Постанова

Іменем України

29 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 522/12925/17-ц

провадження № 61-5883св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: держава Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратура Одеської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Одеської області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду за касаційною скаргою заступника прокурора Одеської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2018 року у складі судді Загороднюка В. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Одеської області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовна заява мотивована тим, що 12 березня 2007 року звернення директора товариства з обмеженою відповідальністю «Кенжа» ОСОБА_3 про вимагання ними хабара у розмірі 3-4 тисячі доларів США стало підставою відкриття кримінального провадження відносно них. Постановами прокурорів відділу прокуратури Одеської області від 28 грудня 2016 року кримінальне провадження відносно них закрито.

07 червня 2017 року Приморським районним судом м. Одеси у справі № 522/8211/17 за їх скаргою на постанови прокурорів відділу прокуратури Одеської області про закриття кримінального провадження постановлено ухвалу, якою постанови про закриття кримінального провадження від 28 грудня 2016 року скасовано. У мотивувальній частині вказаної ухвали суд зазначив, що кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України за відсутністю події кримінального правопорушення.

У вказаному кримінальному провадженні їм пред`являлись обвинувачення, були обрані запобіжні заходи, що суттєво, більше ніж на 10 років, обмежило їх права та свободи, внаслідок чого їм завдано моральні страждання.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України на їх користь по 600 000 грн кожному на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з держави Україна (державний орган - Державна казначейська служба України) на користь ОСОБА_1 483 990 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з держави Україна (державний орган - Державна казначейська служба України) на користь ОСОБА_2 483 990 грн на відшкодування моральної шкоди.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що незаконне перебування позивачів протягом майже 11 років під слідством та судом, застосування щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мали негативні наслідки, пов`язані з цим душевні та моральні страждання і переживання. У зв`язку з чим на їх користь стягнуто моральну шкоду у розмірі, визначеному відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційні скарги заступника прокурора Одеської області та Державної казначейської служби України залишено без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з його висновком і зазначив, що моральна шкода, завдана позивачам, полягає у тому, що внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду їм було завдано страждання у вигляді душевних переживань та мук, занепокоєності, постійного нервування, приниженості, страху, відчаю, вони постійно знаходилися у депресії. Перебування під вартою призвело до порушення життєвого ритму, погіршення відносин з оточуючими. У зв`язку з тривалим перебуванням під слідством вони не могли налаштувати звичайний для себе ритм життя.

Розмір моральної шкоди районний суд визначив відповіднодо вимог закону та доведеності позивачами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року заступник прокурора Одеської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити оскаржувані судові рішення, зменшивши розмір стягнутої на користь позивачів моральної шкоди.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 522/12925/17-ц з Приморського районного суду м. Одеси.

Клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень задоволено частково.

Зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси

від 13 вересня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

У задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року відмовлено.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки, ухвалюючи рішення про відшкодування позивачам моральної шкоди, суд виходив із того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували під слідством з 12 березня 2007 року до 23 грудня 2017 року, що складає 10 років, 9 місяців та 16 днів. Проте це невірно, оскільки такий період складає 10 років, 9 місяців та 11 днів.

При визначенні розміру моральної шкоди судом застосовано положення Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік», відповідно до якого розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2018 року становить 3 723 грн, але судами безпідставно залишено поза увагою, що нормами пункту 3 розділу II Перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року в сумі 1 600 грн.

Отже, судом невірно визначено період, який узято за основу щодо здійснення розрахунку моральної шкоди.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У червні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кузнєцова Л. О., та ОСОБА_1 подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Підставою для порушення відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 кримінальної справи 12 березня 2007 року було звернення директора товариства з обмеженою відповідальністю «Кенжа» ОСОБА_3 про вимагання хабара у розмірі 3-4 тисячі доларів США.

По кримінальному провадженню відносно колишніх працівників податкової міліції Державної податкової інспекції м. Іллічівська Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28 грудня 2016 року винесено постанови про закриття кримінального провадження.

07 червня 2017 року Приморським районним судом м. Одеси у справі № 522/8211/17 за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанови прокурорів відділу прокуратури Одеської області про закриття кримінального провадження постановлено ухвалу, якою постанови про закриття кримінального провадження від 28 грудня 2016 року скасовано. У мотивувальній частині вказаної ухвали суд зазначив, що кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України за відсутністю події кримінального правопорушення.

Постановою прокурора відділу прокуратури Одеської області від 28 грудня 2017 року провадження у вищевказаній справі закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Судом установлено, що у період з 12 березня 2007 року до 23 грудня 2017 року позивачі перебували під слідством, що складає 10 років, 9 місяців, 16 днів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга прокуратури Одеської області задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Частинами п`ятою та шостою статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» (на час вирішення спору) мінімальна заробітна плата з 01 січня 2018 року становить 3 723 грн.

Вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясували обставини справи, надали належну правову оцінку доводам сторін, наданим ними доказам та дійшли обґрунтованого висновку, що внаслідок завдання позивачам моральної шкоди у зв`язку із безпідставним перебуванням їх під слідством та судом, вона підлягає відшкодуванню із розрахунку мінімальної заробітної плати на час ухвалення судового рішення, тобто на 2018 рік, яка становила 3 723 грн.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, провадження № 14-4цс19.

Доводи касаційної скарги про те, що для визначення розміру відшкодування моральної шкоди необхідно брати розрахункову величину у розмірі 1 600 грн, є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», на який посилається заявник у касаційній скарзі, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн.

Однак, відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам, не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а, відтак, підстави для застосування наведеної норми до спірних правовідносин відсутні. Крім того, вказаним Законом не вносилися зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік».

Таким чином, задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, суди правильно застосували положення частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та визначили розмір відшкодування моральної шкоди із розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі 3 723 грн.

При цьому це мінімально можливий розмір, але при його визначенні суди вірно врахували характер і обсяг страждань, яких зазнали позивачі, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, таяжкість вимушених змін у їх життєвих і суспільних стосунках, зниження репутації, час та зусилля, що потрібні для відновлення попереднього стану.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що визначений судом період перебування позивачів під слідством з 12 березня 2007 року до 23 грудня 2017 року становить саме 10 років 9 місяців та 16 днів, оскільки розмір відшкодування шкоди, передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у будь-якому випадку є лише гарантованим мінімумом, тому ця помилка не вплинула на правильне вирішення справи.

Інші доводи касаційної скаргивисновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У частині третій статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова