СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2019 р. Справа № 920/61/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О.

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма "Хоружівка" (вх.№2084 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 у справі №920/61/19 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Присяжнюком О.О., повне рішення складено 14.06.2019)

за позовом Фермерського господарства "Панасенко", смт.Красятичі, Польський район, Київська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хоружівка", м.Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2019 року Фермерське господарство "Панасенко" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоружівка" (з урахуванням уточненої позовної заяви) 10 547 506,88 грн, з яких: 9 000 000, 00 грн основна заборгованість та 1 547 506,88 грн штрафні санкції за неналежне виконання умов договору від 28.02.2018 № 28/02-2018.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 позовні вимоги задоволено повністю.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат та витрат на правову допомогу. Долучити до матеріалів справи копії наказу на проведення інвентаризації №46Б від 24.05.2019 і протоколу інвентаризаційної комісії від 29.05.2019 та врахувати їх при прийнятті рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Також, скаржником до скарги були надані клопотання про призначення судових експертиз (вх.№6370 від 08.07.2017) та клопотання про повторне витребування оригіналів документів (вх.№6371 від 08.07.2019).

Скарга обґрунтована тим, що громадянин ОСОБА_1 заперечує свою причетність до підписання документів, про що було повідомлено суд. Так, до матеріалів справи представником відповідача долучалися оригінали нотаріальної заяви громадянина ОСОБА_1 та оригінал пояснювальної записки від 24.05.2019. У відповідача відсутні оригінали чи копії первинних документів (видаткової накладної, товарно-транспортних накладних, рахунків на оплату), які б підтверджували здійснення господарської операції. Єдиним доводом позивача було фактичне використання ТОВ Агрофірма «Хоружівка» податкового кредиту за податковою накладною №1 від 28.02.2018. Однак, даний аргумент позивача був спростований представником відповідача в ході розгляду справи у суді першої інстанції. Так, представником відповідача долучалися до матеріалів справи наступні документи: уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2019 року з розшифровкою податкових зобов`язань та квитанцією №2 про отримання ДФС; оригінал витягу зі звіту незалежного аудитора щодо дотримання норм чинного податкового законодавства з податку на додану вартість та порядку відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій ТОВ Агрофірма «Хоружівка» в 2016-2018 роках; наказ на проведення інвентаризації; протокол проведення інвентаризації. Вказані документи, на думку скаржника, фактично підтверджують той факт, що бухгалтерією ТОВ Агрофірма «Хоружівка» було помилково внесено до податкового кредиту відповідного періоду податкову накладну №1 від 28.02.2018. Таким чином, як вказує апелянт, вбачається, що господарської операції щодо поставки кукурудзи врожаю 2017 року між ТОВ Агрофірма «Хоружівка» та ФГ «Панасенко» не відбувалося, а тому і обов`язку оплати такого товару у відповідача не виникало.

Крім того, як зазначає відповідач, суд першої інстанції не звернув уваги на наступні недоліки документів наданих позивачем: відсутність у ОСОБА_1 повноважень на підписання видаткової накладної №10 від 28.02.2018; ні видаткова накладна №10 від 28.02.2018, ні рахунок на оплату №11 від 28.02.2018 не містять вказівки на договір на підставі якого вони складені; на видатковій накладній №10 від 28.02.2018 та на рахунку на оплату №11 від 28.02.2018 відсутні відмітки про отримання відповідачем вказаних документів.

07.08.2019 до суду від позивача надійшли пояснення (вх.№7414).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019 у зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А., яка входила до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №920/61/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи в судовому засіданні 01.08.2019.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 надав для огляду у судовому засіданні оригінал видаткової накладної №10 від 28.02.2018 та договір № 28/02-2018 від 28.02.2018.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача щодо долучення до матеріалів справи копії наказу на проведення інвентаризації №46Б від 24.05.2019 і протоколу інвентаризаційної комісії від 29.05.2019 та врахування їх при прийнятті рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги, зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з п.7 ч.2 ст.182 ГПК України у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст.118 ГПК України).

Частинами 8, 9, 10 ст.80 ГПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Дія 97 проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

В обґрунтування необхідності долучення додаткових документів до матеріалів справи на стадії апеляційного провадження, відповідач посилається на неможливість подання документів на стадії підготовчого провадження та на момент подання відзиву на позовну заяву через їх неіснування та непроінформованість відповідача про наявність такої операції. Зазначає, що інвентаризація була призначена лише 24.05.2019, а опис складено 29.05.2019. Саме тому представник відповідача був позбавлений можливості подати вказані докази у підготовчому судовому засіданні та під час надання відзиву на позовну заяву. Вказує про неправомірність відмови судом першої інстанції у долученні до матеріалів справи даних документів.

Представник позивача у судовому засіданні проти долучення додаткових документів заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі було відкрито ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.02.2019. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.03.2019 справу №920/61/19 передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.03.2019 прийнято справу №920/61/19 до свого провадження, а ухвалою суду від 21.05.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04 червня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.06.2019 поновлено строк для подання доказів по справі в порядку ст.119 ГПК України шляхом долучення клопотання про надання додаткових доказів (вх.№13594 від 04.06.2019) до матеріалів справи.

Ухвала Господарського суду Сумської області від 05.02.2019 була отримана відповідачем 08.02.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції, яке повернулось до суду (а.с.89 т.1). Таким чином, відповідач з 08.02.2019 був обізнаний про наявність порушеної господарської справи, однак наказ щодо проведення службового розслідування з питання виключення (підтвердження) здійснення господарської операції по контрагенту (ФГ «Панасенко») в лютому 2018 року та проведення інвентаризації матеріальних складів видав вже після закриття підготовчого засідання, і відповідачем не обґрунтовано неможливість вчасного подання до суду першої інстанції даного доказу. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що протокол інвентаризаційної комісії було складено лише 29.05.2019, з огляду на те, що вчасне призначення інвентаризації та отримання даного документа залежало від самого відповідача, в зв`язку з чим колегією суддів не приймаються додаткові докази, надані відповідачем в суді апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 28.02.2018 між Фермерським господарством "Панасенко", продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Хоружівка", покупцем, укладено договір № 28/02-2018, згідно з яким продавець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов`язався передати покупцю в обумовлений сторонами строк у власність кукурудзу врожаю 2017 року на загальну суму договору за ціною, якістю і в кількості, що встановлюється цим договором, а покупець зобов`язується оплатити та прийняти цей товар.

Відповідно до п.2.1. договору, загальна сума цього договору складає 9 000 000,00 грн із врахуванням 20% ПДВ, +/-5%.

Згідно п.2.2., 2.3. договору ціна продажу товару: 5500 грн/тонна із врахуванням 20% ПДВ. Кількість товару: 1636,37 тон +/-5%.

Відповідно до п.3.1. договору продавець зобов`язується поставити товар на умовах EXW склад продавця за адресою: АДРЕСА_1 .

Транспортне вивезення товару в межах строку поставки зі складу продавця здійснюється силами та за кошти покупця (п.3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що передача товару у власність покупця підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Умовами п.3.4. договору передбачено, що приймання товару за кількістю здійснюється по фізичній вазі товару, визначеній на вагах складу продавця.

Відповідно до п.3.5. договору якість товару повинна відповідати вимогам згідно ДСТУ кукурудзу.

Згідно з п.4.1. договору суму вартості поставленого товару покупець сплачує продавцю у строк 3 (три) банківські дні від дати поставки товару (партії товару) у безготівковому вигляді шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п.5.2. договору у випадку прострочення покупцем строку здійснення оплати за поставлений товар (партію товару) покупцю до сплати нараховується пеня у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У випадках прострочення оплати більше ніж на 30 (тридцять) банківських днів покупцю до сплати також нараховується штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

28.02.2018 позивач відвантажив відповідачу товар у кількості 1636,385 тон на загальну суму 9 000 000,00 грн, з урахуванням ПДВ, на підтвердження чого до матеріалів справи надано копію довіреності № 36 від 28.02.2018, виданої на ім`я ОСОБА_1 та видаткової накладної № 10 від 28.02.2018.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору своїх зобов`язань по сплаті товару не виконав, оплату не здійснив.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 2 ст.343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже зазначалось, 28.02.2018 між Фермерським господарством "Панасенко" та ТОВ агрофірма "Хоружівка" укладено договір № 28/02-2018, згідно з яким позивач в порядку та на умовах, визначених договором, зобов`язався передати відповідачу в обумовлений сторонами строк у власність кукурудзу врожаю 2017 року на загальну суму 9 000 000,00 грн із врахуванням 20% ПДВ.

28.02.2018 позивач відвантажив відповідачу товар у кількості 1636,385 тон на загальну суму 9 000 000,00 грн, з урахуванням ПДВ, на підтвердження чого до матеріалів справи надано копію довіреності № 36 від 28.02.2018, виданої на ім`я ОСОБА_1 та видаткової накладної № 10 від 28.02.2018 на загальну суму 9 000 000,00 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта стосовно недоліків наявних в документах, наданих позивачем в обґрунтування своєї позиції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі- Положення) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.2. Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Пунктом 2.4. Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до п.2.5. Положення (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідно до видаткової накладної №10 від 28.02.2018, яка видана на товар - кукурудзу врожаю 2017 року у кількості 1636,365 тон на загальну суму 9 000 000,00 грн, на накладній наявний підпис отримувача ОСОБА_1 , міститься печатка ТОВ агрофірма "Хоружівка", а також зазначена підстава - довіреність №36 від 28.02.2018.

