УХВАЛА

30 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 909/1225/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняк В.Я. - головуючий, Васьковський О.В., Катеринчук Л.Й.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Державна іпотечна установа,

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Люкс",

арбітражний керуючий - Кулик Максим Вікторович,

заявник касаційної скарги - ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 ,

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 27.02.2017

у складі колегії суддів: Мирутенка О.Л. - головуючий, Кравчука Н.М., Якімець Г.Г.,

та постанову Вищого господарського суду України

від 24.10.2017

у складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Поліщук В.Ю.,

Удовиченко О.С.,

у справі за заявою Державної іпотечної установи

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Люкс"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - заявник) 23.07.2019, повторно звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду 27.02.2017 та постанову Вищого господарського суду України від 24.10.2017 у справі № 909/1225/14 господарського суду Івано-Франківської області, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відповідно до положень розділу ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017 перегляд судових рішень Верховним Судом України здійснюється виключно на підставі і в порядку, встановлених цим кодексом.

Сторони, треті особи, прокурор мають право подати заяву про перегляд судових рішень господарських судів після їх перегляду в касаційному порядку.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017, що набрала чинності з 15.12.2017, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При цьому, такий перегляд допускається за умови подання заяви про перегляд судового рішення господарського суду до Верховного Суду України до 14.12.2017 включно, а також здійснення Верховним Судом України проваджень за такими заявами та не завершення їх розгляду станом на момент набрання чинності 15.12.2017 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, що узгоджується з положеннями пункту 1 пункту 1 Розділу XI Перехідні положення ГПК України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017.

Отже, подані з 15.12.2017 заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень господарських судів не підлягають розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, який діє з 15.12.2017 як найвищий суд у системі судоустрою України та здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції в силу положень частин 1, 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

У своєму рішенні у справі "Скорик проти України" (заява № 32671/02) Європейський суд з прав людини зазначив про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (див. рішення у справі Brualla Gomez de la Torre v. Spain, 19 грудня 1997, Reports 1997-VIII, п. 35). Цей принцип був підтверджений у справі "Воробйова проти України", де заявниця не використала засоби юридичного захисту, які діяли на той час, коли судове провадження у її справі все ще тривало. Тобто, Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що негайна дія нової процесуальної норми не суперечить п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

При цьому, як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 3 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З огляду на відсутність в ГПК України у редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017, інституту перегляду Верховним Судом судових рішень судів касаційних інстанцій, прийнятих до 15.12.2017, з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального та процесуального права за заявами учасників справи, поданими з 15.12.2017, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що подана ОСОБА_1 . 23.07.2019 касаційна скарга на постанову Львівського апеляційного господарського суду 27.02.2017 та постанову Вищого господарського суду України від 24.10.2017 у справі № 909/1225/14, не може бути предметом розгляду Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, тому у прийнятті її до розгляду слід відмовити.

Крім того, у разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду 27.02.2017 та постанову Вищого господарського суду України від 24.10.2017, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити ОСОБА_1 у прийнятті касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду 27.02.2017 та постанову Вищого господарського суду України від 24.10.2017у справі №909/1225/14.

2. Копію ухвали та заяву разом з доданими до неї матеріалами направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

Л.Й. Катеринчук