Постанова

Іменем України

29 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 334/703/18

провадження № 61-8817 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - акціонерне товариство «Українська залізниця»,

представник відповідача - Романов Дмитро Михайлович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя

від 02 листопада 2018 року у складі судді Турбіної Т. Ф., додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2018 року у складі судді Турбіної Т. Ф. та постанову Запорізького апеляційного суду

від 27 березня 2019 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В.,

Маловічко С. В., Гончар М. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», назву якого було змінено на акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), в особі відокремленого структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця», в якому, уточнивши позовні вимоги, просив скасувати накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновити його на посаді, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 01 липня 1996 року працював на різних посадах на підприємстві відповідача, яке неодноразово реорганізовувалось. Наказом від 04 липня 2016 року № НОК-562/ОС його призначено заступником начальника депо структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця».

Наказом від 26 квітня 2017 року № 224/Н, у зв`язку із транспортною подією, яка мала місце 18 квітня 2017 року, йому оголошено догану.

На виконання наказу від 22 травня 2017 року № 326, 24 - 25 травня

2017 року у структурному підрозділі «Запорізьке моторвагонне депо» була проведена перевірка з окремих питань діяльності структурного підрозділу. За результатами якої, наказом від 03 липня 2017 року № 384/Н за неналежне виконання посадових обов`язків щодо здійснення керівництва експлуатаційною роботою депо та вжиття заходів забезпечення безпеки руху, ОСОБА_1 оголошено догану.

17 листопада 2017 року начальником «Запорізького моторвагонного депо» ОСОБА_3 було направлено начальнику служби приміських перевезень регіональної філії «Придніпровська залізниця» Савченку Ю. С. подання про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України по факту проведення оперативної наради з приводу заслуховування звіту по виконанню вимог телефонограми від 13 листопада 2017 року № 869.

Наказом директора регіональної філії «Придніпровська залізниця»

від 23 листопада 2017 року №675/Н його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, яке фактично відбулося на підставі наказу від 10 січня 2018 року № 9/Н та наказу від 10 січня 2018 року № НОК-20/ОС.

Вказував, що завжди сумлінно виконував свої трудові обов`язки, не порушував трудової дисципліни, а тому притягнення його до дисциплінарної відповідальності і звільнення відбувалося з порушенням вимог трудового законодавства.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив позов задовольнити та скасувати вищевказані накази, поновити його на посаді, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу і 50 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та вирішити питання судових витрат.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада

2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано наказ регіональної філії «Придніпровська залізниця»

ПАТ «Українська залізниця» від 23 листопада 2017 року №675/Н про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Скасовано наказ регіональної філії «Придніпровська залізниця»

ПАТ «Українська залізниця» від 10 січня 2018 року №9/Н про звільнення

ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Скасовано наказ регіональної філії «Придніпровська залізниця»

ПАТ «Українська залізниця» від 10 січня 2018 року № НОК-20/ОС (по особовому складу) про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП Українина підставі наказу

від 10 січня 2018 року № 9/Н.

Скасовано наказ (розпорядження) структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця»

ПАТ «Українська залізниця» від 10 січня 2018 року № НОК-20/ОС про припинення трудового договору з ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП Українина підставі наказу

від 10 січня 2018 року № 9/Н.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника депо структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 січня 2018 року по

02 листопада 2018 року у розмірі 183 658,40 грн.

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.

У задоволенні позову про скасування наказів регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 26 квітня

2017 року №224/Н, від 03 липня 2017 року №384/Н про притягнення

ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани відмовлено.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що невиконання

ОСОБА_1 телефонограми начальника служби приміських перевезень регіональної філії «Придніпровська залізниця» від 13 листопада 2017 № 869 сталося не з вини позивача, оскільки він не був завчасно повідомлений про поставлене завдання, на резолюції не зазначено термін виконання завдання і дата резолюції.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу судом обрахований, виходячи із середньоденного заробітку позивача за листопад і грудень

2017 року з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів

з 01 квітня 2018 року.

При визначенні моральної шкоди суд врахував глибину моральних страждань і переживань, істотність змін у житті позивача, позбавлення можливості працювати і отримувати заробітну плату, втрату нормальних життєвих зв`язків, вимагання додаткових зусиль для організації свого життя і життя малолітньої доньки, яка перебувала на утриманні.

Відмовляючи у задоволенні позову про скасування наказів регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 26 квітня 2017 року №224/Н, від 03 липня 2017 року №384/Н про притягнення

ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, суд першої інстанції виходив з того, що працівником пропущено встановлений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк оскарження, а причини пропуску, на які посилався позивач, не були поважними.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від

17 грудня 2018 року стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у сумі 2 591,38 грн.

