Справа № 310/5729/19

2/310/2302/19

РІШЕННЯ

Іменем України

21 серпня 2019 року                                                                м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі головуючого судді Богомолової Л.В.,

при секретарі Рибалка Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2019 року позивач звернулася до Бердянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею вказуючи, що на праві власності їй належить будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на час відкриття спадщини належало право власності на жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 26.09.1988 року.

Крім неї у зазначеному будинку зареєстрований її донька ОСОБА_4 ті її онука ОСОБА_5 , а також зареєстрований її син ОСОБА_2 , який з восени 2001 року в будинку не проживає, постійно проживає у Російської Федерації, де і знаходиться по теперішній час.

Відповідач ОСОБА_2 відсутній у спірному жилому приміщенні з восени 2001 року, участі в утриманні житла не приймає, не користується спірним будинком,оскільки цього житла не потребує,належне йому майно у будинку відсутнє.

Разом з тим, відповідач залишається зареєстрованим у спірному будинку та добровільно припинити реєстрацію не бажає, чим порушує права позивача, який сплачує утримання цього житла з урахуванням реєстрації відповідача, має складнощі у вирішенні інших питань стосовно спірної квартири.

Позивач просять суд з підстав, передбачених ст.71 ЖК України, визнати відповідача ОСОБА_2 втратившим право користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивачка не з`явилася, подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, просить прийняти рішення на підставі маючих у суду письмових матеріалів.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак надав суду нотаріально засвідчену письмову заяву про згоду з поданим позовом відносно нього, просить визнати його втратившим право користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 , оскільки він з 2001 року постійно мешкає в Російській Федерації та не має можливості приїхати в України.

 Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано, підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на час відкриття спадщини належало право власності на жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 26.09.1988 року.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у спірному будинку як член сім`ї наймача, оскільки є рідним сином позивачки.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Стаття 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користування інакше ніж з підстав і в порядку, визначеним законом.

Право на повагу до житла гарантує і ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Відповідно до зазначених правових норм ОСОБА_2 , який був зареєстрований в спірному жилому приміщенні на законних підставах, має обґрунтовану презумпцію права на користування жилим приміщенням.

А відтак, позовні вимоги, направлені на позбавлення відповідача права користування жилим приміщенням, можуть бути задоволені лише на підставі переконливих, взаємоузгоджених і неспростовних доказів у справі.

За роз`ясненнями п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року із подальшими змінами «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Відповідач позов визнав повністю, надавши суду нотаріально засвідчену письмову заяву про згоду з поданим позовом відносно нього, в якій просить визнати його втратившим право користування жилим приміщенням будинку АДРЕСА_1 , оскільки він з 2001 року постійно мешкає в Російській Федерації.

З викладених у позові пояснень позивача судом встановлено, що спірне жиле приміщення не являється місцем проживання відповідача понад шість місяців, за яке він як член сім`ї наймача не оплачує комунальні послуги, його речі у будинку відсутні, перешкод для користування цим житлом позивачем не чинилося.

Таким чином, доводи позивача, викладені в його позовній заяві, про відсутність відповідача у спірному жилому приміщенні понад шість місяців підряд без поважних причин підтверджені доказами, які відповідають вимогам ЦПК України щодо їх належності та допустимості.

Згідно з вимогами ЦПК України, суд оцінує докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказах.

Докази, на які посилається ОСОБА_1 у позовній заяві, були предметом перевірки суду під час розгляду справи, повністю підтверджені письмовою заявою відповідача, який погодився з позовом ОСОБА_2 , тому в результаті їх оцінки у сукупності суд дійшов до висновку про те, що вони підтверджують факт не проживання ОСОБА_2 у спірному житловому приміщенні понад встановлені законом строки та задовольняє позов.

На підставі ст. ст.47 Конституції України, ст.ст.9,71,72 ЖК України, ст. 12,13,76,81,141,258,259,265,280,284,353,355 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою:  АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги  через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення  суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -  за наступною веб-адресою сторінки https://court.gov.ua/sud0801/.

Повний текст рішення складено 27 серпня 2019 року

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області                                                        Л. В. Богомолова