Враховуючи той факт, що на видатковій накладній №10 від 28.02.2018 наявна печатка ТОВ агрофірма "Хоружівка", печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача.

За таких обставин, оскільки матеріали справи не містять суперечливих доказів щодо поставки позивачем та отримання відповідачем товару, на вказаній накладній крім підпису ОСОБА_1 міститься також печатка ТОВ агрофірма "Хоружівка", в матеріалах справи відсутні докази того, що печатка ТОВ агрофірма "Хоружівка" викрадалась, або була втрачена, службове розслідування з приводу використання печатки ТОВ агрофірма "Хоружівка" невідомими особами не проводилось, до правоохоронюваних органів відповідач не звертався, доводи апелянта щодо невідповідності видаткової накладної вимогам діючого законодавства відхиляються колегією суддів.

Як вбачається з копії довіреності №36 від 28.02.2018, виданої ТОВ агрофірма "Хоружівка" на ім`я ОСОБА_1 , остання видана на отримання від Фермерського господарства "Панасенко" кукурудзи врожаю 2017 року у кількості 1637 тон 37 кг. Довіреність підписана головним бухгалтером та скріплена печаткою ТОВ агрофірма "Хоружівка".

Щодо посилання відповідача на неотримання товару за спірною накладною, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем до матеріалів справи надано нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 від 24.05.2019 та пояснювальну записку останнього від 24.05.2019 щодо того, що він не отримував жодних товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною №10 від 28.02.2018.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Оцінюючи надані до матеріалів справи заяви ОСОБА_1 колегія суддів констатує, що нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 від 24.05.2019 (а.с.154 т.2) не відповідає вимогам ст.88 ГПК України щодо змісту заяви свідка, в зв`язку з чим не являється показаннями свідка та не є доказом в розумінні ст.73 ГПК України.

Крім того, дана заява та пояснювальна записка ОСОБА_1 директору ТОВ Агрофірма "Хоружівка" від 24.05.2019 не може бути врахована в якості письмових доказів, з огляду на положення ч.1 ст.77 ГПК України, оскільки належним засобом доказування в даному випадку згідно наведених вище положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є саме видаткова накладна №10 від 28.02.2018, оригінал якої з підписом ОСОБА_1 та печаткою ТОВ Агрофірма "Хоружівка" було оглянуто колегією суддів в судовому засіданні.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в довіреності №36 від 28.02.2018 також зазначені паспортні дані ОСОБА_1 , які відповідають даним, зазначеним в нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_1 від 24.05.2019.

Слід зазначити, що в жодних наданих суду документах не міститься будь-яких посилань на посаду ОСОБА_1 , згідно якої він надає пояснення директору відповідача та посадових інструкцій щодо повноважень даної особи, так само відсутні посилання на обставини працевлаштування ОСОБА_1 у ТОВ Агрофірма "Хоружівка".

На підтвердження здійснення даної господарської операції позивачем була надана податкова накладна від 28.02.2018 №1 на загальну суму 9 000 000,00 грн, і дана господарська операція була відображена в бухгалтерському обліку ТОВ агрофірма "Хоружівка" за 2018 рік. Податкова накладна була зареєстрована 15.03.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9045891848 та прийнята ДФС України, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної (а.с.17 т.1).

Відповідач щодо відображення в його бухгалтерському обліку за 2018 рік даної господарської операції, зазначив, що 03.06.2019 на підставі висновків незалежного аудиту підприємством самостійно виправлено помилку податкового обліку та надано до органів Державної фіскальної служби уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якою відкориговане саме помилково врахування податкового кредиту по взаємовідносинам з Фермерським господарством "Панасенко".

Колегія суддів зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 25.04.2019 було витребувано у відповідача податкові декларації з податку на додану вартість та додаток 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" за період з лютого 2018 року по цей час (а.с.92-95 т.2). Однак, відповідач вимоги ухвали суду не виконав. Замість чого надав уточнений розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с.156-157 т.2) з доказами подання уточненого розрахунку 03.06.2019 (а.с.159 т.2) та звіт незалежного аудитора щодо дотримання норм чинного податкового законодавства з податку на додану вартість та порядку відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій ТОВ Агрофірма "Хоружівка" в 2016-2018 роках, здійсненого ТОВ «Мрія-аудит» (а.с.160-163 т.2).

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до змісту наданих документів колегія суддів з урахуванням положень ч.9 ст.81 ГПК України приходить до висновку, що відповідачем за лютий 2018 року подавалась податкова декларація з податку на додану вартість по контрагенту з ІПН НОМЕР_1 (ФГ «Панасенко»), в якій відображена господарська операція на суму 9 000 000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 48.5.1 ст.48 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку.

Відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.11 №1588, при взятті платника податку на облік у контролюючому органі подається заява за формою №1-ОПП, у якій зазначаються дані про керівників, головного бухгалтера чи іншу особу, на яку покладено обов`язки з ведення бухобліку платника податків.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта щодо помилки працівників бухгалтерії відносно внесення до податкового кредиту відповідного періоду податкової накладної №1 від 28.02.2018, оскільки податкова декларація підписується особами визначеними п.48.5.1 ст.48 Податкового кодексу України, у тому числі і керівником підприємства, що підтверджується квитанцією №2 від 03.06.2019, згідно якої відповідачем був поданий уточнюючий розрахунок, та яка містить підписи директора, бухгалтера та печатку.

Крім того, в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація стосовно притягнення до відповідальності осіб винних у поданні недостовірної інформації контролюючому органу.

В якості доказу на спростування обставин здійснення господарської операції в лютому 2018 року відповідачем надано звіт незалежного аудитора щодо дотримання норм чинного податкового законодавства з податку на додану вартість та порядку відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій ТОВ Агрофірма "Хоружівка" в 2016-2018 роках, здійсненого ТОВ «Мрія-Аудит».

Положеннями діючого ГПК України передбачена можливість призначення як експертизи судом (ст.99 ГПК України), так і проведення експертизи на замовлення учасників справи при дотриманні положень ст.101 ГПК України.

Слід зазначити, що клопотання про проведення судової економічної експертизи в суді першої інстанції відповідачем не заявлялось, висновок експерта згідно зі ст.101 ГПК України не замовлявся та суду не надавався.

Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підпунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

Оцінюючи звіт незалежного аудитора в якості письмового доказу колегія суддів зазначає, що він не може бути прийнятий судом до уваги з огляду на те, що він зроблений на підставі документів наданих йому для перевірки саме відповідачем, аудитор не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, оскільки згідно положень ч.4 ст.7 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність», відповідальність за повноту і достовірність документів та іншої інформації, що надаються аудитору для надання аудиторських послуг, несуть посадові особи юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється.

Крім того, оцінюючи зміст звіту незалежного аудитора щодо дотримання норм чинного податкового законодавства з податку на додану вартість та порядку відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій ТОВ Агрофірма "Хоружівка" в 2016-2018 роках, колегія суддів зазначає, що жодного аналізу за 2016-2017 роки, крім загальних посилань на ряд недоліків, даний звіт не містить. Єдиний факт якому надана детальна оцінка- це відображення в складі податкового кредиту суми 1 500 000 грн, по контрагенту з ІПН 385892708259 (фермерське господарство «Панасенко») (а.с.161 т.2). В той же час резюмуючи інформацію аудитор зазначає про те, що ТОВ Агрофірма "Хоружівка" під час декларування суми податкового кредиту з ПДВ в лютому 2019 року в сумі 1 500 000 грн не дотримано вимоги п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (а.с.163 т.2), в той час як періодом здійснення господарської операції є лютий 2018 року.

Крім того, до наданого відповідачем звіту ТОВ «Мрія-Аудит» не надано сертифікату аудитора на підтвердження його повноважень.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, клопотання відповідача щодо призначення у справі судової почеркознавчої експертизи документів задоволенню не підлягає, як необґрунтоване та недоцільне, оскільки обставини отримання товару підтверджуються іншими доказами, яким була надана оцінка судом апеляційної інстанції.

Щодо клопотання відповідача про призначення економічної експертизи, колегія суддів зазначає, що дане клопотання в суді першої інстанції відповідачем не заявлялось, а висновок експерта згідно ст.73 ГПК України, є доказом у справі, а судом апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст.269 ГПК України, не приймаються нові докази, що не були предметом дослідження судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем підтверджено поставку відповідачу кукурудзи врожаю 2017 року у кількості 1636,365 тон на загальну суму 9 000 000,00 грн та відсутність доказів оплати відповідачем за поставлений товар, в зв`язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині, як такі, що підтверджені належними доказами, які об`єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили позицію позивача. Проте, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Щодо стягнення з відповідача 1 547 506,88 грн штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.5.2. договору у випадку прострочення покупцем строку здійснення оплати за поставлений товар (партію товару) покупцю до сплати нараховується пеня у розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У випадках прострочення оплати більше ніж на 30 (тридцять) банківських днів покупцю до сплати також нараховується штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає суму пені, заявлену позивачем до стягнення, обґрунтованою та такою, що правомірно задоволена судом першої інстанції.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 у справі №920/61/19 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма "Хоружівка" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2019 у справі №920/61/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.08.2019.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова

Суддя В.О. Фоміна