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1

4 404,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду мотивовано тим, що на підставі статей 133, 137,

141 ЦПК Україниз відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно частці від задоволених позовних вимог, а також компенсація витрат на професійну правничу допомогу, розмір якої підтверджується належними доказами, є співмірним із складністю справи та обсягом наданим адвокатом послуг.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада

2018 року залишено без змін.

Додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2018 року в частині компенсації витрат на професійну правничу допомогу скасовано, відмовлено ОСОБА_1 у компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка при вирішенні трудового спору, а його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Разом з цим, апеляційний суд прийшов висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права при ухваленні додаткового рішення в частині компенсації витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не надано доказів, які підтверджують здійснення ним таких витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду,

АТ «Українська залізниця, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя

від 02 листопада 2018 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 334/703/18 із Ленінського районного суду м. Запоріжжя та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося внаслідок вчинення позивачем порушень у сукупності.

Заявник стверджує, що позивача належним чином було ознайомлено з телефонограмою від 13 листопада 2017 року № 869, а факт відсутності особистого підпису на телефонограмі не є доказом того, що позивач не знав про необхідність виконання завдання.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

До Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін,

а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ «Українська залізниця» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю.Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 139 КЗпП Українивстановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Системний аналіз діючих норм трудового законодавства дає можливість зробити висновок, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок, під яким розуміється протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов`язків, що випливають із нормативно-правових та інших актів у сфері праці, колективного і трудового договорів.

Необхідною умовою для накладення стягнення є вина працівника, наявність якої має бути обов`язково доведена роботодавцем.

Строк та порядок застосування дисциплінарних стагнень регламентовано статтями 148, 149 КЗпП України.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»судам роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Умовами для розірвання трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП Україниє: 1) належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; 2) невиконання трудових обов`язків повинно мати систематичний характер; 3) до працівника повинні були вже застосовуватись протягом року заходи дисциплінарного стягнення.

При застосуванні даної норми важливе значення має не кількість застосованих до працівника стягнень, а ступінь тяжкості проступку, заподіяна ним шкода та обставини, за яких вчинено правопорушення.

Таким чином, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного працівником невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які та коли проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом

від 26 квітня 2017 року № 224/Нта оголошення догани відповідає обставинам справи та проступку, який мав місце 18 квітня 2017 року. Також вірним є те, що оголошення ОСОБА_1 догани наказом від 03 липня

2017 року № 384/Н за проступок, який мав місце 24 травня 2017 року, відбулося з пропущенням строку притягнення до дисциплінарної відповідальності (стаття 148 КЗпП України). Зазначені обставини не оспорюються.

При вирішенні позову про незаконне притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що ОСОБА_1 був ознайомлений з телефонограмою від 13 листопада 2017 року № 869

17 листопада 2017 року об 11 годині 00 хвилин, що підтверджується власноручним підписом (а. с. 33).

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що вказану телеграму об`єктового неможливо було виконати позивачем у строк

до 15 листопада 2017 року є вірними, обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи. До того ж, резолюція начальника депо

ОСОБА_3 не містить дати та терміну виконання ОСОБА_1 поставленого завдання. Крім того, виконавцем був зазначений

ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що систематичності невиконання службових обов`язків у позивача немає, безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок не передував, відтак, звільнення відбулося без законної на те підстави. Наданим доказам суд дав належну правову оцінку.

Таким чином, наказ регіональної філії «Придніпровська залізниця»

ПАТ «Українська залізниця» від 23 листопада 2017 року №675/Н, наказ від 10 січня 2018 року №9/Н про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, а також наказ ПАТ «Українська залізниця» від 10 січня 2018 року №НОК-20/ОС, наказ (розпорядження) структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця»

ПАТ «Українська залізниця» від 10 січня 2018 року №НОК-20/ОС про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 , обґрунтовано скасовані, позивача правомірно поновлено на посаді заступника начальника депо структурного підрозділу «Запорізьке моторвагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру заробітку за час вимушеного прогулу судом першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, правильно застосовані положення статті 235 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

При визначенні розміру моральної шкоди враховано наведені позивачем обставини, які стосуються характеру і ступеню моральних страждань, а також засади розумності, виваженості та справедливості.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судами доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції та апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада

2018 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя

від 17 грудня 2018 року в незміненій частині та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова