ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

          _________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" серпня 2019 р.                                                                                          Справа № 924/377/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Попика О.В.  розглянувши матеріали

за позовом ТОВ "ВІГОР ГРЕЙН" м. Київ

до ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ"  смт. Летичів Летичівський район Хмельницька область

про стягнення 410000грн. основного боргу, 82000грн. штрафу, 79438,90грн. пені, 6639грн. річних та 24775,75грн. інфляційних втрат

Представники сторін:

позивача:               Кривошеєв М.В. адвокат за довіреністю від 13.05.19р.

відповідача:           Слободянюк М.В. адвокат за ордером ВН№16101 від 13.06.19р.

Рішення виносить після оголошеної в судовому засіданні 15.08.19р. перерви.

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 25.04.19р. відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 16.05.19р.

Ухвалою від 14.05.2019р. відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що  належать  ПАТ "Летичівське".

Ухвалою від 16.05.19р. прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних та відкладено підготовче засідання на 30.05.19р.

Відповідно до повідомлення помічника судді підготовче засідання 30.05.19р. не відбулось у зв`язку із відпусткою судді.

Ухвалою від 31.05.19р. підготовче засідання призначено на 18.06.19р.

Ухвалою від 03.06.19р. повернуто без розгляду зустрічну позовну заяву ПАТ "Летичівське" до ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" про визнання недійсним договору позики №15/0818 від 14.08.2018р. без розгляду.

Ухвалою від 18.06.19р. підготовче засідання відкладено на 01.07.19р.

Ухвалою від 01.07.19р. підготовче засідання відкладено на 23.07.19р.

Ухвалою від 23.07.19р. відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Летичівське" про зупинення провадження у справі №924/377/19.

Ухвалою від 23.07.19р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового  розгляду по суті на 15.08.19р.

В судовому засіданні 15.08.2019р. оголошено перерву до 21.08.2019р.  

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із Публічного акціонерного товариства "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка судом прийнята, 410 000грн. основного боргу, 82000грн. штрафу, 79 438,90грн. пені, 6639грн. річних та 24775,75грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на укладення між сторонами 14.08.18р. договору позики №15/0818 відповідно до п.1., 2.1 якого відповідач отримав кошти в розмірі 410000грн., які мав повернути в строк по 30.10.2018р. включно. Повідомляє, що станом на 11.04.2019. кошти не повернуто.

У зв`язку із неповерненням коштів позики позивачем відповідно до п.6.1 договору та ст.625 ЦК України нараховані 6639грн. 3% річних та 79438,90грн. пені за період з 31.10.2018р. по 16.05.19р., 24775,75грн. інфляційних нарахувань за жовтень, грудень  2018р., січень – квітень 2019 року, 82000грн. 20% штрафу від розміру позики.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні та відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечують та вважають, що  при укладанні вказаного правочину не дотримано вимог необхідних для чинності правочину, визначених в ст. 203 Цивільного кодексу. Зауважують, що на сьогодні розмір  статутного капіталу ПАТ "Летичівське"  складає 560200грн., а тому, з урахуванням приписів ст.ст. 70, 71 Закону України "Про акціонерні товариства", отримання позики в сумі 410000,00 грн., тобто в сумі еквівалентній три четвертих статутного капіталу, а також всі істотні умови такого правочину мають бути   погодженими із компетентним органом управління акціонерного товариства, визначеним відповідно до ст.ст. 33, 52 Закону України "Про акціонерні товариства".

Також відмічають, що вказаний договір містить умови забезпечення зобов`язань щодо передачі в заставу основних засобів ПАТ "Летичівське". Зважаючи на приписи ст.ст. 70, 71 Закону України "Про акціонерні товариства", вказані умови також мають бути погодженими із компетентним органом управління акціонерного товариства, визначеним відповідно до ст.ст. 33, 52 Закону України "Про акціонерні товариства".

Звертають увагу суду, що зміст договору позики № 15/0818 від 14.08.2018 року не містить посилання на погодження його укладання та передачі в заставу основних засобів компетентним органом управління акціонерного товариства. Більше того, передача майна в заставу обумовлена укладанням окремого договору застави п.п. 7.1.1 п. 7.1 розділу 7 договору позики № 15/0818 від 14.08.2018 року, натомість позовні матеріали, а також матеріали справи не містять договору застави.

З огляду зазначене, відповідач вказує на відсутність у директора ПАТ ОСОБА_1 .В. необхідного обсягу цивільної дієздатності на його вчинення,  відсутність доказів погодження укладання договору позики №15/0818 від 14.08.2018р. компетентним органом  управління акціонерного товариства, визначеним відповідно до ст.ст. 33, 52 Закону України "Про акціонерні товариства", що свідчить про відсутність вільного волевиявлення ПАТ "Летичівське"  на  вчинення  вказаного  правочину  та  доводить  невідповідність  його внутрішній волі, як учасника провочину.

Крім того, відповідач вважає, що договір позики №15/0818 від 14.08.2018р. носить всі ознаки правочину, що не є спрямованим на настання реальних наслідків для такого виду правочинів, дає всі підстави припускати, що вчинений для приховання іншого правочину. Враховуючи викладене, у позові просить відмовити.

Позивач у відповіді на відзив зауважує, що відповідачем не вказано матеріальної норми, яка встановлює недійсність правочину - договору позики №1508/18 від 14.08.2018 року, а рішенням суду вказаний договір визнаний недійсним не був.

Звертає увагу суду, що зазначений договір не тільки укладений сторонами у фрмі та спосіб, що повністю відповідає діючому законодавству, але й виконувався сторонами. Позивач виконав договір щодо надання у встановлені строки та спосіб грошових коштів в розмірі, передбаченому Договором, а Відповідач прийняв та використав надані грошові кошти.

Крім того позивачем вказується, що відповідно до відомостей ЄДРПОУ на момент укладення договору керівником ПАТ "Летичівське" був ОСОБА_2 , будь – яких обмежень керівнику встановлено не було. Повідомляє, що директором ПАТ "Летичівське" ОСОБА_3 було надано виписку з ЄРПОУ, в якій зазначено керівника, як уповноваженої особи діяти від імені ПАТ "Летичівське". Будь-яких обмежень в виписці не зазначено. Більше того, директором ПАТ "Летичівське" під час підписання договору, на підтвердження відсутності обмежень у представництві та укладенні угод та договорів, було надано копію протоколу №1 засідання наглядової ради ПАТ "Летичівське" від 12 червня 2017 року, яким призначено ОСОБА_3 в.о. директора, в якому також відсутні будь-які обмеження.

З приводу посилання ПАТ "Летичівське" на розмір статутного капіталу позивач зазначає, що  відповідно до річної фінансової звітності ПАТ "Летичівське" за 2017 рік, поданої 16.03.2018р. вартість активів ПАТ "Летичівське" складає 8455200 грн. Відповідно 10% вартості активів складає 845520 грн., натомість сума позики становить 410000.00грн., що у двічі менше 10% вартості активів. Вважає заперечення відповідача безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначає, що ухвалою від 24.06.19р. господарським судом м. Києва відкрито провадження у справі №910/7926/19 за позовом ПАТ "Летичівське" до ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" про визнання недійсним договору позики №15/0818 від 14.08.18р. Відтак наголошує, що договір позики №15/0818 від 14.08.2019р. перебуває в статусі оспорюваного правочину  а тому відсутнє безапеляційне сприйняття його в якості підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

18.06.19р. відповідачем подано заяву про постановлення окремої ухвали, оскільки ПАТ "Летичівське" на підставі матеріалів судової справи та встановлених обставин після відкриття провадження у даній справі вбачає свідомі спільні узгоджені дії посадових осіб позивача, особи, яка вчинила правочин від імені ПАТ "Летичівське", визначена як директор ПАТ ОСОБА_4 Р ОСОБА_5 , афілійованої особи поручителя за договором позики №15/0818 від 14.08.18р. – ПП "Троя" які носять ознаки кримінального правопорушення згідно ст.ст.190-192, 260-2, 209, 219, 364-1, 366 Кримінального кодексу України.

