Ухвала

Іменем України

27 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 161/2901/17

провадження №61-15538ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» достроково заборгованість за кредитним договором від 18 березня 2008 року № 014/1102/85/41668 в сумі 16 594,99 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України на дату розрахунку становить 435 896,72 грн.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в розмірі 16 594,99 доларів США ( 435 869 ,72 грн).

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, до якої додав клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 мотивував тим, що він неспроможний сплатити судовий збір, оскільки за весь 2018 рік його дохід становив 1652,61 грн, що підтверджується довідкою Державної фіскальної служби України № 281 від 26 березня 2019 року про дохід суб`єкта підприємницької діяльності, наявний борг перед бюджетом по ЄСВ у сумі 26 865,29 грн. Як на підставу для звільнення від сплати судового збору вказував на звернення ним до Луцького міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що також свідчить про його незадовільне матеріальне становище. Посилаючись на статтю 8 Закону України «Про судовий збір» просив звільнити його від сплати судового збору з підстав, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги перевищує 5 % розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 07 червня 2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд виходив з того, що основною умовою для відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору є майновий стан особи, що звертається до суду. Особа має довести той факт, що її майновий стан дійсно є таким, що змушує особу звернутись до суду з проханням про відстрочку, розстрочку або звільнення від сплати судового збору. В той же час подана ОСОБА_1 довідка Державної фіскальної служби України від 26 березня 2019 року № 281 про дохід суб`єкта підприємницької діяльності не підтверджує тієї обставини, що відповідач не може оплатити судовий збір, оскільки не свідчить про загальний дохід, який отримав ОСОБА_1 у 2018 році, відсутня податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, а також дані, якими видами підприємницької діяльності займається.

Враховуючи, що заявником не надано доказів на підтвердження обставин неможливості сплатити судовий збір та щодо скрутного майнового стану на момент подання апеляційної скарги, дані, що свідчили б про майновий стан, який унеможливлює сплату судового збору, або при його оплаті апелянт поставлений у скрутне матеріальне становище, в матеріалах справи відсутні, а ухвала апеляційного суду не може обґрунтовуватись припущенням наявності таких обставин, тому підстав для звільнення від сплати судового збору не вбачається.

25 червня 2019 року ОСОБА_1 подав клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Клопотання мотивував тим, що його майновий стан не дозволяє у повному обсязі сплатити судовий збір, оскільки за весь 2018 рік його дохід становив 1652,16 грн, що підтверджується довідкою Державної фіскальної служби України від 26 березня 2019 року № 281 про дохід суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за 2018 рік, долученою до апеляційної скарги.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 26 червня 2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено. Продовжено строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 07 червня 2019 року.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд виходив з того, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунках коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з принципом змагальності, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Аналіз зазначеного в клопотанні свідчить, що вказані обставини, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи зменшення, оскільки в жодній мірі не характеризують майновий стан заявника та не свідчать про наявність умов, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» є підставою для відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 травня 2019 року в даній справі визнано неподаною і повернуто особі, яка її подала, оскільки на час її постановлення недоліки не усунуто та судовий збір не сплачено.

У серпні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 23 липня 2019 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються: довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися; копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи; документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (за наявності).

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вищезазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі. З метою недопущення зловживання процесуальними правами суд має враховувати: предмет спору, наявність у особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, рахунків в банківських та інших фінансових установах та можливість розпорядження ними, вік особи та її працездатність, склад сім`ї та наявність утриманців тощо.

Відмовляючи у задоволенні клопотань про звільнення від сплати судового збору та відстрочення у його сплаті Волинський апеляційний суд виходив з того, що довідка Державної фіскальної служби України від 26 березня 2019 року № 281 про дохід суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за 2018 рік не підтверджує тієї обставини, що відповідач не може оплатити судовий збір, оскільки не свідчить про загальний дохід, який отримав ОСОБА_1 та не дає можливості з`ясувати види підприємницької діяльності, якими він займається. При цьому в ухвалах зазначалися обставини, які можуть свідчити про скрутне майнове становище та неможливість у зв`язку з цим сплатити судовий збір, докази, що можуть це підтверджувати, й двічі продовжувався строк для їх подання.

Однак ОСОБА_1 в своїх клопотаннях про звільнення від сплатити судового збору і про відстрочення у його сплаті посилався лише на одну й ту саму обставину, що його дохід за весь 2018 рік становив 1652,16 грн, наявний борг перед бюджетом по ЄСВ у сумі 26 865,29 грн, підтверджуючи це довідкою Державної фіскальної служби України від 26 березня 2019 року № 281 про дохід суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за 2018 рік. Разом з тим вищезазначений доказ був належним чином оцінений судом про розгляді першого клопотання про звільнення від сплати судового збору й був визнаний недостатнім на підтвердження неможливості сплати судового збору, про що було зазначено в ухвалі Волинського апеляційного суду від 07 червня 2019 року. Інші докази у строки, встановлені судом, ОСОБА_1 надані не були, у зв`язку з чим суд відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір» дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що ухвалою Волинського апеляційного суду від 26 червня 2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги було відмовлено. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 07 червня 2019 року. Копія даної ухвали апеляційного суду ОСОБА_1 отримано 08 липня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак станом на 23 липня 2019 року недоліки не було усунуто та судовий збір не було сплачено, що в свою чергу перешкоджало суду апеляційної інстанції вирішити питання про відкриття апеляційного провадження. Так як заявник не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд визнав заяву неподаною і повернув позивачеві.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував його тяжкий майновий стан і не звільнив його від сплати судового збору та у порушення положень ЦПК України не відкрив провадження в даній справі.

Вказані доводи касаційної скарги не можуть бути прийняті судом, оскільки зі змісту оскаржуваної ухвали Волинського апеляційного суду від 23 липня 2019 року вбачається, що суд апеляційної інстанції надав заявнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, який потім було продовжено, а отже надав достатньо часу ОСОБА_1 для сплати судового збору і усунення недоліків апеляційної скарги.

Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку і повернув апеляційну скаргу, недоліки якої не було усунено протягом двох місяців.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 23 липня 2019 року є необґрунтованою.

Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян