Постанова

Іменем України

19 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 643/7482/16-ц

провадження № 61-24823св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Штелик С. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року, ухвалене під головуванням судді Горбунової Я.М., та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в обґрунтування якого зазначила, що 16 жовтня 2015 року з вини водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем «FORD SIERRA», державний номерний знак НОМЕР_1 , на проспекті 50 років ВЛКСМ в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої належний їй автомобіль «HYUNDAI ACCENT» державний номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження, чим завдано позивачуматеріальної шкоди у розмірі 80 349, 59 грн. Посилаючись на те, що Акціонерне товариство«Міжнародна страхова компанія», в якому була застрахована цивільна відповідальність відповідача - виплатилострахове відшкодування у розмірі 41 761, 80грн, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_3 різницю збитків в сумі 38 587,79 грн.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 травня 2017 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року залишено без змін.

Судові рішеннямотивовано тим, що неможливо встановити реальний розмір заподіяння шкоди позивачу, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можливим є встановлення реальної вартості втраченого позивачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майна, або виконання робіт, необхідних для його відновлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Представник заявника просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2017 року представник ОСОБА_2 , діючий в інтересах ОСОБА_1 , подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 червня 2017 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 643/7482/16-ц з Московського районного суду м. Харкова.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу № 643/7482/16-ц передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було забезпечено реалізацію абсолютного права позивача на відшкодування шкоди безпосередньо особою, якою завдано шкода, що передбачено статтею 1192 ЦК України.

Скаржник посилається на те, що на підтвердження позовних вимог, ОСОБА_1 надала Акти виконаних робіт.

Відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу мотивовано тим, що судами було вірно визначено характер спірних правовідносин, вірно надано правову оцінку доказам у їх сукупності та винесено законні та обґрунтовані рішення.

Підставою для відмови у задоволенні позову, було недоведеність позивачем розміру реальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача. Однак, ОСОБА_3 вважає, що його вина у спричиненні збитків завданих ДТП не доведена, оскільки наявність постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на ОСОБА_3 , не підтверджує його вину у вчиненні ДТП.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до постанови Московського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2015 року, 16 жовтня 2015 року сталась дорожньо - транспортна пригода за участю автомобілів марки FORD SIERRA державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , марки HYUNDAI ACCENT державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , марки HYUNDAI ELANTRA державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 , марки ВАЗ 2106 державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_6 Даною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статті 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн (а.с.6).

Відповідно до довідки ПС № 001716, виданої інспектором патрульної служби роти № 5 батальйону № 3 УПС МВС у м. Харкові, внаслідок дорожньо - транспортної пригоди автомобіль марки HYUNDAI ACCENT, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав наступні механічні пошкодження: пошкодження переднього бамперу, пошкодження номерного знаку переднього, пошкодження арки лівого заднього колеса, пошкодження заднього бамперу, пошкоджено кузов, кришка багажнику деформовано та наявна тріщина, задня ліва фара деформована, на задньому лівому стопі наявна тріщина, пошкоджений захист автомобіля (а.с.7).

Автомобіль марки HYUNDAI ACCENT, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.16,17).

Відповідно до замовлення - наряду від 30 грудня 2015 року № ЗиФ-767065, клієнт ОСОБА_1 замовила виконання робіт та надання послуг на СТО Фрунзе-Авто на суму 80349,59 грн (а.с.8-10).

Відповідно до замовлення - наряду від 12.05.2016 року, ОСОБА_1 замовила на СТО Фрунзе-Авто запчастини та матеріали на загальну суму 2 237,00 грн (а.с.11).

Матеріали справи містять чеки без номерів та дат на суму 80 349,59 грн та на суму 2 237,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 1166 ЦК України, будь - яка шкода, заподіяна майну, має бути відшкодована його власнику у повному обсязі.

Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що неможливо встановити реальний розмір заподіяння шкоди позивачу, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо встановити реальну вартість втраченого позивачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майна, або виконання робіт, необхідних для його відновлення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 60 ЦПК України ( у редакції діючій до 15 грудня 2017 року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України ( у редакції діючій до 15 грудня 2017 року), письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Як на підтвердження розміру збитків, спричинених позивачу в результаті ДТП, нею були надані суду письмові докази - замовлення-наряди, чеки та квитанції у вигляді ксерокопій, що не є належними доказами у розумінні процесуального закону, оскільки частина тексту є не читабельною, арифметичні підрахунки сум, зазначених у чеку, не відповідають загальній сумі за чеком, крім того, ксерокопії документів не посвідчені належним чином, а оригіналів цих документів суду не надано.

Окрім того, позивач не скористалась своїм правом заявити клопотання про призначення експертизи для встановлення розміру завданої їй шкоди, або надати інші письмові докази, які можна було визнати належними.

Доводи касаційної скарги відносно того, що на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала Акти виконаних робіт, не знайшли свого підтвердження, оскільки матеріали справи не містять Актів виконаних робіт .

Аналізуючи вищевикладене, суди прийшли до правильного висновку, що позивачем всупереч статті 60 ЦПК України ( у редакції діючій до 15 грудня 2017 року) не було доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме не доведено належними та достатніми доказами розмір заподіяної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, доводи касаційної скарги відносно того, що судами не було забезпечено реалізацію абсолютного права позивача на відшкодування шкоди безпосередньо особою, яка завдана шкоди, що передбачено статтею 1192 ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 стала саме недоведеність розміру заподіяної шкоди, а не встановлення правомірності стягнення шкоди безпосередньо з особи, яка завдала шкоди.

З огляду на вищевикладене, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

А. О. Лесько

С. П. Штелик