- позивач: Іванов Віктор Васильович
- Третя особа: Козеренко Руслан Володимирович
- відповідач: КП БТІ та РОн
- відповідач: Суворівська РДА ОМР
- Секретар судового засідання: Скоріна Тетяна Станіславівна
- Відповідач (Боржник): Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради
- Позивач (Заявник): Іванов Віктор Васильович
- 3-я особа: Козеренко Руслан Володимирович
- Відповідач (Боржник): Суворовська районна державна адміністрація
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 серпня 2019 року
Київ
справа №522/9456/16-а
адміністративне провадження №К/9901/44425/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В., суддів Саприкіної І.В., Стеценко С.Г.
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси у складі судді Бойчука А.Ю. від 16.11.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Турецької І.О., суддів Стас Л.В., Косцової І.П. від 09.02.2017
у справі №522/9456/16-а
за позовом ОСОБА_1
до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, Суворовської районної державної адміністрації,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 ,
про визнання недійсним технічного паспорта, визнання незаконною та скасування в частині державної реєстрації свідоцтва на право на спадщину за законом,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 27.05.2016 ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся в суд із позовом до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (далі також - відповідач 1, ОКП «БТІ» ОМР), Суворовської районної державної адміністрації (далі також - відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , в якому просив визнати недійсним технічний паспорт, виготовлений КП БТІ та РОН на домоволодіння АДРЕСА_1 від 04.09.2007; визнати незаконною державну реєстрацію свідоцтва про право на спадщину за законом ВКА №583969, яку здійснило КП БТІ та РОН 06.11.2007, в частині сараю-гаражу під літ. «О», площею 21,2 кв.м, і в частині земельної площі ділянки НОМЕР_1, які знаходяться АДРЕСА_1 , розміром 657 кв.м.; скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право на спадщину за законом ВКА №583969 на ім`я ОСОБА_2 в частині сараю-гаражу за літ. «О» і в частині земельної ділянки № НОМЕР_1 , які знаходяться АДРЕСА_1 .
2. Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 16.11.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017, адміністративний позов залишено без розгляду.
3. 05.05.2017 позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 16.11.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.03.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
5. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано на розгляд Верховному Суду.
6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Саприкіної І.В., Стеценко С.Г.
7. Заперечень, відзиву на касаційну скаргу відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не подали.
ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Суд першої інстанції, з яким висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач знав про порушення свого права ще в 2010 році, що підтверджується зокрема, постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 23.12.2010, натомість з даним позовом ОСОБА_1 звернувся в суд лише 27.05.2016, а, отже, з пропуском строку звернення до суду.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ДОДАТКОВИХ ПОЯСНЕНЬ ДО НЕЇ
9. У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що звернувся в суд із позовом для захисту свого порушеного права шляхом скасування технічного паспорта МБТІ НОМЕР_1 від 04.09.2007 та скасування реєстрації права власності ОСОБА_2 від 06.11.2007 за №583969 на майно у встановлений законом строк. Про те, що під час оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 і ОСОБА_4 площа успадкованої ОСОБА_2 земельної ділянки збільшена за рахунок належної йому земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2 , дізнався лише у травні 2016 року після детального ознайомлення із висновком судової будівельно-технічної експертизи від 01.12.3015, проведеної у межах розгляду справи №523/18437/15-а. Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що про дані обставини йому були відомо раніше, що підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 23.12.2010 у справі №2-А-269/10, оскільки в межах даної справи судом розглядався інший предмет позову, заявлений з інших підстав.
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Суд дослідив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій та дійшов таких висновків.
11. Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом, КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
12. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
13. У пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, в рішенні від 12.10.1978 у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
14. На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
15. Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
16. Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
17. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
18. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
19. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
20. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
21. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
22. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
23. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №685/1346/15-а.
24. Як установлено судами та видно із матеріалів справи, предметом у такій є визнання недійсним технічного паспорта від 04.09.2007, виготовленого КП БТІ та РОН, на домоволодіння АДРЕСА_1 ; визнання незаконною державної реєстрації свідоцтва про право на спадщину за законом ВКА №583969, котру здійснило КП БТІ та РОН 06.11.2007, в частині сараю-гаражу під літ. «О», площею 21,2 кв.м, і в частині земельної площі ділянки № НОМЕР_1 , розміром 657 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; скасування державної реєстрації свідоцтва про право на спадщину за законом ВКА №583969 на ім`я ОСОБА_2 в частині сараю-гаражу за літ. «О» і в частині земельної ділянки № НОМЕР_1 , які знаходяться за адресою:
АДРЕСА_1 . Виникнення спірних правовідносин у справі, яка розглядається, обумовлено незгодою позивача з набуттям ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно. Тобто предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення відповідачів як суб`єктів, наділених владно-управлінськими функціями, скільки законність набуття третьою особою права власності на нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
26. Висновки суду узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постановах від 04.04.2018 по справі № 826/3202/16, від 20.06.2018 у справі №820/4146/17, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.08.2019 у справі №812/10703/13-а.
27. З огляду на викладене, наявний спір, не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а існує спір про право, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства. Тобто спірні правовідносини стосуються набутого ОСОБА_2 права власності на об`єкти нерухомого майна і в разі задоволення позову майнові права цієї особи можуть бути порушені. Тому цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
28. Таку правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 810/2421/16.
29. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
30. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
31. За нормами частини 3 статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
32. Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Керуючись статтями 349, 354, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 16.11.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2017 скасувати.
3. Провадження в справі № 522/9456/16-а за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, Суворовської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання недійсним технічного паспорта, визнання незаконною та скасування в частині державної реєстрації свідоцтва на право на спадщину за законом - закрити.
4. Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Желєзний
Суддя І.В. Саприкіна
Суддя С.Г.Стеценко
- Номер: 2-а/522/566/16
- Опис: про визнання частково недійсною та скасування державної реєстрації свідоцтва на право спадщини за законом
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 522/9456/16-а
- Суд: Приморський районний суд м. Одеси
- Суддя: Желєзний І.В.
- Результати справи: скасовано рішення першої та апеляційної інстанцій
- Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.05.2016
- Дата етапу: 30.08.2019
- Номер: 877/8837/16
- Опис: визнання частково недійсною та скасування державної реєстрації свідоцтва на право спадщини за законом
- Тип справи: Адміністративна апеляційна скарга
- Номер справи: 522/9456/16-а
- Суд: Одеський апеляційний адміністративний суд
- Суддя: Желєзний І.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 06.12.2016
- Дата етапу: 09.02.2017
- Номер:
- Опис: визнання частково недійсною та скасування державної реєстрації свідоцтва на право спадщини за законом
- Тип справи: Касаційна скарга
- Номер справи: 522/9456/16-а
- Суд: Касаційний адміністративний суд
- Суддя: Желєзний І.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.03.2017
- Дата етапу: 03.10.2017
- Номер: К/9901/44425/18
- Опис: визнання частково недійсною та скасування державної реєстрації свідоцтва на право спадщини за законом
- Тип справи: Касаційна скарга
- Номер справи: 522/9456/16-а
- Суд: Касаційний адміністративний суд
- Суддя: Желєзний І.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 22.03.2018
- Дата етапу: 30.08.2019