Дата документу 29.08.2019

Справа № 501/892/18

2/501/376/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання – Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»

до

відповідача: ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості

учасники справи не з`явились

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті ухвалив рішення про наступне та

В С Т А Н О В И В:

1. Виклад позиції позивача.

1. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогами про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 11 серпня 2008 року у загальному розмірі в сумі 102412,93 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 4179,94 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 88591,04 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 4288,95 грн., штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500,00 грн., штрафу (процентної складової) у розмірі 4853,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.

2. Позов мотивований тим, що 11 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит у сумі 3200 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Укладений між сторонами договір складається із заяви, Умов та правил надання банківських послуг. За своєю правовою природою вказаний договір є одним із видів кредитного договору.

Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту, відсотків, винагороди відповідно до Заяви та Умов.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач всупереч договірним зобов`язанням, в установлені терміни не повернув належні грошові кошти, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується розрахунком.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем, належним чином взятих на себе зобов`язань, визначених вищевказаним кредитним договором, у зв`язку з чим у відповідача виник розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 28.02.2018 року який складається з: заборгованості за кредитом в сумі 4179,94 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 88591,04 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 4288,95 грн., штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500,00 грн., штрафу (процентної складової) у розмірі 4853,00 грн.

3. Відповідач 13.06.2018 року надав до суду відзив на позовну заяву позивача, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, а також надав до суду заяву про застосування строків позовної давності (а.с.32-34).

4. Представник позивача 26.11.2018 року надав до суду відповідь на відзив, в якому посилається на те, що посилання відповідача у відзиві та у заяві про застосування строків позовної давності є безпідставними, у тому числі з огляду на те, що відповідачем особисто підписано заяву про надання кредитного ліміту, в якій зазначено що заявник приєднується до умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку (а.с.87-100).

5. Відповідач 27.12.2018 року надав до суду письмові пояснення на відзив позивача (а.с.199-203), просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог.

6. Представник позивача 10.05.2019 року надав до суду пояснення (а.с.236-237), просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

7. Представник позивача в судове засідання не з`явився. був належним чином сповіщений про день і час судового розгляду справи.

8. Відповідач в судове засідання не з`явився, був належним чином сповіщений про день і час судового розгляду справи.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

9. Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Максимович Г.В.

10. Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Максимович Г.В. від 24.04.2018 відкрито провадження у справі (а.с.28), розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

11. У зв`язку із відстороненням судді Іллічівського міського суду Одеської області Максимович Г.В. від здійснення правосуддя, відповідно до наказу голови суду №21-ос від 03.08.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 16.08.2018 року, справа повторно розподілена для подальшого розгляду судді Петрюченко М.І.

13. Ухвалою судді від 17 серпня 2018 року прийнято до свого провадження вказану цивільну справу (а.с.48).

14. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

15. Судом встановлено, що 11 серпня 2008 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (яке було перейменовано в Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк») із анкетою-заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, в якій зазначено, що останній просить надати банк платіжну картку «Універсальна», з лімітом 3200 гривень (а.с.8).

16. Позичальник у заяві надав свою згоду, що підписана ним заява від 11 серпня 2008 року разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом ОСОБА_1 у вказаній заяві від 11 серпня 2008 року.

Відповідно до вказаної заяви, банк надав позичальнику кредит на платіжну картку, зі встановленим кредитним лімітом в сумі 3200 гривень 00 копійок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Штраф при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, сплачується 500 гривень + 5% від суми заборгованості.

17. Також, позичальник передбачив умовами договору (п.3.2.) зміну кредитного ліміту (зменшення/збільшення, або анулювання).

18. З наданого представником позивача розрахунку заборгованості, вбачається, що станом на 28 лютого 2018 року, заборгованість відповідача за кредитним договором №б/н від 11 серпня 2008 року складає в загальному розмірі 102412,93 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 4179,94 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 88591,04 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 4288,95 грн., штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500,00 грн., штрафу (процентної складової) у розмірі 4853,00 грн. (а.с.5-7).

19. Отже, судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» виконав прийняті на себе зобов`язання в повному обсязі, надав ОСОБА_1 кредитну картку з можливим кредитним лімітом у визначеному сторонами розмірі відповідно до умов кредитного договору №б/н від 11 серпня 2008 року, що підтверджується інформацією наявною в наданому до суду розрахунку заборгованості, випискою по картковому рахунку, що в свою чергу також не спростовувалось відповідачем по справі, що ним були отримані кредитні кошти в межах наданого кредитного ліміту.

У зв`язку з чим, судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватанк» виконані умови кредитного договору №б/н від 11 серпня 2008 року.

20. Випискою по банківському рахунку ОСОБА_1 підтверджується, що відповідач знімав кредитні кошти, погашав кредитну заборгованість, по даній кредитній карті було підвищено кредитний ліміт (а.с.189-193).

21. Невиконання відповідачем своїх зобов`язань по вищезазначеному договору, зумовило звернення АТ КБ «Приватбанк» 16.04.2018 року до суду із відповідним позовом, в якому позивачем на власний розсуд заявлено вимогу щодо стягнення частки розміру заборгованості в сумі 102412,93 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 4179,94 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 88591,04 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 4288,95 грн., штрафу (фіксованої частини) у розмірі 500,00 грн., штрафу (процентної складової) у розмірі 4853,00 грн.

V. Оцінка Суду.

22. Щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення та часткового задоволення позову, суд зазначає наступне.

23. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

24. За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

25. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

26. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

27. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

28. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

29. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

30. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

31. За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

32. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

33. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

34. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

35. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

36. За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

37. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

38. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

39. Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

40. У заяві позичальника від 11 серпня 2008 року, лише яку ОСОБА_1 підписував, процентна ставка не зазначена.

41. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

42. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема: заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також заборгованість за пенею і комісією.

43. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 11.08.2008 року, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.

44. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору та позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

45. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці документи: Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

46. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

47. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (11.08.2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (16.04.2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

48. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

49. Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

50. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

51. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

52. Надані позивачем до позову Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

53. Зазначена правова позиція узгоджується з правовим висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року за наслідком розгляду справи №342/180/17-ц.

54. Відповідно до статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

55. Також, під час застосування вказаної правової позиції Верховного Суду, судом також враховується висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2019 року по справі №755/10947/17, в якій зазначено, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

56. На підставі викладеного, з урахуванням того, що при перевірці, судом встановлено, що вказана викладена правова позиція Верховного Суду, за аналогічним спором, який виник в цій справі, є останньою, судом враховується при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин в цій справі.

57. Крім того, у вказаній постанові від 03.07.2019 року за наслідком розгляду справи №342/180/17-ц, Велика Палата Верховного Суду, з огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між ним та позивачем шляхом підписання заяви-анкети.

58. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

59. На підставі викладеного, з урахуванням того, що в цій справі, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між шляхом підписання заяви-анкети від 11.08.2008 року, з урахуванням чого, суд доходить висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

60. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

61. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

62. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

63. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

64. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

65. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

66. Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

67. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

68. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

69. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

70. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, з урахуванням заперечень відповідача щодо його неповідомлення.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

71. Отже, на підставі викладеного, суд доходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 11.08.2008 року, яка заявлена позивачем та складається з заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 88591,04 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

72. Одночасно, суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 11.08.2008 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що кредитор - АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, з урахуванням того, що до звернення до суду з цим позовом, позивач з такою вимогою до відповідача не звертався.

73. Таким чином, оскільки відповідачем на підставі заяви від 11.08.2008 року, яку останній підписував, були отримані у позивача кошти в кредит, тобто, про що ОСОБА_1 належним чином був особисто обізнаний, та частина з яких в сумі 4179,94 гривень на цей час не повернуті АТ «КБ «Приватбанк», суд вважає достатніми наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 4179,94 грн.

74. Також судом враховується, що відповідачем під час розгляду справи було заявлено заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

75. Так, згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, висвітленої в рішенні «Стаббініс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року, строк позовної давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і остаточність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийняті судами рішень щодо подій, що мали місце в далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми.

76. Положення Глави 19 ЦК України, що регулюють позовну давність, вказують, зокрема, на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.2 ст.261).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст.267 ЦК України).

77. З урахуванням того, що як вже судом встановлено, що заява від 11.08.2008 року не містить умов щодо строку повернення отриманих в борг коштів, позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі не повернуті, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що до вказаних правовідносин підлягають застосування положення частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що кредитор - АТ КБ «ПриватБанк» у даному випадку звертаючись до суду з цим позовом, пред`явив таку вимогу до відповідача, з метою захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що не свідчить про пропуск останнім строку звернення до суду з позовом, у зв`язку з чим заява відповідача про пропуск встановленого строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

78. Згідно ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

79. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

80. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

81. Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

82. З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

83. На підставі вищевикладеного, дослідивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

84. Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

85. Зокрема, згідно платіжного доручення № PROM2BGOK від 02 квітня 2018 року (а.с.4) позивачем при подачі позову сплачено 1762 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача частково з врахуванням розміру задоволеної частини позовних вимог сумі 440,50 гривень.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк») (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д) до ОСОБА_1 (проживає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (проживає/зареєстрований: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк») (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , МФО №305299) заборгованість по тілу кредиту за кредитним договором №б/н від 11.08.2008 року, станом на 28.02.2018 року в розмірі 4179,94 гривень.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (проживає/зареєстрований: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк») (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , МФО №305299) витрати по сплаті судового збору з врахуванням розміру задоволеної частини позовних вимог сумі 440,50 гривень.

5. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Повний текст рішення виготовлено 29 серпня 2019 року.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області                                                        М.І.Петрюченко