ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року

м. Харків

справа № 640/17103/18

провадження № 22-ц/818/3419/19

Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенка І.С.,

за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

відповідач: ОСОБА_3 ,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірка-2»,

третя особа: ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірка-2», ОСОБА_4 про визнання заборгованості частково погашеною, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року, ухвалене суддею Попрас В.О., -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визнання заборгованості частково погашеною.

Позов мотивовано тим, що між ним та ОСОБА_2 з 20 вересня 2011 року виникли боргові зобов`язання, відповідно до яких ОСОБА_2 передав йому у борг грошові кошти у розмірі еквівалентному 650 000 доларів США за курсом НБУ на день отримання грошей строком до 20 вересня 2016 року.

З метою виконання зобов`язання з повернення боргу, ним 10 січня 2018 року повернуто частину позичених грошових коштів у розмірі 160 000 доларів США, що в еквіваленті на день повернення за курсом НБУ становило 4 512 000грн., про що 10 січня 2018 року ОСОБА_2 складено нотаріально посвідчену заяву.

В зв`язку з не зазначенням ОСОБА_2 , кому саме адресована відповідна заява та задля унеможливлення у подальшому повторного стягнення з позивача вже повернутих грошових коштів, він звернувся до суду з позовом про визнання частково погашеною заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 у розмірі 160 000 доларів США, що в еквіваленті на день повернення за офіційним курсом НБУ становило 4 512 000 гривень і просив суд визнати заборгованість за грошовим зобов`язанням від 20 вересня 2011 року, що виникла між ним та ОСОБА_2 , частково погашеною у розмірі 160 000дол. США, що еквівалентно на день повернення за офіційним курсом НБУ становить 4 512 000грн.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 15 січня 2019 року до участі у справі в якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучені Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірка-2» та ОСОБА_4 .

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги визнав та просив позов задовольнити.

Представник третьої особи Васильєва Д.В. вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Представник третьої особи ТОВ «Гірка-2» не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року позов ОСОБА_1 – залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити про задоволення позову.

В апеляційній скарзі посилається на ті ж самі обставини, що викладені у позовній заяві.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з`явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При цьому колегія судді виходить з наступного.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до  положень ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що з 20 вересня 2011 року між ним та ОСОБА_2 виникли боргові зобов`язання, відповідно до яких ОСОБА_2 передав йому у борг грошові кошти у розмірі еквівалентному 650 000 доларів США за курсом НБУ на день отримання грошей строком до 20 вересня 2016 року.

10 січня 2018 року ним було повернуто частину боргу в розмірі 160 000 доларів США, що в еквіваленті на день повернення за курсом НБУ становило 4 512 000грн., про що 10 січня 2018 року ОСОБА_2 складено нотаріально посвідчену заяву.

Оскільки ОСОБА_2 не було зазначено у заявві кому саме адресована відповідна заява він просить визнати заборгованість за грошовим зобов`язанням від 20.09.2011 р., що виникла між ОСОБА_2 , як кредитором, та ОСОБА_1 , як боржником, частково погашеною у розмірі 160 000 доларів США.

В судовому засіданні суду першох інстанції представники сторін зазначали, що зобов`язання між сторонами виникли на підставі усного договору позики, за яким грошові кошти передавались готівкою за кілька разів, останній раз 20.09.2011 р.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надано нотаріально посвідчену заяву від 10 січня 2018 року, в якій відповідач ОСОБА_2 зазначає, що на виконання зобов`язання, передбаченого Договором позики №1/09/11 від 20 вересня 2011 року, Договором поруки №1п/09/11 від 20 веревня 2011 р., цією заявою ОСОБА_2 підтверджує, що ОСОБА_1 частково сплатив грошову суму у розмірі 4 512 000 грн., що за курсом НБУ діючим на день підписання цієї заяви еквівалентно сумі 160 000 доларів США, зазначену в Договорі позики №1/09/11 від 20 вересня 2011 року. У зв`язку з проведенням часткового розрахунку претензій фінансового характеру в розмірі 4 512 000 грн., що за курсом НБУ, діючим на день підписання цієї заяви еквівалентно сумі в 160 000 доларів США до ОСОБА_1 та ТОВ «ГІРКА-2» за договором позики та договором поруки ОСОБА_2 не має.

Цією заявою підтверджується факт часткового виконання зобов`язання, передбаченого Договором позики №1/09/11 від 20 вересня 2011 р., Договором поруки №1п/09/11 від 20 вересня 2011 року.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 червня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14.12.2017 року, по справі №640/4732/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Гірка-2» про визнання договорів недійними – визнано недійсними Договір позики №1/09/11 від 20 вересня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і Договір поруки №1п/09/11 від 20 вересня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 , ТОВ «Гірка-2» та ОСОБА_1 (а.с.27-28, 29-31).

Отже, вищевказане заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 червня 2017 р. набрало законної сили.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено наявність грошового зобов`язання між ним та відповідачем, заборгованість за яким ОСОБА_1 просить визнати частково погашеною, а також обґрунтованість позовних вимог щодо часткового погашення грошового зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права та колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції дав належну оцінку доказам відповідно до ст.ст.77, 78 ЦПК України.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повну постанову складено 02 вересня 2019 року.

Головуючий -        І.П. Коваленко

Судді -        А.І. Овсяннікова

       І.С. Сащенко