справа № 166/614/19

провадження № 2/166/199/19

категорія: 24

РІШЕННЯ

іменем України

23 серпня 2019 року смт.Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Свистун О.М., за участю секретаря - Заєць Н.П.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення страхового відшкодування,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в Ратнівський районний суд із позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (далі - СТДВ «Глобус») про стягнення страхового відшкодування. Позов мотивує тим, що її син ОСОБА_2 07 липня 2018 року загинув внаслідок наїзду на нього автомобіля марки «Аudi А6», р.н.НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , якого визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Із відповіді Моторного транспортного страхового бюро України, куди вона звернулася із заявою про виплату страхового відшкодування, їй стало відомо, що водій зазначеного транспортного засобу мав поліс №АМ/1726941 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданий СТДВ «Глобус».

СТДВ «Глобус» на подані в її інтересах товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Відшкодування» (далі - ТОВ «Відшкодування») заяви двічі відмовилося виплатити 189714 грн страхового відшкодування, у тому числі 11010 грн відшкодування витрат на поховання, 44676 грн відшкодування моральної шкоди, 134028 грн. відшкодування витрат на утримання.

Вважає таку відмову необґрунтованою та безпідставною.

Відповідно до п.27.3 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закону) вважає, що має право на відшкодування відповідачем моральної шкоди в розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, що з урахуванням ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» становить 44676 грн (3723 грн мінімальної зарплати з 01 січня 2018 року *12).

Зазначила, що згідно із п.27.4 ст.27 Закону відповідач зобов`язаний відшкодувати їй документально підтверджені витрати на поховання на загальну суму 11010 грн.

Крім цього, вказала, що у силу п.27.2 ст.27 Закону відповідно до ч.4 ст.1200 ЦК України вона, як матір загиблого ОСОБА_4 , яка не працює і здійснює догляд за братом і сестрою померлого, має право на відшкодування утримання у розмірі 134028 грн (3723 грн мінімальної зарплати на 1 січня 2018 року * 36 місяців).

Просить стягнути із СТДВ «Глобус» 189714 грн страхового відшкодування.

14 червня 2019 року відповідачем до суду скеровано відзив на позов, у якому зазначено, що транспортний засіб «Аudi А6», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_2 , забезпечений СТДВ «Глобус» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів№АМ/1726941 від 05.11.2017. Відповідачем 05 листопада 2018 року отримано заяву ТОВ «Відшкодування» в інтересах ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування. Із наданої на запит СТДВ «Глобус» відповіді Волинської митниці ДФС від 11.01.19 вбачається, що транспортний засіб реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_2 номер кузова НОМЕР_3 було ввезено на митну територію України 03 січня 2018 року о 00:43:38 громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_5 через пункт пропуску «Доманове-Мокрани» Волинської митниці ДФС у митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року». Крім цього, відповідач зазначив, що вироком Ратнівського районного суду вказаний транспортний засіб передано у власність держави. Оскільки відповідно до п.4 ст.380 Митного кодексу України тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їх особистих потреб, вважає, що ОСОБА_3 на час настання дорожньо-транспортної пригоди не був законним володільцем та правомірним користувачем згаданого транспортного засобу, відтак не є особою, відповідальність якої застрахована. Поряд з цим, у відзиві відповідач зазначив, що навіть якби у СТДВ «Глобус» і був би обов`язок щодо виплати страхового відшкодування, то сума становила б не 189714 грн, а значно менше.

Просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю та необгрунтованістю.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Позивачка та її представник у поданих письмових заявах зазначили про підтримання позовних вимог та розгляд справи за їх відсутності. Відповідач про причини неявки не повідомив.

Суд, дослідивши подані сторонами документи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом установлено, що вироком Ратнівського районного суду від 16 жовтня 2018 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме у тому, що 07 липня 2018 року він, керуючи автомобілем марки «AUDI A-6», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_2 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, що стали причиною смерті останнього.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої сталась смерть ОСОБА_2 , доказуванню не підлягає.

Згідно із свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 , виданим 30 липня 2018 року Ратнівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається із свідоцтва про народження НОМЕР_5 , виданого 05.01.1993 Ратнівським райвідділом ЗАГС Волинської області, матір`ю ОСОБА_2 є ОСОБА_6 .

У зв`язку із реєстрацією в 2003 році шлюбу, ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_6 .

Із згаданого вище вироку суду вбачається, що позивач визнана потерпілою у кримінальному провадженні, оскільки померлий ОСОБА_2 є її сином. Факт родинних відносин між позивачем та ОСОБА_2 сторонами не заперечується.

03 вересня 2018 року СТОВ «Відшкодування» в інтересах ОСОБА_8 , на що остання уповноважила вказана товариство згідно з довіреністю від 08.08.18, звернулося до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про стягнення 11010 грн поховальних витрат та 134028 грн відшкодування на утримання, у зв`язку із смертю ОСОБА_2 внаслідок згаданої дорожньо-транспортної пригоди.

Із листа МТСБ України від 08.09.18 №8.3-03/30673 вбачається, що МТСБ у задоволенні вказаної заяви відмовило, мотивуючи тим, що водій транспортного засобу «AUDI», реєстраційний номер НОМЕР_6 , який допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , мав поліс №АМ/1726941 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданий СТДВ «Глобус».

СТДВ «Глобус» двічі, 15 січня та 26 лютого 2019 року, залишено заяви ТОВ «Відшкодування» про виплату на користь ОСОБА_8 страхового відшкодування, мотивуючи тим, що ОСОБА_3 на час настання ДТП керував автомобілем «AUDI», реєстраційний номер НОМЕР_6 , який ввезений на митну територію Украни громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_9 в режимі «Тимчасове ввезення до 1 року». Відтак ОСОБА_3 не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу, у зв`язку з чим не є особою, відповідальність якої застрахована згідно із згаданим вище полісом.

Судом установлено, що згідно із полісом АМ/1726941, укладеним ОСОБА_3 та СТДВ «Глобус» 05 листопада 2017 року, застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , при цьому, забезпеченим транспортним засобом відповідно до договору є автомобіль «AUDI А6», реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN-код НОМЕР_3 .

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Згідно із ст.7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.

Відносини в сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Згідно із п.1.4 ст.1 Закону особами, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Із дослідженого судом полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності установлено, що договір укладався особисто із ОСОБА_3 , останній є саме страхувальником, а не іншою особою, яка правомірно володіє забезпеченим транспортним засобом.

При цьому, незважаючи на те, що за вказаним договором страхування забезпечувався транспортний засіб із місцем реєстрації в Республіці Польща, про що відповідачу на час укладення договору було достеменно відомо, СТОВ «Глобус» уклало даний договір страхування із ОСОБА_3

Вказаний договір страхування протягом строку його дії з 05 листопада 2017 року до 04 листопада 2018 року був чинним. Відповідач будь-яких доказів на підтвердження факту недійсності договору суду не надав.

Відтак, враховуючи експлуатацію страхувальником ОСОБА_3 забезпеченого транспортного засобу «AUDI А6», реєстраційний номер НОМЕР_6 , під час дорожньо-транспортної пригоди 07 липня 2018 року, внаслідок якої заподіяно смерть ОСОБА_2 , суд доходить висновку про те, що вказаний випадок є страховим, а на правовідносини, які виникли між сторонами, поширюються положення правових норм Цивільного кодексу України в частині страхування, згаданого Закону, а також договору страхування №АМ/1726941 від 05.11.2017.

Із наведених міркувань безпідставними є твердження відповідача про те, що ОСОБА_3 , керуючи автомобілем із реєстрацією в Республіці Польща, який ввезений на територію України громадянином Республіки Білорусь в режимі митного оформлення «Тимчасове ввезення до 1 року», не є особою, відповідальність якої застрахована.

Відповідно до п.1 ст.22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.27.1 ст. 27 Закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно із п.27.2 ст.27 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема згідно із п.4 ч.2 цієї статті одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років.

Установлено, що ОСОБА_1 є матір`ю двох дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво НОМЕР_7 ), та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво НОМЕР_8 ).

Потерпілий ОСОБА_2 , якому внаслідок ДТП заподіяна смерть, а також ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , будучи дітьми однієї матері - позивачки у справі, є неповнорідними братами та сестрою.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки предметом даного позову є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, відтак доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин між померлим ОСОБА_2 та його братом і сестрою, а й факт перебування ОСОБА_8 на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі.

