Справа №11-444 2006 року                                     Головуючий в 1-й інстанції Луценко О.П.

Категорія ч.1 ст. 368 КК України                                       Доповідач  Бойко Л.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 липня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді -        Шершуна В.В.

суддів -                                   Бойко Л.В., Матущака М.С.

з участю прокурора -            Леськіва В.О.

захисника -                ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_2 на вирок Ярмолинецького районного суду від 21 грудня 2005 року.

Цим вироком -

ОСОБА_2, уродженку смт. Ярмолинці Хмельницької області, жительку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, з вищою освітою, одружену, на утриманні має неповнолітню дитину, яка працює ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судиму, засуджено:

- за ст. 368 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих функцій строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 1 рік.

Відповідно до вимог ст. 81 КПК України вирішено питання щодо речових доказів.

Запобіжний захід - підписку про невиїзд залишено без зміни.

За вироком суду 2 червня 2005 року біля 9 години ОСОБА_2 являючись посадовою особою, в приміщенні свого службового кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 одержала від ОСОБА_3 гроші у сумі 200 Євро як матеріальну винагороду за вчинення дій по прискоренню завершення обстеження і сприянню позитивного вирішення питання постановки вірного діагнозу його сину ОСОБА_4.

В апеляції захисник засудженої адвокат ОСОБА_1 просить вказаний вирок скасувати як незаконний, постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 виправдати за відсутністю в її діях складу злочину. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд не вірно застосував норми матеріального права та неправильно тлумачив застосований кримінальний закон. Вказує, що досудове та судове слідство проведено однобоко та поверхнево, з явним обвинувальним нахилом, не дано належної оцінки протиріччям у показаннях засудженої,   та свідків. Вважає, що ОСОБА_2 незаконно притягнули до кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідача, захисника та засуджену, які підтримали доводи апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів

Знаходить:

Апеляцію захисника не підлягаючою задоволенню.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2, у вчинені злочину, передбаченого ст. 368 ч.1 КК України колегія суддів вважає правильним.

Такий висновок ґрунтується на перевірених судом доказах, зокрема, на показаннях самої засудженої, яка не заперечувала, що вона зустрічалась з ОСОБА_3, батьком хворого допризовника, який приїжджав у відділення і заходив до неї в кабінет, де вона мала з ним розмову і запитувала у нього, чи не може він надати матеріальну допомогу для проведення ремонтних робіт у відділенні. Коли він вдруге приїхав і зайшов до неї кабінет, то кинув гроші їй на стіл, а сам вийшов з кабінету. Ці гроші вона сховала в книжку, яку поклала під стіл, щоб їх не побачила медсестра.

Крім того, вина засудженої в скоєному підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили, що у зв'язку з тим, що обстеження ОСОБА_4 у відділенні засудженою затягувалось, а більш того, що остання не вірила про наявність у нього захворювання на енурез, то вони зрозуміли, що необхідно ОСОБА_2 передати грошову винагороду.

Як пояснив свідок ОСОБА_3 за викликом сина він приїжджав до нього в лікарню і спілкувався з ОСОБА_2, яка у розмові з ним з'ясовувала можливість надання з його боку матеріальної допомоги на ремонт відділення.

За поясненнями свідка ОСОБА_5 голови комісії по огляду юнаків допризовного та призовного віку, комісія розглядає хворого тільки після подачі висновку завідуючим відділенням про завершення обстеження і встановлення захворювання обстеження такої категорії хворих на енурез як ОСОБА_4, проводяться стаціонарно. Середній термін обстеження за встановленими правилами 10 діб.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що він був лікуючим лікарем ОСОБА_4 і ним було призначено стаціонарне обстеження з п'яти проб через день. Документи на комісію не були передані, тому що ОСОБА_4 ще не пройшов всі обстеження.

Проте, як встановлено у суді ОСОБА_3 не було відомо, що остаточне рішення приймає вищезгадана комісія. На той час він був впевнений, що діагноз хвороби його сина має встановити ОСОБА_2, яка є завідуючою відділенням, де на обстеженні перебував останній.

Із історії хвороби ОСОБА_4 видно, що 2 червня 2005 року йому лікарем -урологом Хмельницької обласної лікарні був встановлений діагноз енурез з дитинства.

Згідно протоколу огляду від 2 червня 2005 року працівниками Кам'янець-Подільського МВ УМВС У гроші у сукупності 200 Євро, які складались з 3 купюр, дві номіналом по 50євро і одна 100 євро, були оглянуті і помічені. В послідуючому ці купюри були добровільно видані засудженою, про що свідчать дані протоколу їх вилучення.

Відповідно до посадової інструкції ІНФОРМАЦІЯ_1 у обов'язки ОСОБА_2 входило приймати необхідні міри для скорочення термінів обстеження і перебування хворих на лікуванні, здійснювати регулярний безпосередній контроль за роботою лікарів відділення, в тому числі за правильністю встановлених діагнозів, якості лікування, перевіряти і підписувати історії хвороби (а.с. 126-128). Отже в силу покладених на засуджену обов'язків остання являється службовою особою і є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 368 КК України. Те, що ОСОБА_2 одержала хабара за вчинення дій, пов'язаних з її службовою діяльністю матеріалами справи доведено.

Усі обставини справи досліджені судом всебічно, повно і об'єктивно, зібрані докази належно оцінені в їх сукупності і дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 368 КК України.

Наведені докази спростовують посилання в апеляції про недоведеність винності засудженої в скоєнному.

Показання як і в суді свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, давали на протязі усього досудового слідства з перших показань, які потім лише уточнювалися слідчим. Крім того, показання цих свідків узгоджуються з іншими об'єктивними доказами. Таким чином, не вірити показанням цим свідкам у суда підстав не було.

Міра покарання засудженій призначена з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

Проте колегія суддів вважає можливим задоволити прохання засудженої і на підставі ст. 1 п. «б» Закону про амністію від 31 травня 2005 року звільнити її від покарання.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляцію захисника залишити без задоволення.

Вирок Ярмолинецького районного суду від 21 грудня 2005 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.

Застосувати до засудженої ОСОБА_2 ст. 1 п. «б» Закону України про амністію від 31 травня 2005 року і звільнити її від покарання.