ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/9999/18 Номер провадження 22-ц/814/2211/19Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

розглянула в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лазоренка Олега Володимировича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2019 року, ухваленого суддею Предоляк О.С., по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання повнолітнього сина на навчання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до місцевого суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання їх повнолітнього сина ОСОБА_3 який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною 23-х років, за умови, що він буде продовжувати навчання.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання повнолітнього сина на навчання задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 06 грудня 2018 року і до закінчення ним навчання, тобто до 30 червня 2021 року, при умові, що ОСОБА_3 буде навчатись, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

В іншій частині позову відмовлено

Вирішено питання стягнення судових витрат.

Рішення в частині стягнення сум платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача - адвокат Лазоренко О.В. оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування положень матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, скаржник прохав скасувати судове рішення, повернути позивачу позовну заяву без розгляду та стягнути з позивачки судові витрати на користь відповідача, понесені в суді першої та апеляційної інстанцій.

Вважає, що суд першої інстанції повинен був повернути позовну заяву без розгляду на підставі ст. 185 ч. 4 п. 1 ЦПК України, оскільки на дату пред`явлення позову позивачкою син ОСОБА_3 був повнолітнім, тоді як доказів про те, що він проживав спільно з матір`ю на час подачі позову матеріали справи не містять.

Також зазначає, що позивачкою не надано доказів про те, що син продовжує навчання на час ухвалення рішення та потребує матеріальної допомоги.

Крім того, не погоджується з висновками місцевого суду щодо розміру витрат на правову допомогу, що стягнуті з позивачки на користь відповідача, посилаючись на те, що позивачкою не було заявлено відповідне клопотання про їх зменшення.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 13.08.2019 р., позивачка ОСОБА_2 просила залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення місцевого суду, посилаючись на відповідність його матеріальному та процесуальному закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який був розірваний 02.03.2017 р., та є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с. 4, 8).

Згідно довідки, виданої Кременчуцьким національним університетом імені М. Остроградського , ОСОБА_3 є студентом ІІ курсу факультету права, гуманітарних і соціальних наук за контрактом, за денною формою навчання. Термін навчання з 01.09.2018 року по 30.06.2021 року. Стипендію не отримує (а.с. 10).

Як убачається з копії акту, затвердженого заступником генерального директора з правових питань ТОВ «Житлорембудсервіс» 18.05.2017 р., ОСОБА_3 фактично проживає з ОСОБА_2 з 03.01.2014 р. по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с 13-15).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що син сторін, який досяг повноліття, продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість надавати, проте добровільно не надає.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, з огляду на наступне.

За правилами частини першої статті 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно ст. 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідач не надає добровільно матеріальної допомоги на утримання повнолітнього сина, який навчається на контрактній основі, та потребує матеріальної допомоги.

При визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню, судом першої інстанції обґрунтовано враховано наявність у відповідача на утриманні іншого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також ту обставину, що 27.09.2013 року відповідач уклав шлюб з ОСОБА_6 , яка знаходиться на обліку з приводу вагітності в жіночій консультації № 2 та перебуває на 29 тижні вагітності, що підтверджується довідкою № 3/33, виданою КНМП «Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня» (а.с. 35-37).

З урахуванням вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання повнолітнього сина аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 06 грудня 2019 року - дати звернення до суду і до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2021 року, при умові, що ОСОБА_3 буде навчатись, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не має можливість сплачувати аліменти, не надано ні місцевому, ні апеляційному судам.

Вартість навчання повнолітнього сина сторін складає 46000 грн., що підтверджується копією договору, наданого позивачкою до відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, позивачкою надано копії квитанцій за № 3 від 10.01.2019 р., згідно якої ОСОБА_2 сплатила за навчання сина у вищевказаному навчальному закладі 6250 грн., № 0.0.1095572879.1 від 30.07.2018 р. про сплату 6250 грн. та № 3 від 01.08.2019 р. про сплату 7750 грн.

За відомостями з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 02.08.2019 р., за період з 3 кварталу 20-18 року по 1 квартал 2019 року інформація про доходи ОСОБА_3 відсутня.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та необхідність повернення позову без розгляду, на увагу колегії суддів не заслуговують, оскільки згідно акту, затвердженого заступником генерального директора з правових питань ТОВ «Житлорембудсервіс» 02.08.2019 р., копію якого позивач додала до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійсно проживають разом з 03.01.2014 р. і по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з чим позивачка не позбавлена права на пред`явлення позову до відповідача про стягнення аліментів на її користь на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, яку відповідач у даному випадку має можливість надавати. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Крім того, судом першої інстанції правильно розподілено судові витрати за надання правничої допомоги, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд першої інстанції вірно послався на те, що враховуючи характер інституту судових витрат, вимоги ч. 4 ст. 137 ЦПК України, оплата послуг адвоката безпосередньо пов`язана з розглядом справи, а тому до уваги судом береться складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт щодо правової консультації, збирання доказової бази, складання відзиву.

Представником відповідача у суді першої інстанції було надано попередній розрахунок суми судових витрат на суму 21000 грн., який складається з суми витрат на правову допомогу під час складання відзиву на зустрічний позов, підготовку різних клопотань, отримання доказів на адвокатські запити, виготовлення копій документів й направлення їх сторонам у сумі 15000 грн., та суми витрат пов`язаної з участю адвоката у суді першої інстанції із розрахунку 1500 грн. за одне судове засідання, на 6000 грн. (а.с. 39-42).

Клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивачкою не заявлялося.

Між тим, доказів на підтвердження того, що відповідач сплатив певну суму за надані адвокатом послуги матеріали справи не містять.

За вказаних обставин, суд першої інстанції, врахувавши розмір задоволених вимог, співмірність судових витрат із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, прийшов до правильного висновку про стягнення з позивачки на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 1500 грн. за участь адвоката у судовому засіданні.

Отже, рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі всебічно з`ясованих обставин та наданих сторонами доказів, які проаналізовані вище.

Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, апеляційна скарга залишається колегією суддів без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лазоренка Олега Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Ю.В.Дряниця

Пилипчук Л.І.