Сторона позивача, заявляючи вимогу про стягнення на користь ОСОБА_8 утримання у зв`язку із здійсненням догляду за братом і сестрою померлого, всупереч ст.12 ЦПК України жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_2 отримував будь-який дохід і цей дохід для позивачки був основним і постійним джерелом її існування не надала.

Факт проживання за однією адресою та однією сім`єю із загиблим, що стверджується довідкою Ратнівської селищної ради від 31.07.18 №3171, не може свідчити про перебування ОСОБА_8 на утриманні ОСОБА_2

Не є доказом перебування позивачки на утриманні померлого сина й надані нею довідки Старовижівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 23.08.18 №1769 та Ратнівської районної філії Волинського обласного центру зайнятості від 22.08.18 №516, згідно з якими ОСОБА_1 пенсії, будь-яких видів допомог не отримувала.

Таким чином, враховуючи, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_8 у зв`язку із здійсненням догляду за братом і сестрою загиблого фактично перебувала на утриманні останнього, відтак відсутні підстави для стягнення на її користь відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого згідно із ст.1200 ЦК України, що є підставою для відмови у позові в цій частині за недоведеністю.

Відповідно до п.27.3 ст.27 страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Із довідки Ратнівської селищної ради від 30.07.18 №3171 вбачається, що ОСОБА_2 за життя проживав у сім`ї, до складу якої входили позивачка ОСОБА_8 , колишній чоловік позивачки ОСОБА_12 та діти позивачки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 .

У контексті п.27.3 ст.27 Закону право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_2 , із усіх перерахованих вище членів сім`ї, має його матір - ОСОБА_8 .

Згідно із ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня становить 3723 грн.

Таким чином, до стягнення із відповідача підлягає 44676 грн (3723х12) у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачці смертю її сина ОСОБА_2 .

Відповідно до п.27.4 ст.27 Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно із товарним чеком та накладною №52 від 07.07.18, виданими фізичною особою - підприємцем ОСОБА_13 , яка відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку займається організуванням поховань та наданням суміжних послуг, ОСОБА_1 оплатила 11010 грн витрат на поховання тіла померлого та придбання предметів ритуальної належності.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству; предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші).

Проведені заходи із поховання тіла померлого (копання могили, опускання в могилу, закопування, формування могильного насипу), які були оплачені позивачкою згідно із вказаними платіжними документами, передбачені затвердженим Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 N 193 Необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг.

Отже, до стягнення із відповідача на користь позивачки підлягає 11010 грн витрат на поховання ОСОБА_2 Вказана сума не перевищує передбаченого п.27.4 ст.27 Закону ліміту відшкодування таких витрат.

Згідно із п.27.5 ст.27 Закону відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку про те, що позивачка має право на отримання від відповідача страхового відшкодування у зв`язку із смертю потерпілого на загальну суму 55686 грн (44676 грн відшкодування моральної шкоди + 11010 грн витрат на поховання), що охоплюється страховою сумою за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності АМ/1726941.

При цьому, згідно із п.12.2 ст.12 Закону франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

З огляду на те, що відповідач добровільно страхове відшкодування позивачці не виплачує, відтак порушене право останньої підлягає захисту шляхом стягнення із СТДВ «Глобус» на її користь 55686 грн страхового відшкодування.

Оскільки позивачка на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена, враховуючи, при цьому, те, що позивачем є фізична особа, яка звернулася до суду із вимогами як майнового, так і немайнового характеру, суд стягує із відповідача на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що в будь-якому разі не може бути меншим мінімального розміру судового збору, передбаченого згаданою вище правовою нормою, а саме в розмірі 1536 грн (768 +768).

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.979, 1200 ЦК України, ст.7 Закону України «Про страхування», ст.ст.1, 22, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення страхового відшкодуваннязадовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»на користь ОСОБА_1 55686 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень страхового відшкодування внаслідок смерті потерпілого.

Стягнути із товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»на користь держави 1536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) гривень судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» відмовити за недоведеністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Ратнівський районний суд шляхом подачі в 30 - денний строк з дня його складення апеляційних скарг.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Представник позивача: адвокат Кульчицький Олександр Сергійович, АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Відповідач: товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», вул.Федорова Івана, 32в, м.Київ, ЄДРПОУ 20448234.

Суддя Ратнівського

районного суду О.М.Свистун