Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 742/704/17

провадження № 61-11757св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М. Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про захист прав споживачів, визнання правочинів недійсними та застосування реституції,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2017 року у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Висоцької Н. В., Вінгаль В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив: визнати недійсним з моменту укладення договір від 29 листопада 2016 року № 722034 з додатками № 1 і № 2, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто»); стягнути з ТОВ «Авто Просто» на його користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 5 887,96 грн; визнати недійсним з моменту укладення договір від 29 листопада 2016 року № 722034 укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» (далі - ТОВ «АТ Сервіс»); стягнути з ТОВ «АТ Сервіс» на його користь грошові кошти у розмірі 7 698,60 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що при укладені оспорюваних договорів відповідачі умисно ввели його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а саме щодо терміну надання та ціни на автомобіль, який він бажав придбати, тобто, згідно умов основного договору, в односторонньому порядку ТОВ «Авто Просто» може безпідставно збільшувати суму внесків, та щодо умов отримання автомобіля. На його думку, в діях відповідачів наявні ознаки нечесної підприємницької практики, яка вводить споживача в оману, так як виплата ним грошових коштів не створюють для відповідачів будь-яких обов`язків, це відбувається шляхом утворення пірамідальної схеми, що суперечить вимогам статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якою забороняється здійснення нечесної підприємницької практики, яка вводить в оману, зокрема, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, а не за рахунок продажу чи споживання продукції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області рішенням від 22 березня 2017 року у складі судді Білокур В. І. позов задовольнив. Визнав недійсним з моменту укладення договір від 29 листопада 2016 року № 722034 з додатками № 1 і № 2, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто». Стягнув з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 сплачені періодичні платежі разом з щомісячною винагородою в загальній сумі 5 887,96 грн. Визнав недійсним з моменту укладення договір від 29 листопада 2016 року № 722034, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ Сервіс». Стягнув з ТОВ «АТ Сервіс» на користь ОСОБА_1 сплачену винагороду за договором доручення в сумі 7 698,60 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) в групі було укладено під впливом обману, із застосуванням нечесної підприємницької практики та включенням до нього несправедливих умов, а тому вказаний договір підлягає визнанню недійсним із застосуванням правових наслідків недійсності правочину. Оскільки укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ Сервіс» договір доручення є взаємопов`язаним та укладеним з метою виконання договору про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі, вказаний договір також було визнано недійсним.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Чернігівської області рішенням від 25 травня 2017 року рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 березня 2017 рокускасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновок суду про наявність обману у діях ТОВ «Авто Просто» під час укладення договору є помилковим і не узгоджується з положеннями закону. Крім того, посилання суду щодо недійсності договору доручення від 29 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ Сервіс», не ґрунтується на фактичних обставинах справи та вимогах закону, оскільки судом в рішенні взагалі не наведено мотивів та підстав, відповідно до яких суд дійшов зазначеного висновку.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У червні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2017 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції того, що оспорювані договори, укладені внаслідок введення його в оману, містять низку несправедливих умов, які суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

У липні 2017 року ТОВ «Авто Просто» подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило її відхилити, а оскаржуване рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та укладеному між сторонами договорі, а позивач намагається застосувати норми законодавства, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Наведені в касаційній скарзі доводи суперечать фактичним обставинам справи та є необґрунтованими.

У липні 2017 року ТОВ «АТ Сервіс» також подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило її відхилити, а оскаржуване рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що жодних аргументів та підстав з яких позивач вважає за необхідне задовольнити вимоги та визнати недійсним договір доручення та стягнути кошти сплачені за цим договором, ним ні в позовній заяві, ні в касаційній скарзі не зазначено.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 лютого 2018 року справу № 742/704/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 29 листопада 2016 року між ТОВ «Авто Просто» і ОСОБА_1 був укладений договір № 722034 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) в групі через систему придбання у групах Авто Так.

В цей же день між ТОВ «АТ Сервіс» і ОСОБА_1 був укладений договір доручення № 722034, предметом якого є зобов`язання «АТ Сервіс» сплатити ТОВ «Авто Просто» винагороду у сумі 7 698,60 грн за рахунок ОСОБА_1 після повідомлення про дату створення групи та включення до неї ОСОБА_1

13 грудня 2016 року ОСОБА_1 було включено до групи № 1258 та надано порядковий номер у групі 60.

На виконання умов договору № 722034 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) в групі через систему придбання у групах Авто Так, ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Авто Просто» грошові кошти в сумі 5 887,96 грн, а ТОВ «АТ Сервіс» - грошові кошти в сумі 7 698,60 грн на підставі договору доручення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, відповідно до пункту 11-1 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (який є спеціальним законом у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг) є фінансовою послугою.

Предметом договору від 29 листопада 2016 року № 722034 укладеного між ТОВ «Авто Просто» і ОСОБА_1 є надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об`єднаних періодичних платежів учасників групи через систему Авто Так, отже правовідносини, які виникають у зв`язку з цим договором, регулюються вищезазначеним законом та цивільним законодавством.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Стаття 19 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

За приписами частин першої, другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Пунктом 7 частини третьої зазначеної статті встановлено, що забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, враховуючи наведені норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки сторони під час укладення оспорюваного договору з додатками погодили всі істотні умови, у тому числі щодо порядку, строків та визначення розмірів платежів, процедури отримання автомобіля учасником, такі умови викладені чітко і ясно, тоді як позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що під час укладення договору з ТОВ «Авто Просто» його введено в оману, не надавши інформацію про умови договору в повному обсязі. В частині вирішення вимог про визнання недійсним, укладеного 29 листопада 2016 року між ТОВ «АТ Сервіс» і ОСОБА_1 , договору доручення № 722034, апеляційний суд також дійшов правильного висновку про відсутність таких підстав, оскільки позивачем не наведено, а судом не встановлено, передбачених статтею 215 ЦК України підстав для його недійсності.

Аргументи заявника у касаційній скарзі про те, що дії ТОВ «Авто Просто» є нечесною підприємницькою практикою та містять ознаки пірамідальної схеми, яка заборонена законодавством України, є безпідставними з огляду на таке.

Аналіз пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов`язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» висловлений у постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-40цс13 та від 25 червня 2014 року у справі № 6-74цс14 і підстав для відступлення від вказаного правового висновку немає.

Укладені між сторонами договори у рамках системи придбання товарів у групах не є утворенням та розвитком пірамідальних схем у розумінні пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ТОВ «Авто Просто» надає споживачам послуги на основі системи, кінцевим результатом якої на підставі договору з учасниками групи є отримання автомобіля всіма учасниками, а споживачі сплачують кошти саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання. Крім того, кожний учасник отримує автомобіль відповідно до платежів, здійснених ним самим, та продовжує сплачувати за автомобіль до повної виплати.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність позивачем несправедливості умов угоди, введення його в оману відповідачами та застосування ними нечесної підприємницької практики.

Касаційна скарга не містять доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів апеляційним судом не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права. При цьому слушними є аргументи відповідачів наведені в запереченнях на касаційну скаргу про відсутність підстав для визнання недійсними спірних договорів.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновки апеляційного суду, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди позивача з ухваленим у справі рішенням, що всилу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, № 63566/00Л).

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун В. П. Курило