ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

УХВАЛА

"27" серпня 2019 р. Cправа № 902/130/15

Господарський суд Вінницької області в складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши в приміщенні суду матеріали справи

за заявою: Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39476158; 21027, м. Вінниця, вул. К. Василенка, 21)

до: Приватного підприємства "Компанія "Володимирський масив" (код ЄДРПОУ 34887094; 21000, м. Вінниця, вул. Соборна, 1)

про банкрутство

представники:

ТОВ "Владімір Сервіс": Одноралець А.В., за довіреністю

ПАТ "Банк "Київська Русь": Баранов О.В., за довіреністю

арбітражний керуючий Бойко В.О.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа за заявою Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області до ПП "Компанія "Володимирський масив" про банкрутство.

Постановою суду від 29.05.2017 року визнано ПП "Компанія "Володимирський масив" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бойка В.О..

26.03.2019 року від ПАТ "Банк "Київська Русь" до суду надійшла заява № 622/16 від 22.03.2019 року (вх. № 02.1-36/229/19) про заміну кредитора на правонаступника у даній справі.

Розгляд даної заяви неодноразово відкладався. Так, ухвалою суду від 10.06.2019 року розгляд заяви призначено на 27.08.2019 року.

В судове засідання на визначену дату з`явились арбітражний керуючий, представники заявника та ТОВ "Владімір Сервіс". Інші учасники у даній справі в судове засідання не з`явились.

В ході розгляду справи, представник ПАТ "Банк "Київська Русь" підтримав заяву № 622/16 від 22.03.2019 року про заміну кредитора на правонаступника у даній справі.

Представник кредитора заперечила щодо задоволення даної заяви.

Арбітражний керуючий заперечив щодо задоволення заяви про заміну кредитора на правонаступника, з підстав, викладених у відзиві на заяву № 02-03/178 від 27.08.2019 року.

Суд, розглянувши заяву ПАТ "Банк "Київська Русь" № 622/16 від 22.03.2019 року про заміну кредитора на правонаступника, заслухавши учасників процесу, дослідивши наявні письмові докази, проаналізувавши норми діючого законодавства України, дійшов наступних висновків, з огляду на таке.

Так, за змістом заяви, кредиторські вимоги ПАТ "Банк "Київська Русь" до банкрута виникли з підстав не виконання останнім зобов`язань за кредитним договором № 121/2008-Ю та договорами застави від 29.12.2009 року № 56/2007-Ю-З-3 та №56/2007-Ю-З-4, що були укладені між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ПП "Компанія "Володимирський масив" в забезпечення виконання зобов`язань ВАТ "Керамік" перед банком за кредитним договором № 56/2007-Ю від 11.12.2007 року.

22.02.2019 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "ЕЙПІЕС Україна" було укладено договір № UA-EA-2018-12-21-000021-b/42 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого ПАТ "Банк "Київська Русь" передало у власність ТОВ "ЕЙПІЕС Україна" право вимоги до ВАТ "Керамік" в сумі 24 420 038,04 грн. за кредитним договором № 56/2007-Ю від 11.12.2007 року зі змінами та доповненням та договорами забезпечення (п. 1.1. Договору №UA-EA-2018-12-21-000021-b/42).

Таким чином, відбулася заміна кредитора ПАТ "Банк "Київська Русь" на ТОВ "ЕЙПІЕС Україна" у зобов`язанні ВАТ "Керамік" щодо сплати грошових коштів сумі 24 420 038,04 грн., що виникло на підставі кредитного договору № 56/2007-Ю від 11.12.2007 року зі змінами та доповненнями, а також у зобов`язанні ПП "Компанія "Володимирський масив" щодо сплати грошових коштів сумі 1 142 514,00 грн.

Посилаючись на наведені обставини, заявник просить замінити кредитора у даній справі - ПАТ "Банк "Київська Русь" на правонаступника ТОВ "ЕЙПІЕС Україна".