Обґрунтовуючи дану заяву відповідач вважає, що позивач, обізнаний про платонеспроможність  контрагента,  за відсутністю будь-яких розумних доводів укладає з ним новий договір №28/0219 від 28.02.2019р. на суму 800000грн., що майже в 1,5 рази перевищує суму попереднього невиконаного зобов`язання, та перераховує нову суму при чотиримісячному простроченні виконання зобов`язань і існування боргу за попереднім договором. Поряд із цим зазначає, що у договірних відносинах за договором позики №15/0818 від 14.08.2018 року задіяні ті ж самі особи, що і у відносинах за договором позики № 28/0219 від 28.02.2019 року, а саме: гр.гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ПП "ТРОЯ" (одноособовий засновник, власник та керівник - ОСОБА_7 і так само відсутні докази погодження укладання договору позики №15/0818 від 14.08.2018 компетентним органом управління акціонерного товариства, визначеним відповідно до ст.ст. 33, 52 Закону  України   "Про   акціонерні  товариства",   проте  в  якості  забезпечення зов`язань визначені 10 (десять) садів плодових дерев, розташованих на земельних ділянках загальною площею орієнтовно 250 га.

Відповідач стверджує, що з урахуванням умов позичання та умов відповідальності (розділ 6 Договору позики), Договір позики, як правочин, не спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, зокрема, таких як повернення позики. Навпаки, умови п.3.2. розділу 3, розділів 6,7 Договору позики безпосередньо спрямовані на вилучення майна ПАТ "Летичівське" або прямо через забезпечувальні договори, або опосередковано через судові рішення, за ціною, значно нижчою, ніж реальна ринкова вартість приміщень корівників площею 1841,4 кв.м., 797,4 кв.м. та 965,8 кв.м. приміщення привівочної площею 1348,9 кв.м.,  розташованих на земельних ділянках разом із ними.

Також відповідач вважає, що додаткова узгодженість свідомих протиправних дій колишнього директора ПАТ Грищук Р.В. та позивача доводить факт вчинення дій на обмеження права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном ПАТ "Летичівське",   безпосередньо спрямованих на подальше привласнення позивачем майна ПАТ "Летичівське", а саме протиправна передача 04.03.2019р. в оренду позивачеві земельних ділянок за кадастровими     номерами 55100:10:003:0080, 6823055100:10:003:0081, 6823055100:10:003:0082, НОМЕР_1 : НОМЕР_2 , не зважаючи на те, що на вказаних земельних ділянках розташовані приміщення корівників, які є власністю ПАТ "Летичівське".

Розглянувши дану заяву відповідача суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки остання ґрунтується на припущеннях. При цьому відповідач не реалізував своє право самостійного звернення із вищевикладеними фактами до відповідних органів, які уповноважені на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення відповідно до положень Кримінально процесуального кодексу України, що було б цілком логічним, оскільки кваліфікація правопорушення як кримінального не входить до компетенції господарського суду. Крім того, доводи зазначені в обґрунтування заяви стосуються встановлення правомірності укладення  договору позики №15/0818 від 14.08.18р. та договору позики № 28/0219 від 28.02.2019р., який крім іншого не стосується предмету даної справи. При цьому судом враховується, що ухвалою від 24.06.19р. господарським судом м. Києва відкрито провадження у справі №910/7926/19 за позовом ПАТ "Летичівське" до ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" про визнання недійсним договору позики №15/0818 від 14.08.18р.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

14.08.2018р. між ПАТ "Летичівське" (Позичальник) та ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" (Позикодавець) укладено договір позики №15/0818 відповідно до п.1.1 якого Позикодавець   надає Позичальнику позику - грошові кошти у розмірі, визначеному в пункті 2.1. цього Договору, а Позичальник зобов`язується повернути зазначені грошові кошти у визначений цим Договором строк. Метою укладення даного Договору не є отримання прибутку або збереження реальної вартості, фінансових активів.

Згідно п.2 договору розмір позики, що надається, становить 410000грн., без ПДВ, що еквівалентна 14996,34 доларів США за курсом НБУ (27,34грн. за долар США) станом на 14.08.2018 року.

