ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2019 року

м. Київ

справа №440/3790/18

адміністративне провадження №К/9901/16849/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гончарової І.А., Гусака М.Б.,

озглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЮ" - адвоката Чалої Олени Дмитрівни на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 (судді - Мельнікова Л.В., Калитка О.М., Кононенко З.О.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЮ" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЮ" (далі - позивач, ТОВ "ГАЮ, Товариство") звернулося до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, митниця), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 23.08.18 №UA125000/2018/000122/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позову ТОВ "ГАЮ" посилається на те, що митний орган неправомірно відмовив у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору підтверджується наданими до митної декларації документами.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 позов ТОВ"ГАЮ" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС від 23.08.2018 №UA125000/2018/000122/2 про коригування митної вартості товарів.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що контролюючий орган неправомірно відмовив у визнанні задекларованої Товариством митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом без наявності для цього підстав та із застосуванням даних митної декларації від 31.10.2016 №125110011/2016/010911, тоді як Товариство ввозило товар у серпні 2018 року, що є об`єктивним чинником, який міг вплинути на ринкову вартість імпортованого товару.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.05.2019 рішення суду першої інстанції скасував, в позові відмовив з тих підстав, що позивачем не доведено доцільності та економічної обґрунтованості сплаченої вартості автотранспортних послуг за наявності суттєвої різниці у вартості перевезення товару від продавця до митного кордону України (м. Люнен, Німеччина - пропускний пункт Ягодин Волинська область, Україна -1279 км, вартість автотранспортних послуг - 19 000,00 грн) та від митного кордону до пункту розвантаження (пропускний пункт Ягодин Волинська область - м. Полтава) - 847 км, вартість автотранспортних послуг - 30 380,00 грн), що прямо впливає на визначення митної вартості товару.

Представник ТОВ"ГАЮ" Чала О.Д. подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи, наведені в касаційній скарзі, зазначає, що під час митного оформлення позивачем були надані документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за першим методом.

Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, митниця вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку стосовно повноважень митниці при визначенні вартості транспортних послуг, які прямо впливають на митну вартість товару, та щодо визначення митної вартості товару за методами, передбаченими статями 59-64 Митного кодексу України.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між позивачем та фірмою "Grass AF GmbH & Co KG" (Німеччина) був укладений зовнішньоекономічний контракт від 20.03.2018 №EA-1/03/18, за умовами якого передбачено купівлю-продаж бувших у використанні поліпропіленових мішків "Біг-Бег", запресованих у пакети/тюки, у кількості, за ціною і на умовах, викладених в інвойсах, що є невід`ємною частиною контракту; умови поставки - FCA м. Люнен (Німеччина).

Позивач ввіз на митну територію України товар, задекларований як "мішки пакувальні, виготовлені із синтетичних матеріалів, з пропілену, трикотажні, що використовувалися, тип "Біг-бег", великого розміру, різні за об`ємом, шириною та висотою, пошкоджені та цілі, партія №504117, упаковані в тюки, кількість тюків 62, вага нетто -16380 кг. Виробник: даних немає. Торгівельна марка: даних немає".

Для проведення митного оформлення позивач подав митну декларацію №UA125010/2018/006926 від 23.07.2018, у якій задекларовано митну вартість товару на рівні 59 442,35 грн, в тому числі: 1310,40 євро - вартість товару відповідно до специфікації від 16.07.2018 №1 та транспортні витрати - 19 000,00 грн. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларант надав пакувальний лист, рахунок-фактуру (інвойс), коносамент, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR), рахунок на оплату послуг з перевезення від 23.07.2018 №25, сертифікат про походження товару, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 20.03.2018 № EA-1/03/18, специфікацію до контракту від 16.07.2018 №1, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, копію митної декларації країни відправлення, акт про проведення фізичного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 24.07.2018; фото оглянутого вантажу; заяву, яка передує митному оформленню.

У зв`язку з тим, що спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів", 106-2 "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів"), митниця витребувала додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

23.08.2018 позивач додатково надав такі документи: лист фірми "Grass AF GmbH & Co KG" від 10.08.2018 щодо ступеня зносу товару на рівні 50%, договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16.07.2018 з ТОВ "ГАСТРАНС", договір-заявку від 16.07.2018 на перевезення вантажу за маршрутом м. Люнен (Німеччина) - м. Полтава (Україна), в якому вартість перевезення вказана як 1600,00 євро, які підлягають сплаті протягом 30 банківських днів після отримання оригінального рахунку та накладної CMR з відміткою отримувача вантажу; довідку про транспортні витрати, видану ТОВ "ГАСТРАНС" 23.07.2018, згідно з якою вартість транспортних витрат з перевезення вантажу за вище вказаним маршрутом складає 49`380,00 грн (в тому числі: м. Люнен - митний кордон Ягодин (Україна) - 19`000,00 грн, митний кордон Ягодин (Україна) - м. Полтава - 30 380,00 грн); висновок Полтавського науково-дослідного експериментально-криміналістичного центру від 22.08.2018 про ринкову вартість мішків "Біг-бег" бувших у використанні - 5,00 грн за 1 кг.

23.08.2018 Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА125000/2018/000122/2, відповідно до якого визначено вартість задекларованого в митній декларації №UA125010/2018/006926 від 23.07.2018 товару у розмірі 10`792,78 євро. Митна вартість визначена за резервним методом, виходячи із раніше визнаної митної вартості аналогічного товару за митною декларацією від 31.10.16 №125110011/2016/010911.

Згідно з цим рішенням підставою для коригування митної вартості слугувало те, що відповідно до сайту della.com.ua відстань від м. Люнен до Ягодина складає 1280 км, а від Ягодина до м. Полтави - 847 км, тоді як вартість перевезення в рахунку на оплату послуг від 23.07.2018 №25 на цих ділянках маршруту транспортування складає 19`000,00 грн та 30`380,00 грн відповідно, що викликає сумнів щодо достовірності довідки. В документах про транспортування відсутня інформація щодо експедиційних послуг. Висновок Полтавського науково-дослідного експериментально-криміналістичного центру від 22.08.2018 не прийнято до уваги, оскільки ціна в ньому визначена в іншій валюті, ніж валюта платежу за зовнішньоекономічним контрактом.

Карткою відмови №UА125010/2018/00082 відмовлено у митному оформлені товару за вище вказаною митною декларацією.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (пункт 2 частини другої статті 52 МК України).

Відповідно до частини другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі (частина третя статті 53 МК України).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що, оскільки вартість перевезення товару до митного кордону України є складовою задекларованої митної вартості товару, а наданий позивачем для митного оформлення рахунок на оплату послуг перевезення від 23.07.2018 № 25 свідчив про суттєву різницю в ціні цих послуг на відрізках маршруту транспортування товару до митного кордону України і від митного кордону України до пункту призначення, яка нічим не пояснювалася, зокрема і відстанню на цих відрізках маршруту, митниця правомірно витребувала у позивача додаткові документи, які б підтвердили числові значення складових митної вартості. З огляду на те, що позивач не надав такі документи, митниця відповідно до положень частини першої статті 55 МК України мала право прийняти рішення про коригування митної вартості товару.

Однак, правильне вирішення спору у цій справі залежало не тільки від висновку щодо правомірності дій митниці з витребування додаткових документів та наявності підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Рамки повноважень органів доходів і зборів щодо визначення митної вартості товару законом встановлені з врахуванням правових приписів глави 9 МК України стосовно методів визначення митної вартості та порядку їх застосування.

Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (контракту) (вартість операції).

Кожний наступний із визначених в частині першої цієї статті методів застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Рішення про коригування митної вартості від 23.08.2018 № UА125000/2018/000122/2 містить обґрунтування підстав, з яких митниця не застосувала другорядні методи, передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини першої статті 57 МК України. Таке обґрунтування є достатньо переконливим.

Разом з тим, визначення митницею митної вартості задекларованого позивачем товару із застосуванням резервного методу, за якого митна вартість повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях, не може бути визнано правомірним. Так, митниця виходила із митної вартості товару "гнучкі, проміжні контейнери великої місткості (біг-беги), уживані" у кількості 15,880 тон метричних, країна відправлення/експорту - Грузія, задекларованої в митній декларації № 125110011/2016/010911 від 31.10.2016.

Хоча норма частини другої статті 68 МК України, згідно з якою митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях, прямо не вказує на будь-які інші обставини, які при цьому повинні враховуватися, логіка законодавчого регулювання полягає в тому, що раніше визнана (визначена) митна вартість обирається не довільно. Вона повинна обиратися з врахуванням, зокрема ідентичності (аналогічності) товару, умов поставки, інших факторів, які можуть вплинути на митну вартість.

З врахуванням цього слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що митниця не правомірно визначила митну вартість імпортованого позивачем товару на підставі митної вартості, задекларованої в митній декларації від 31.10.2016 №125110011/2016/010911 з огляду на тривалість часу, який минув з дня митного оформлення за цією митною декларацією, впродовж якого ціна могла змінитися, а також без врахування відмінностей у якісних характеристиках товарів (ступеню зносу, країни відправлення/експорту), постачальників.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції відповідно до встановлених у справі обставин дійшов правильного висновку про протиправність рішення від 23.08.18 №UA125000/2018/000122/2 про коригування митної вартості товарів, зазначивши, що відповідач не довів наявність підстав для визначення митної вартості за резервним методом.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 349, частини 1 статті 351, частиною 1, частиною 5 статті 355, статті 356, статті 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЮ" - адвоката Чалої Олени Дмитрівни задовольнити.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 скасувати і залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.02.2019.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

І.А. Гончарова

М.Б. Гусак,

Судді Верховного Суду