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншої особи, яка бере участь у справі, здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Так, згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 року у справі 910/2541/18, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Отже, позивач, реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як зазначено раніше, 22.02.2019 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" (продавець) та ТОВ "ЕЙПІЕС Україна" (покупець) укладено договір № UA-EA-2018-12-21-000021-b/42 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого ПАТ "Банк "Київська Русь" передало у власність ТОВ "ЕЙПІЕС Україна" право вимоги до ВАТ "Керамік" в сумі 24 420 038,04 грн. за кредитним договором № 56/2007-Ю від 11.12.2007 року зі змінами та доповненням та договорами забезпечення (п. 1.1. Договору № UA-EA-2018-12-21-000021-b/42).

Згідно додатку № 1 до договору, до ТОВ "ЕЙПІЕС Україна" перейшло право вимоги до ПП "Компанія "Володимирський масив" за договорами застави від 29.12.2009 року № 56/2007-Ю-З-3 та № 56/2007-Ю-З-4, укладеними між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ПП "Компанія "Володимирський масив".

Посилаючись на наведені обставини, ПАТ "Банк "Київська Русь" просить замінити кредитора на правонаступника ТОВ "ЕЙПІЕС Україна".

Так, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Разом з тим, ні в заяві про заміну кредитора на правонаступника, ні в судовому засіданні представником банку не вказано та не надано належних доказів, яким саме чином порушуються/зачіпаються права, законні інтереси банку та які він захищає шляхом звернення до суду з заявою про заміну кредитора на правонаступника - ТОВ "ЕЙПІЕС Україна".

При цьому, як вбачається зі змісту заяви ПАТ "Банк "Київська Русь" про заміну кредитора на правонаступника, така заява подана банком фактично в інтересах іншої юридичної особи.

Крім того, на запитання суду, представник банку зазначив, що йому не відома позиція ТОВ "ЕЙПІЕС Україна" щодо заміни кредитора на правонаступника та на даний час достеменно не відомо чи право вимоги до боржника, про яке йдеться у даній заяві, належить саме ТОВ "ЕЙПІЕС Україна".

Відтак, враховуючи наведені вище обставини та положення закону, заява ПАТ "Банк "Київська Русь" № 622/16 від 22.03.2019 року про заміну кредитора у справі на правонаступника, за наведених у ній підстав та наданих на її підтвердження доказів, задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 8 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 2, 3, 18, 234, 235, 326 Господарського процесуального кодексу України суд, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні заяви ПАТ "Банк "Київська Русь" № 622/16 від 22.03.2019 року (вх. № 02.1-36/229/19) про заміну кредитора на правонаступника у справі № 902/130/15.

2. Копію ухвали надіслати згідно переліку рекомендованим листом.

Згідно ч.1 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256, пп. 17.5 п. 17 ч. 1 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. 14 прим.:

1 - до справи;

2 - ГУ ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028);

3 - ПП "Компанія "Володимирський масив" - 21000, м. Вінниця, вул. Соборна, 1;

4 - Арбітражний керуючий Бойко В.О. - 21050, м. Вінниця, вул. М. Оводова, 38, оф. 304;

5 - ПАТ "Банк "Київська Русь" , вул. Хорива, 11-А, м. Київ, 04071;

6 - Вінницька міська рада - 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 59;

7 - Управління ПФУ в місті Вінниці - 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7;

8 - ТОВ "Владімір Сервіс" - 21018, м. Вінниця, вул. Ватутіна,16 б;

9 - ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ;

10 - ТОВ фірма "Кредо", 21000 , м. Вінниця, вул. Зодчих, 14 , кв . 3;

11 - ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 ;

12 - ОСОБА_3 , АДРЕСА_5 ;

13 - ОСОБА_4 , АДРЕСА_7 ;

14 - Управління ВД ФСС України у Вінницькій області, 21027, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22.