Позикодавець надає грошові кошти Позичальнику в строк до 01.09.2018 року (включно). Фінансова допомога надається в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника, зазначений в даному Договорі. Позика вважається наданою, в момент перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника, зазначених в даному Договорі. (п.3 договору).

Відповідно до п.4 договору фінансова допомога надається у користування на строк по 30.10.2018 року включно.

Пунктом 5 договору сторони передбачили, що Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю грошові кошти Отримані за даним Договором у строк по 30.10.2018 року включно. Позика повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок Позикодавцю. У разі, якщо курс долара США на момент повернення коштів буде вищим, ніж зазначено п. 2.1. Договору, Позика повертається в сумі, еквівалентній 14996,34 доларів США, за курсом НБУ на дату повернення коштів. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошових, коштів на поточний рахунок Позикодавця.

У випадку прострочення повернення коштів Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Позикодавця штраф у розмірі 20% від розміру Позики, та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від розміру несвоєчасно повернутої суми позики за кожен день прострочення (п.6.1 договору).

У випадку порушення зобов`язань стороною, що тягне за собою нарахування штрафних санкцій, відсотків річних, Сторони домовились, що за виконання своїх зобов`язань, у разі порушення умов договору, в першу чергу погашаються нараховані штрафи, інфляційні втрати, відсотки річних, після чого здійснюється погашення основного зобов`язання.

Сторони також домовились, що термін для нарахування штрафних санкцій за Договором становить три роки, термін позовної давності по стягненню штрафних санкцій встановлюється у три роки згідно із ст.259 ЦК України (п.6.3 договору).

Пунктом 7 договору сторони передбачили забезпечення виконання зобов`язань Позичальника, зокрема Позикодавцем приймається:           порука громадянина України ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 06  грудня 1995  року Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний код 279103199, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; порука громадянина України ОСОБА_8 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 14 жовтня 1999 року Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний код НОМЕР_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 .; застава рухомого майна, залізобетонні плити огорожі що належить ПП "Троя" код ЄДРПОУ 31835640, а саме: залізобетонні плити огорожі 3*2,70м у кількості 220 штук, лінія електропередач 1шт, артезіанська свердловина 1шт. про передачу майна в заставу сторонами укладається окремий договір застави; застава рухомого майна ПАТ "Летичівське" довгострокових біологічних активів, а саме: сад плодових дерев, розташований на земельній ділянці площею 39,4110га, на території Летичівської ТГ; сад плодових дерев, розташований на земельній ділянці площею 36,6225 га, на території Летичівської ТГ; сад плодових Дерев, розташований на земельній ділянці площею 32,0724 га, на території Летичівської ТГ; сад плодових дерев, розташований на земельній ділянці площею 31,5543га, на території Летичівської ТГ'; сад плодових дерев, розташований на земельній ділянці площею 12,8393га на території Летичівської ТГ; сад плодових дерев, розташований на земельній ділянці площею 13,7530га, на території Летичівської ТГ; сад плодових дерев, розташований на земельній ділянці площею 30,1795 га, на території Летичівської ТГ; сад плодових дерев, розташований на земельній ділянці площею 14,6553га, на території Летичівеької ТГ; сад плодових дерев,  розташований  на земельній ділянці площею 21,4811га, на території Летичівської ТГ; сад плодових дерев, розташований на земельній ділянці площею 22,6090 га, на території Летичівської ТГ про передачу в заставу довгострокових біологічних активів, укладається окремий договір застави.

Відповідно до п.8.9 договору сторони підтверджують, що на момент укладання Договору, вони є суб`єктами господарювання згідно діючого законодавства України. Посадові особи, які підписали цей Договір, та вказані в преамбулі, наділені необхідними повноваженнями та не мають обмежень прав по підписанню і виконанню Договору. Сторони констатують, що скріплення печаткою (штампом) підписом особи, яка підписала Договір від імені Позикодавця та Позичальника, є належним доказом того, що така особа має право підпису відповідних документів.

Згідно п.9.2 Договору строк його дії починає перебіг у момент, визначений у п.9.1 цього Договору та закінчується в момент, визначений п.5.3 цього Договору.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Повивачем згідно платіжних доручень №216 від 14.08.2018р., №217 від 16.08.2018р., №221 від 23.08.18р. перераховано відповідачу безвідсоткову позику у розмірі  410000грн.

26.03.2019р. відповідачу направлено вимогу (вих.№26/03-3) про повернення 410000грн. позики, 82000грн. штрафу, 58635,62грн. пені, 4886грн. річник, 15372,86грн. інфляційних нарахувань, яка залишена ПАТ "Летичівське" без відповіді.

Оскільки відповідач в добровільному порядку кошти не повернув позивач звернувся із даним позовом до суду. Крім того, просить стягнути  6639грн. 3% річних та 79438,90грн. пені за період з 31.10.2018р. по 16.05.19р., 24775,75грн. інфляційних нарахувань за жовтень, грудень  2018р., січень – квітень 2019 року, 82000грн. 20% штрафу від розміру позики.

В матеріалах справи наявна копія Статуту ПАТ "Летичівське" (станом на 26.07.2010р.) п.11.3.23 якого до виключної компетенції Загальних зборів належить зокрема, прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Пунктом 13.1. передбачено, що директор є виконавчим органом товариства. Директор здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції директора належить вирішення всіх питань пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що законодавством, цим статутом або рішенням Загальних зборів віднесені до виключної компетенції Загальних зборів та наглядової ради.

Також матеріали справи містять копію фінансового звіту ПАТ "Летичівське" станом на 31.12.2017р.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 1  ст. 4 Господарського процесуального кодексу України    право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частиною 2    ст. 4 ГПК України    передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.1    ст.16 Цивільного кодексу України    - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до абз. 2 ч. 1    ст. 175 Господарського кодексу України    майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються    Цивільним кодексом України    з урахуванням особливостей, передбачених    Господарським кодексом України.

З положень    ст. 509 ЦК України,    ст. 173 ГК України    вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України    та    ст. 174 ГК України    визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір позики відповідно до п.1.1 якого позивач надав відповідачу позику - грошові кошти у розмірі, визначеному в пункті 2.1. цього Договору, а відповідач зобов`язався повернути зазначені грошові кошти у визначений Договором строк.

Відповідно до    статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1    статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 3    статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 526 Цивільного кодексу України    та    ст. 193 Господарського кодексу України    передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Судом встановлено, що позивач виконав свій обов`язок за договором та перерахував відповідачу 410000грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №216 від 14.08.2018р., №217 від 16.08.2018р., №221 від 23.08.18р.

Відповідно до ч. 1    ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п.п. 3.1 та 5.1 договору № 15/0818 від 14.08.2018р. відповідач зобов`язався повернути позивачу грошові кошти у строк по 30.10.2018р. включно. Таким чином, кінцевим терміном для повернення позивачу позики в розмірі 410000грн. є 30.10.2018р.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)   стаття 610 ЦК України    визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1   ст. 612 ЦК України    встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що ПАТ "Летичівське" своїх зобов`язань щодо повернення ТОВ "ВІГОР ГРЕЙ" позики не виконав, вимоги позивача про стягнення 410000грн. суми позики є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про недотримання сторонами правочину вимог ст.203 ЦК України, зокрема щодо відсутності у директора товариства необхідного обсягу цивільної дієздатності судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним. Станом на дату винесення рішення договір є дійсним. Крім того, предметом розгляду даної справи є невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення позики, а не дійсність договору позики.

Також судом береться до уваги, що уклавши договір позики відповідач взяв на себе зобов`язання щодо повернення суми позики у встановлений строк, при цьому договір підписано уповноваженими на час його укладення особами та скріплено печатками сторін.  

Інші доводи відповідача судом також до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та не спростовують факту заборгованості та не звільняють від обов`язку повернути позику згідно умов договору.

Стаття 611 ЦК України    передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 82000грн. штрафу у розмірі 20 % від суми не повернутої у строк позики.

