті 6 Конвенції, якою гарантується право кожної людини на доступ до справедливого і неупередженого судочинства.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду не відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.
На час розгляду справи в апеляційній інстанції стало відомо про те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується актовим записом про смерть №4 від 2 січня 2010 року, складеним Індустріальним відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції; свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданим 2 січня 2010 року вказаним відділом РАЦС.
Згідно з п.6 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
В даному разі виниклі спірні правовідносини між сторонами не допускають правонаступництва, оскільки ОСОБА_2 не являвся власником вищезазначеної квартири, дана квартира у відповідності до ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року знаходиться у комунальній власності територіальної громади і, таким чином, не відноситься до складу спадщини.
За таких обставин провадження в даній справі підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.303,307,310,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 15 жовтня 2009 року скасувати.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-я особа: відділ реєстрації місць проживання відділення паспортної реєстраційної і міграційної роботи Індустріального РВДМ УМВС України у Дніпропетровській області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, у зв’язку з переїздом на інше постійне місце проживання та стягнення грошової суми.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді :