Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 339/271/15-ц

провадження № 61-33801св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачі: Підберезька сільська рада Болехівської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3 ,

третя особа - відділ Держземагенства у місті Болехові Івано-Франківської області,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 06 липня

2016 року у складі судді Сметанюка В. Б. та ухвалу Апеляційного суду

Івано-Франківської області від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Василишин Л. В., Мелінишин Г. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Підберезької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , третя особа - відділ Держземагенства у місті Болехові Івано-Франківської області, про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради, свідоцтва про право власності, витягу з державного реєстру речових прав, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відновлення та встановлення суміжних меж.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Підберезької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 29 листопада

2012 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на

АДРЕСА_1 .

Проте, під час виготовлення технічної документації на земельну ділянку

ОСОБА_3 було допущено порушення, а саме: виготовлення даної документації проводилося не повноважним спеціалістом, погодження суміжних меж земельної ділянки ОСОБА_4 не підписував, а також в акті встановлення та узгодження меж земельної ділянки зазначено землевпорядника ОСОБА_5 , хоча остання вже не працювала у сільській раді.

Також позивачі вказували, що в акті встановлення та узгодження меж земельної ділянки і акті обстеження земельної ділянки ОСОБА_3

від 18 грудня 2012 року стоїть підпис, який не належить ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що вказані порушення призвели до того, що в приватну власність ОСОБА_3 передано частину земельної ділянки, яка перебувала у законному користуванні позивачів, зокрема, встановлено межу земельної ділянки на відстані 1 м від стіни господарської споруди ОСОБА_6 , хоча згоди на встановлення такої межі позивачі, як суміжні землекористувачі не надавали, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просили суд: визнати незаконним та скасувати рішення Підберезької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області

від 15 листопада 2013 року «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», на підставі якого внесено зміни у пункт 1 рішення сесії від 29 листопада 2012 року, яким ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати рішення Підберезької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 17 грудня 2013 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянка в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки у власність»; визнати недійсним, скасувати та зняти з реєстрації свідоцтво про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,25 га, видане 29 квітня 2014 року Реєстраційною службою Болехівського міського управління юстиції Івано-Франківської області, на ім`я ОСОБА_3 ; відновити та встановити межу, яка поділяє земельні ділянки, які належать ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на АДРЕСА_2 відповідно до даних земельно-кадастрової документації та попередніми встановленими межами; зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою і заборонити відповідачу вчиняти будь-які інші перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області

від 06 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 вересня

2017 року рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2016 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами факт неправомірної передачі ОСОБА_3 у приватну власність спірної земельної ділянки. Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки та опис меж суміжних землевласників (землекористувачів) земельної ділянки підписаний ОСОБА_2 , хоча у даних документах зазначено прізвище землекористувача - ОСОБА_4 , отже,

ОСОБА_2 не мала права підписувати зазначені документи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі № 339/271/15-ц (провадження № 61-33801св18) призначено повторний автоматизований розподіл.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до записів Погосподарської книги Гузіївської сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області за 1974-1976 роки за господарством ОСОБА_7 , яка була головою колективного господарського двору ( ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є членами сім`ї ОСОБА_7 ) у селі Підбереж Болехівської міської ради Івано-Франківської області рахувалася земельна ділянка площею 0,25 га.

З 04 червня 1064 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі та є батьками ОСОБА_1

Відповідно до рішення Підберезької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 29 листопада 2012 року ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,0191 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_2 .

Рішенням Підберезької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 29 листопада 2012 року ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

На підставі заяви ОСОБА_3 від 02 грудня 2012 року щодо виконання роботи з підготовки технічної документації для видачі державного акта на право приватної власності на землю видано технічний звіт, в якому встановлено, що межі відповідають фактичному стану.

18 грудня 2012 року комісією при обстеженні земельної ділянки ОСОБА_3 виявлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 погодились відступити від стайні

ОСОБА_3 1 м для обслуговування стайні. Сусіди-межівники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 погодили межу між гноївками, про що і підписались у акті обстеження земельної ділянки ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

Згідно з актом встановлення та узгодження меж земельної ділянки

ОСОБА_3 встановлені в натурі межі земельної ділянки на АДРЕСА_1 відповідають фактичному стану, суміжні землекористувачі погодили межі. Суміжними землевласниками (землекористувачами) претензій до існуючих меж не заявлено.

15 листопада 2013 року Підберезькою сільською радою Болехівської міської ради Івано-Франківської області видано рішення, яким внесено зміни в рішення сесії від 29 листопада 2012 року, а саме надано дозвіл

ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою відділу Держземагенства у місті Болехові від 17 грудня 2013 року ОСОБА_3 передається у власність земельна ділянка площею

0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд на

АДРЕСА_1 , на яку обмеження не зареєстровані.

17 грудня 2013 року Підберезькою сільською радою Болехівської міської ради Івано-Франківської області винесено рішення, яким затвреджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою Івано-Франківського бюро технічної інвентаризації

від 05 червня 2015 року реєстрація права власності на дане домоволодіння в Обласному комунальному підприємстві «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» не проводилась.

Відповідно до листа Виконавчого комітету Підберезької сільської ради Болехівської міської ради Івано-Франківської області від 13 липня 2015 року рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки на АДРЕСА_2 ОСОБА_4 сільською радою не приймалося, оскільки він не звертався із такою заявою у сільську раду.

Також суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19 червня 2015 року ОСОБА_1 є власником спадкового майна після смерті свого батька ОСОБА_4 (Ѕ частки житлового дерев`яно-цегляного будинку АДРЕСА_2 ). За ОСОБА_1 зареєстровано право власності на Ѕ частку вказаного будинку.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 19 червня 2015 року

ОСОБА_2 після смерті чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить Ѕ частки у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, яке складається з житлового дерев`яно-цегляного будинку АДРЕСА_2 . За ОСОБА_2 зареєстровано право власності на Ѕ частку вказаного будинку

У квітні 2014 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку площею 0,25 га та зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 152 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 як на підставу свої вимог посилались на те, що суміжний землекористувач ОСОБА_4 не погоджував ОСОБА_3 меж земельних ділянок, а підпис щодо погодження таких меж від імені ОСОБА_2 виконаний не нею.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 24 листопада 2015 року призначено почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання, чи виконані ОСОБА_2 чи іншою особою підписи в технічній документації із землеустрою ОСОБА_3 .

Висновком експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх сил України від 28 квітня 2016 року встановлено, що підписи у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на АДРЕСА_1, в акті обстеження земельної ділянки ОСОБА_3 від 18 грудня 2012 року виконані ОСОБА_2

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до частини першої статті 155 ЗК України

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суди встановили, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами порушення їхніх прав на землю, оскільки відповідно до акта встановлення та узгодження меж земельної ділянки і акта обстеження земельної ділянки ОСОБА_3 від 18 грудня 2012 року, ОСОБА_2 як суміжний землекористувач погодила межі земельної ділянки ОСОБА_3 та добровільно за участю комісії відступила 1 м від стайні ОСОБА_3 та погодила межу. Разом з тим, позивачами не надано доказів, що ОСОБА_4 за життя оскаржував чи був незгодний із діями своєї дружини ОСОБА_2 щодо погодження та відступлення межі з земельною ділянкою ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 як власник земельної ділянки не підписував акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки і акт обстеження земельної ділянки ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 не мала права підписувати дані документи, так як не є власником, не заслуговують на увагу, оскільки дане будинковолодіння та земельна ділянка належали

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 як спільне сумісне майно подружжя. Отже, ОСОБА_2 мала право на погодження даної документації.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо допущеної помилки в прізвищі землевпорядника (при складанні та підписанні технічної документації), оскільки судами встановлено, що документацію виготовляли різні посадові особи. Крім цього, ці обставини не вплинули на вирішення даного спору по суті та на обґрунтовані та законні висновки судів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та такими, що відповідають нормам закону.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області

від 06 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк