Ухвала

30 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 296/1410/19

провадження № 61-16085ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Дундар І. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно (або іншого встановленого законодавством мінімального розміру) до повноліття дитини та аліменти на ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини заробітку відповідача щомісячно до досягнення дитиною 6 років.

Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 з ІНФОРМАЦІЯ_2 . В шлюбі народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає разом з нею та знаходиться на її повному матеріальному забезпеченні. Вона, тобто позивачка, перебуває у відпустці по догляду за дитиною і також потребує матеріальної допомоги. Вказала, що відповідач працездатний, інших утриманців не має, а тому, посилаючись на положення статей 80, 84, 180-183, 188 СК України, просила задовольнити позов.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнутоз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з 15 лютого 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15 лютого 2019 року і до досягнення дитиною шести років. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2019 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 березня 2019 року змінено. Зменшено розмір частки стягнутих аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 з 1/3 до 1/4 частки його заробітку (доходу). В абзаці третьому резолютивної частини рішення суду словосполучення «і до досягнення дитиною шести років» замінено словосполученням «і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьохрічного віку». В решті рішення суду залишенобез змін.

ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 22 серпня 2019 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що суд першої інстанції стягнув аліменти на дитину з урахуванням пункту 1 частини першої статті 182 СК України у зв`язку із хворобою малолітнього сина. А також, при прийняті апеляційної скарги від особи, яка не була стороною по справі, та ухвалення судового рішення не зазначив чи були порушенні права, свободи чи інтереси особи, яка не була стороною у справі.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення ухвалені у справі про стягнення аліментів у розмірі у розмірі 1/3 частини всіх заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно (або іншого встановленого законодавством мінімального розміру) до повноліття дитини та аліменти на дружину у розмірі 1/6 частини заробітку відповідача щомісячно до досягнення дитиною 6 років.

Отже, справа № 296/1410/19 не є справою з ціною позову, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 296/1410/19 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржене рішення ухвалене у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судове рішення, що не підлягаєкасаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. О. Дундар