Справа № 11-439 2006 року                                      Головуючий в 1-й інстанції: Артемчук В.М.

Категорія: постанова 281 КПК України                                                   Доповідач: Шершун В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

"12"   липня   2006   року   колегія   судців   судової   палати   у   кримінальних   справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді: Шершуна В.В.,

суддів: Бойко Л.В., Матущака М.С., з участю прокурора: Кондратюка П.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на постанову Дунаєвецького районного суду від "19" травня 2006 року.

Цією постановою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 140 ч.З КК України (в редакції 1960 року) направлено на додаткове розслідування.

ОСОБА_1 обвинувачується органами досудового слідства в тому, що 03 січня 1998 року в смт. Чемерівці Хмельницької області він таємно проник в будинок потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2, де викрав гроші в сумі 5000 доларів США та 4000 грн., завдавши значної шкоди потерпілим.

В ході судового слідства суд задовольнив клопотання прокурора про направлення справи на додаткове розслідування через неповноту досудового слідства, яка має суттєве значення для справи.

Повертаючи справу на додаткове розслідування суд виходив з того, що всупереч вимогам ст. 22 КПК України, досудове слідство проведено неповно і не об'єктивно, а усунути недоліки слідства в судовому засіданні не можливо.

Суд першої інстанції вказав, що обвинувачення по суті ґрунтується на речових доказах - дерев'яній шухляді і скляній однолітровій банці, на яких виявлено сліди папілярних узорів пальців. По даних слідах неодноразово проведено криміналістичні експертизи, висновки яких судом визнані суперечливими. Крім того, судом встановлено, що на збереженні потерпілих є ще одна шухляда, на якій виявлено сліди папілярних узорів пальців, які не досліджували експерти. В зв'язку з цим суд вважає, що необхідно додатково провести огляд шафи і шухляд, провести комплексні імунологічну, дактилоскопічну, хіміко - біологічну експертизи для встановлення чи є на речових доказах потожирові речовини і кому вони належать, призначити повторну комісійну дактилоскопічну експертизу для встановлення виду слідів папілярних узорів на речових доказах, правильності попередніх експертних досліджень і встановлення кому ці сліди належать. Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що по справі неможливо встановити ким і при яких обставинах зроблена перша дактилокарта підсудного ОСОБА_1.

Як видно зі змісту апеляції підсудного ОСОБА_1 він просить постанову скасувати    посилаючись при цьому на    невідповідність висновків суду викладених у постанові фактичних обставин справи. Апелянт вважає, що всі недоліки на які посилається суд, можуть бути усунуті в судовому засіданні, а прийняття судом рішення про направлення справи на додаткове розслідування свідчить про обвинувальний ухил суду оскільки, на його думку, органами досудового слідства в ході збору доказів були допущені такі порушення кримінально - процесуального закону, які не дають можливості суду прийняти ці докази, як недопустимі.

Потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись при цьому на невідповідність висновків суду викладених у постанові, фактичним обставинам справи. Апелянти вважають, що слідство по справі проведено повно і об'єктивно, зібрані докази повністю доводять вину підсудного.

Заслухавши доповідача, прокурора про законність і обґрунтованість постанови, потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3, які просять постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, вивчивши доводи апеляцій, а також матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 22 КПК України прокурор, слідчий, особа, що проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про невідповідність цим вимогам матеріалів досудового слідства по даній справі.

Колегією суддів встановлено, що злочин, інкримінований ОСОБА_1 мав місце 3 січня 1998 року, тобто 8 років тому. За цей період потерпілий, а з його слів і органи досудового слідства підозрювали у вчиненому злочині різних осіб, в тому числі і ОСОБА_1. Останній свою причетність до скоєння названого злочину категорично заперечував, як на досудовому слідстві, так і в суді. Будь - які прямі докази, які б свідчили про скоєння ОСОБА_1 даного злочину у справі відсутні.

Практично єдиним доказом причетності ОСОБА_1 до скоєння інкримінованого злочину є численні, суперечливі висновки дактилоскопічних експертиз слідів папілярних узорів пальців на шухляді з шафи потерпілого і скляній банці.

В зв'язку з цим, органи досудового слідства і суд зобов'язані оцінити ці докази з точки зору їх достатності, допустимості, достовірності і відносності.

Однак, дати таку оцінку названим доказам суд позбавлений можливості, оскільки вилучення і зберігання цих доказів проводилось з порушенням вимог КПК України - в протоколі огляду місця події вилучення скляної банки з відбитками пальців і наявність таких відбитків на другій шухляді не зафіксовано. Шлях і спосіб доставки речових доказів на експертизу (в тому числі і потерпілими) не зафіксований і не мотивований, що позбавляє суд можливості визначитись стосовно яких речових доказів дані висновки експертиз, які, в свою чергу, суперечать один одному.

Не знаходить свого об'єктивного пояснення і факт знаходження доказів у потерпілих, враховуючи вкрай неприязні стосунки їх з підсудним.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано вказав в своїй постанові про те, що в ході досудового слідства необхідно додатково оглянути місце події, вирішити питання про долучення до справи у встановленому законом порядку всіх речових доказів по справі, лише після чого, забезпечивши відповідність цих доказів принципам допустимості і достовірності, вирішити питання про призначення повторних, комісійних в тому числі і комплексних експертиз - дактилоскопічної, імунологічної, хіміко-біологічної тощо.

При цьому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що усунути такі недоліки ні в судовому засіданні, ні в порядку судового доручення (ст. 315-1 КПК) не можливо, оскільки питання потребують цілого комплексу слідчих і оперативно -розшукових дій, які як за характером, так і за об'ємом суду не притаманні.

В зв'язку з цим не можуть бути прийняті до уваги твердження апелянтів про те, що суд міг усунути недоліки в судовому засіданні.

Згідно ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти, або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

Тому, на думку колегії суддів постанова суду першої інстанції законна і обґрунтована.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія судців

ухвалила:

Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 19.05.2006 року про повернення на додаткове розслідування прокурору Вінницької області кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.З ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) залишити без змін, а апеляції ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 без задоволення.