ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року справа №360/1731/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Казначеєва Е.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя - Борзаниця С.В.) від 19 червня 2019 року у справі №360/1731/19 (дата складання повного тексту рішення 19 червня 2019 року) за позовом ОСОБА_1 до Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області про визнання протиправними дії щодо припинення виплати щомісячних страхових виплат; зобов`язання відновити призначені щомісячні страхові виплати.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано постанову від 04 травня 2016 року № 1208/52825/2246/273 про припинення щомісячної страхової виплати з 01 травня 2016 року; визнано протиправною та скасовано постанову від 04 травня 2016 року № 1208/52825/274 про зняття з обліку страхового випадку; визнано протиправною та скасовано постанову від 04 травня 2016 року № 1208/52825/275 про зняття з обліку потерпілого; зобов`язано поновити з 01 травня 2016 року виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати, а також виплатити заборгованість з щомісячних страхових виплат, що виникла за період їх несплати, починаючи з 01 травня 2016 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що судом не прийнято до уваги те, що згідно з постановою КМУ від 01.10.2014 року №531 особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів. Відповідач також зазначив, що постановою КМУ «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 року №637 визначено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнобов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюється зі місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою КМУ від 01.10.2014 року №509.

На адресу Першого апеляційного адміністративного суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Просив розгляд справи проводити за його відсутністю.

Відповідач в апеляційній скарзі просив проводити розгляд справи за його відсутністю.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач є громадянин України, паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 . (а.с.12)

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.04.2015 року № 924011533 позивач зареєстрував своє місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.10)

Згідно довідки МСЕК № 425192 позивачу встановлено першу групу інвалідності безстроково.

Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради листом від 03 травня 2019 року за № 3986 повідомило, що станом 03 травня 2019 року ОСОБА_1 з 03 квітня 2015 року перебуває на обліку в Інформаційному сегменті «Облік ВПО» в УПСЗН Лисичанської міської ради, про що отримав відповідну довідку від 03 квітня 2015 року №924011533 (арк. спр. 72).

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лисичанську Луганської області від 07 листопада 2015 року № 1208/52825/2246/269 позивачу призначено перераховану щомісячну грошову суму в розмірі 4230,38 грн. Проведено донарахування щомісячних виплат за березень 2014 року в розмірі 309,73 грн, квітень 2014 року в розмірі 309,73 грн, травень 2014 року в розмірі 309,73 грн, червень 2014 року в розмірі 309,73 грн, липень 2014 року в розмірі 309,73 грн, серпень 2014 року в розмірі 309,73 грн, вересень 2014 року в розмірі 309,73 грн, жовтень 2014 року в розмірі 309,73 грн, листопад 2014 року в розмірі 309,73 грн, грудень 2014 року в розмірі 309,73 грн, грудень 2014 року в розмірі 3920,65 грн, січень 2015 року в розмірі 4230,38 грн, лютий 2015 року в розмірі 4230,38 грн, березень 2015 року в розмірі 4230,38 грн, квітень 2015 року в розмірі 4230,38 грн, травень 2015 року в розмірі 4230,38 грн, червень 2015 року в розмірі 4230,38 грн, липень 2015 року в розмірі 4230,38 грн, серпень 2015 року в розмірі 4230,38 грн, вересень 2015 року в розмірі 4230,38 грн (арк. спр. 32).

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лисичанську Луганської області від 07 листопада 2016 року № 1208/52825/2246/270 позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 4230,38 грн з 01 жовтня 2015 року по 30 квітня 2016 року включно, проведено донарахування щомісячних виплати за жовтень 2015 року в розмірі 4230,38 грн (арк. спр. 33 зворот. бік).

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лисичанську Луганської області від 18 грудня 2016 року № 1208/52825/2246/271 позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі: за травень 2014 року - 3920,65 грн, за червень 2014 року - 3920,65 грн, за липень 2014 року - 3920,65 грн, за серпень 2014 року - 3920,65 грн, за вересень 2014 року - 3920,65 грн., за жовтень 2014 року - 3920,65 грн, за листопад 2014 року - 3920,65 грн (арк. спр. 32).

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лисичанську Луганської області винесло постанови:

від 04 травня 2016 року № 1208/52825/2246/273 позивачу з 01 травня 2016 року припинена виплата щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 4230,38 грн у зв`язку із зняттям з обліку справи потерпілого, закінчення терміну дії довідки ВПО (арк. спр. 31);

від 04 травня 2016 року № 1208/52825/2246/274 про зняття з 30 квітня 2016 року з обліку страхового випадку "трудове каліцтво" у зв`язку з закінченням терміну дії довідки (ВПО) та припинення всіх страхових виплат по страховому випадку з 01 травня 2016 року (арк. спр. 61);

від 04 травня 2016 року № 1208/52825/275 про зняття з 30 квітня 2016 року з обліку справи потерпілого ОСОБА_1 та припинення всіх страхових виплат по справі з 01 травня 2016 року (арк. спр. 62).

Відповідно до довідки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 06 травня 2019 року № 1193/02-1 позивачу виплачені нараховані щомісячні страхові виплати за період з 01 травня 2014 року по 30 квітня 2016 року; остання виплата проведена за квітень 2016 року в сумі 4230,38 грн; заборгованості по страховим виплатам станом на 06 травня 2019 року перед позивачем немає (арк. спр. 38, 41).

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.

З 22.11.2014р. набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», статтею 46 якого визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві страхових виплат. В той же час, Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не встановлює такої підстави для припинення виплат, як відсутність довідки про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщену особу та скасування такої довідки.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач, не виплачуючи страхові виплати позивачу з 01 травня 2016 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому правомірно задоволено позовні вимоги.

Колегія суддів вважає правомірним застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин практики Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись положеннями ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції застосовує до спірних правовідносин Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який має вищу юридичну силу, а тому посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №531 та від 05.11.2014 року №637, колегією суддів не прийнято до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі №360/1731/19 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі №360/1731/19 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 28 серпня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 28 серпня 2019 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв