КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-7425/09 Головуючий у 1-й інстанції: Маркова О.М.
Суддя-доповідач: Швед Е. Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" лютого 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого –судді - Шведа Е.Ю., суддів Малиніна В.В. та Маслія В.І., при секретарі Демченко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.03.2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2008 року позов задоволено: стягнуто з управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_2 1755 грн. недоотриманої щорічної допомоги за 2006 рік.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі подав апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Сторони в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської Ради про визнання відмови в перерахунку щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з боку відповідача неправомірною та стягнути недоплачену суму зазначеної допомоги в розмірі 1775 грн.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він є постраждалим наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії та, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право отримувати щорічну грошову допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, одноразова допомога на оздоровлення позивачу за 2006 рік виплачена відповідачем у розмірі, передбаченому Постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562, тобто у меншому розмірі ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача донарахувати та виплатити допомогу за 2006 рік, судом першої інстанції не було враховано наступні обставини.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005 року дію абзацу четвертого частини четвертої статті 48 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Як встановлено колегією суддів, відповідачем допомога на оздоровлення позивачу була виплачена у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», у зв’язку з чим позовні вимоги за цей період є безпідставними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2.
Враховуючи викладене та оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, воно підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради –задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2008 року –скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення –відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 8 лютого 2010 року.
Головуючий суддя Е.Ю. Швед
Суддя В.В. Малинін
Суддя В.І. Маслій