Справа № 308/4814/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

        27 серпня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Кондора Р.Ю., Мацунича М.В.

з участю секретаря – Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 травня 2019 року (головуючий суддя Малюк В.М.) у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, про встановлення юридичного факту,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - діда її довірителя - на території України (колишня УРСР). Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 має намір переїхати на постійне місце проживання до України в м. Ужгород та отримати громадянство України, а документів (паспорту з відміткою про реєстрацію місця проживання, будинкової книги), що підтверджують факт постійного проживання його діда ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в м. Чоп Ужгородського району Закарпатської області, де і похований - не має. Оскільки її довіритель має намір набути громадянство України на підставі ст. 8 ЗУ «Про громадянство», то для цього необхідно встановити факт, що його дідо – ОСОБА_3 - проживав до 24 серпня 1991 року на території України. Заявник просив встановити факт проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України (колишня УРСР), а саме в м. Чоп, Закарпатської області в період з липня 1948 року по 06 грудня 1985 року.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15 травня 2019 року заяву задоволено.

На таке рішення Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області подано апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції розглянув справу, не повідомивши про судове засідання заінтересовану особу - Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області. Вказує, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана апелянтом разом з повним текстом оскаржуваного судового рішення. Також апелянт зазначає, що, в порушення вимог ст. 175 ЦПК України, у заяві не було зазначено код ЄДРПОУ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції вважав, що заявником доведено  факт проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України (колишня УРСР), а саме в м. Чоп, Закарпатської області в період з липня 1948 року по 06.12.1985 року.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи.

Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 є дідом заявника, що підтверджується свідоцтвом про народження заявника від 14.04.1982 року серії II НОМЕР_1 за №260140 (а.с. 4) та свідоцтвом про народження його батька - ОСОБА_4 від 19.09.1975 року серії НОМЕР_2 за №049040 (а.с.5).

З архівної довідки Ужгородської дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці «Про підтвердження стажу роботи» за № Х-365 від 19.04.19 вбачається, що згідно матеріалів з особового складу архівного фонду колишнього Ужгородського відділку Львівської залізниці станції Чоп, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був прийнятий виконуючим обов`язки начальника контори передачі з 11.07.1948; наказом № 151 від 20.12.1948 переведений начальником контори передачі; з 28.09.1949 - ОСОБА_3 працював заступником начальника вокзалу станції Чоп, а з 19.10.1950 - начальником вокзалу станції Чоп; з 08.08.1952 переведений начальником поїзда далекого слідування, з 16.12.1952 - старшим майстром по екіпіровці; наказом № 47 від 04.03.1953 переведений заступником начальника вокзалу станції Чоп, звідки звільнений 01.02.1957 у зв`язку із виходом на пенсію (а.с.7,46).

Факт постійного проживання ОСОБА_3 в м. Чоп підтверджується також відповіддю КП «Ужгородського районного бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» за № 122/01-16 від 17 квітня 2019 року, згідно якої, відповідно із записом №264 у реєстровій книзі №2 житлових будинків по місту Чоп АДРЕСА_1 Закарпатської області, житловий будинок АДРЕСА_2 з належними до нього господарськими (надвірними) будівлями і спорудами, що розташовувався за адресою: АДРЕСА_3 , був зареєстрований на праві приватної (особистої) власності за громадянином ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Чопською селищною Радою від 28.06.1951 № 243; право власності на вказаний будинок виникло у ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Чопської селищної ради від 25 червня 1951 року №12 «Про визнання права власності» за гр. ОСОБА_3 вцілому (а.с. 8).

Крім цього, з відповіді на адвокатський запит КП «Ужгородського районного бюро технічної інвентаризації нерухомого майна» від 14 травня 2019 року вбачається, що, відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи №47 будинковолодіння АДРЕСА_4 , за неодноразовими замовленнями власника вищевказаного будинковолодіння - ОСОБА_3 , в період з 1951 по 1983 роки підприємством технічної інвентаризації здійснювалися окремі види робіт, а саме: виготовлення технічної документації на будинковолодіння, його обміри, інвентаризація садових насаджень, виготовлення довідок – характеристик (а.с. 15).

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 21.03.2019 виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області, вбачається, що ОСОБА_3 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мар?ївка, Солонянського району, Дніпропетровського області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Чоп, Ужгородського району, Закарпатської області (а.с.6).

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 2 ст.315 передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 має намір переїхати на постійне місце проживання до України в м. Ужгород та отримати громадянство України.

Питання громадянства України регулюється Конституцією України, законами України, указами Президента України, міжнародними договорами України. Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є Закон України «Про громадянство України» та Указ Президента України від 27.03.2001 року № 215 «Питання організації виконання ЗУ «Про громадянство України».

Підстави набуття особою громадянства України визначаються індивідуально, залежно від її місця народження, походження, проживання, родинних зв`язків тощо.

Зокрема, відповідно до ч. 1, 7 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» на набуття громадянства України за територіальним походженням має право особа, яка сама чи хоча б один з батьків, дід чи баба, рідні (повно рідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).

Відповідно до п. 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України і виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (зі змінами) визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Державки, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Заявник посилається на те, що документів (паспорту з відміткою про реєстрацію місця проживання, будинкової книги), що підтверджують факт постійного проживання його діда ОСОБА_3 на території України – не має.

Зважаючи на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про встановлення факту проживання ОСОБА_3 на території України (колишня УРСР), а саме в м. Чоп, Закарпатської області, в період з липня 1948 року по 06 грудня 1985 року, і підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту – немає.

Проте, при розгляді справи судом першої інстанції було порушено норми процесуального права

Так, ухвалою від 06.05.2019 було відкрито провадження у вказаній справі, призначено справу до судового розгляду на 13.35 год. 15.05.2019 з викликом заявника, його представника та зацікавлених осіб (а.с.13).

15.05.2019 представник заявника – Студеняк О.С. – подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без участі заявника та без її участі.        Рішення у справі було ухвалено судом 15.05.2019.

Проте, доказів повідомлення заінтересованої особи - Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області – про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до положень ст. ст. 128,130 ЦПК України, матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов?язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є розгляд судом справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Зважаючи на те, що справу було розглянуто судом першої інстанції за відсутності представника Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, доказів його повідомлення про дату, час і місце засідання суду матеріали справи не містять, а апелянт свою апеляційну скаргу такою підставою обґрунтовує, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково - рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 - встановити факт проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України (колишня УРСР), а саме в м. Чоп, Закарпатської області, в період з липня 1948 року по 06 грудня 1985 року.

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 3 ч. 3 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області – задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 травня 2019 року – скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про встановлення юридичного факту – задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України (колишня УРСР), а саме в м. Чоп, Закарпатської області, в період з липня 1948 року по 06 грудня 1985 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 серпня 2019 року.

       Головуюча

Судді