Ухвала

28 серпня 2019 року

м. Київ

Провадження № 51-4484 ск 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Остапука В. І.,

суддів: Щепоткіної В. В., Ємця О. П.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року,

встановив:

Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 11 травня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 8500 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2017 року в частині призначеного покарання вказаний вирок залишено без змін.

Ухвалою Біляївського районного суд Одеської області від 25 липня 2018 року частково задоволено подання старшого інспектора Біляївського МРВ з питань пробації Цісар Р. М. в частині розстрочення засудженому ОСОБА_1 виплати несплаченої суми штрафу у розмірі 8500 гривень, строком на 4 місяці, з щомісячними платежами у розмірі по 2125 гривень.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року вказану ухвалу районного суду залишено без змін.

Засуджений ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції переглянути оскаржуване судове рішення в касаційному порядку.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження засудженому ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку із тим, що оскаржуване судове рішення не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов`язковим для перегляду судових рішень є апеляційний порядок, тоді як право особи на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у випадках, визначених законом.

Таким чином, право на доступ до Верховного Суду не є абсолютним і підлягає дозволеним обмеженням, зокрема, щодо кола судових рішень, які можуть бути переглянуті у касаційному порядку. Такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, переслідують легітимну мету - ефективний розгляд касаційним судом лише справ відповідного рівня значущості, а також обґрунтовані пропорційністю між застосованими засобами та поставленою метою. Так, предметом касаційного розгляду у кримінальному аспекті переважно виступає дотримання судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального закону при вирішенні питань, пов`язаних з притягненням особи до кримінальної відповідальності, та призначенні покарання, а також забезпечення права на апеляційний перегляд судових рішень у кримінальному провадженні.

Крім того, за змістом ч. 6 ст. 539 КПКУкраїни встановлено, що за наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Касаційне оскарження такої ухвали не передбачено цією нормою закону, а отже оскаржуване судове рішення не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 424 КПК України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

З огляду на те, що вирішення судом питань, зазначених у ст. 537 КПК України, належить до процесуальних дій, які безпосередньо не пов`язані із вчиненням особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, натомість стосується виключно порядку виконання вироку, ухваленого за результатами кримінального провадження, який набрав законної сили, тому відповідні ухвали місцевого й апеляційного судів не перешкоджають кримінальному провадженню та не можуть бути оскарженні у касаційному порядку на підставі вимог ч. 2 ст. 424 КПК України.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні по справі «Монкорне де Комон проти Франції», процедури, які стосуються виконання вироків не підпадають під дію ст. 6 Конвенції (право на справедливий суд) в її кримінальному аспекті розгляду, оскільки рішення з питань застосування, яке набрало законної сили, не зачіпає «спору … про цивільні права і обов`язки» та не має відношення до «пред`явлення кримінального обвинувачення».

З урахуванням наведеного, оскаржувана засудженим ОСОБА_1 ухвала Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку.

При цьому, згідно з вимогами ч. 3 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, без перевірки відповідності касаційної скарги вимогам ст. 427 цього Кодексу.

Керуючись вимогами п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

В. І. Остапук В. В. Щепоткіна О. П. Ємець