За приписами ч. 1    ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1    ст. 611 ЦК України    у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 2    ст. 549 ЦК України    штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 4    ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із п. 6.1 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення повернення коштів Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Позикодавця штраф у розмірі 20% від розміру Позики, та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від розміру несвоєчасно повернутої суми позики за кожен день прострочення.

Враховуючи умови укладеного між сторонами договору, позивачем правомірно заявлено до стягнення 82 000грн. штрафу.

Крім того, позивач заявив до стягнення 79438,90грн. пені за період з 31.10.18р. по 16.05.19р.

Відповідно до ч. ч. 1, 3    ст. 549 ЦК України    неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою    ст. 551 ЦК України    передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6    ст. 232 ГК України).

У п. 6.3 договору сторонами узгодили, що термін для нарахування штрафних санкцій за Договором становить три роки, термін позовної давності по стягненню штрафних санкцій встановлюється у три роки згідно із ст.259 ЦК України.

Таким чином, сторонами в договорі збільшено шестимісячний період часу нарахування неустойки, встановлений ч. 6    ст. 232 ГК України.

Суд проаналізувавши розрахунок позивача, приходить до висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення    79438,90грн. пені, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині їх стягнення є правомірними та підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить    статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі    статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до    статті 230 Господарського кодексу України    - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Також, позивач заявив до стягнення 6639грн. 3% річних за період з 31.10.18р. по 16.05.19р. та  24775,75грн. інфляційних втрат за період жовтень, грудень 2018року, січень – квітень 2019 року.

Відповідно до ч. 2    ст. 625 ЦК України    боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено нараховані позивачем3% річних та встановлено, що правильними є річні у сумі 6638,63грн. У стягненні 0,37грн. 3% річних необхідно відмовити.

Щодо нарахованих інфляційних втрат, судом береться до уваги, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховано, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням  індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Тому нарахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання. Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Тому згідно проведеного судом перерахунку правомірно нарахованими є інфляційні втрати у розмірі 17508,12грн. за грудень 2018 року та січень – квітень 2019 року.  Тому позовні вимоги в цій частині інфляційних визнаються правомірними та підлягають задоволенню, а у решті в розмірі 7 267,63грн. відмові.

Згідно зі ст. ст.    73,    76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 410000грн. боргу, 82000грн. 20% штрафу, 79438,90грн.  пені, 6638,63грн. 3% річних, 17508,12грн. інфляційних нарахувань

Судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ТОВ "ВІГОР ГРЕЙН" м. Київ до ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ"  смт. Летичів Летичівський район Хмельницька область про стягнення 410000грн. основного боргу, 82000грн. штрафу, 79 438,90грн. пені, 6639грн. річних та 24775,75грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ "ЛЕТИЧІВСЬКЕ" (вул. Ворошилова, 2, смт. Летичів, Летичівський район, Хмельницька область, код ЄДРПОУ 00412576) на користь ТОВ "ВІГОР ГРЕЙН" (вул. Нижній Вал, 33 приміщення 34, м. Київ, код ЄДРПОУ 40171215) - 410000грн. (чотириста десять тисяч гривень) боргу, 82000грн. (вісімдесят дві тисячі гривень) 20% штрафу, 79438,90грн. (сімдесят дев`ять тисяч чотириста тридцять вісім гривень 90коп.) пені, 6638,63грн. (шість тисяч шістсот тридцять вісім гривень 63 коп.) 3% річних, 17508,12грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот вісім гривень 12коп.) інфляційних нарахувань, 8933,79грн. (вісім тисяч дев`ятсот тридцять три гривні 79коп.) судового збору.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 0,37грн. 3% річних та 7267,63грн. інфляційних нарахувань відмовити.

Згідно з ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 30.08.2019р.

Суддя                                                                                          М.Є. Муха

Віддруковано 3 примірники: 1 - до справи, 2 - позивачу (04070, м. Київ, вул. Нижній Вал, будинок 33, приміщення 34), 3 - відповідачу (31500, Хмельницька обл., АДРЕСА_1 н, смт. АДРЕСА_1 , вул. Ворошилова, 2).