Справа № 215/5172/18

2/215/626/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі : головуючого, судді - Коноваленка М.І.

секретар судового засідання - Паращенко В.Д.

представник позивача - Дробот В.В.

представник відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 у м. Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

07.11.2018 року позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулися в суд з позовом, який було уточнено 28.12.2018 року, до ОСОБА_2 , та просили стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором б/н від 31.05.2010 року в розмірі 114702,74,00 грн., яка виникла через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

В обґрунтування вказує, що згідно кредитного договору (заяви) № б/н від 31.05.2010 року Банк надав кредит у розмірі 10000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України - зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Проте ОСОБА_2 не виконує свої зобов`язання по кредитному договору, у зв`язку з чим, відповідно до ст.ст. 1050, 1054 ЦК України, банк має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Заборгованість відповідача станом на 31.08.2018 року становить 335638,00 грн. і складається з наступних сум: 10256,68 грн. заборгованість за кредитом, 320381,34 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4999,98 грн. заборгованість за пенею та комісією. Банк просить стягнути з ОСОБА_2 114702, 74 грн., яка складається з наступного: 10256,68 грн.- заборгованість за кредитом; 104446,06 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом з 01.06.2010 року по 30.05.2017 року. Кредитодавець на свій розсуд визначив яка сума підлягає стягненню та просить суд стягнути з відповідача частину суми заборгованості за кредитом, а саме: 10256,68грн. заборгованості за кредитом та 104446,06грн. заборгованості по процентам за користування кредитом з 01.06.2010 по 30.05.2017. Крім того, Банк просить стягнути з відповідача сплачені при подачі позову судові витрати 1762,00 грн. судового збору.

У судове засідання представник позивача Дробот В . В. (довіреність № 7723-К-О від 27.12.2016 року, дійсна до 27.12.2019 року (а.с.125)) з`явилась, пояснила, що відповідач не виконувала належно зобов`язання по кредиту, тому виникла заборгованість, яку просить суд стягнути.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про місце, день та час розгляду справи повідомлена належним чином, згідно зі ст.128 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_4 (договір від 06.03.2019 року, ордер серія ДП № 667/017) в суд з`явився, в позові АТ КБ "Приватбанк" просить відмовити.

Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.01.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

12.03.2019 року відповідачем суду було надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позов відхиляє в повному обсязі. Дійсно, вона підписала анкету-заяву, але не ознайомилась з умовами кредитування, тому що ці умови для ознайомлення не були надані. Кредитною картою вона користувалась з 25.10.2013 року по 10.11.2013 року. Карта була заблокована, оскільки закінчився строк її дії. Станом на 10.11.2013 року у неї виникла заборгованість в сумі 9997,00 грн. Право звернення в суд з позовом про стягнення з неї заборгованості виникло у АТ КБ «Приватбанк» саме з 10.11.2013 року. В суд АТ КБ «Приватбанк» звернувся з пропуском встановленого законодавством строку, що є підставою відмови в позові. Також зазначає, що з тим самим предметом та з тих самих підстав АТ КБ «Приватбанк» вже звертались до Третейського суду, рішення якого було скасовано Заводським районним судом м. Дніпроджержинська (а.с.97-98).

23.04.2019 року АТ КБ «Приватбанк» надали суду відповідь на відзив, в якій зазначили, що відповідач ОСОБА_2 висловила згоду на укладання договору. Сторонами при укладанні договору були обговорені усі істотні умови. Відповідач користувався грошима, частково сплачував заборгованість за договором. Виписка по картковому рахунку є належним та допустимим доказом. Вказано, що необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднані в одне ціле - кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. Кредитний договір чинний. Вказано, що позивач звернувся в суд до спливу строку позовної давності (а.с.134-137).

24.05.2019 року представником відповідача подано в суд заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Звертає увагу суду на те, що за договором що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту - перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня дії картки. Позивач 01.06.2010р. отримала кредитну картку НОМЕР_1 без кредитного ліміту. Строк дії картки п`ять років, тобто до 01.06.2015р. На картку 09.08.2013р. встановлено кредитний ліміт в сумі 10 000грн. З 25.10.2013р. позивач почала користуватися кредитною картою. З виписки по особовому картковому рахунку НОМЕР_1 вбачається, що останній раз позивач користувалася кредитною картою19.06.2014р. Погашення за кредит здійснювалися за ініціативи банку без повідомлення позивача, шляхом списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_2 , відкритого нею для отримання соціальної допомоги на утримання дитини до 3-ох років. Щодо отримання кредитної картки НОМЕР_2 , в позовній заяві відсутні будь-які обґрунтування виникнення заборгованості по ній, та відсутні докази отримання її позивачем. Вважає, що строк звернення з позовом суд сплив та просить відмовити у задоволення заявлених позовних вимог.

09.07.2019 року представником позивача надано суду пояснення на заперечення, в яких зазначають, що відповідно до укладеного договору ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 10 000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між Банком та клієнтом договору приєднання. З моменту оформлення кредитного договору відповідач в Банк не зверталася за фактом неправильного нарахування відсотків, а значить погодилася з умовами обслуговування. Договірне списання Банком з рахунку клієнта коштів без надання клієнтом платіжного доручення передбачено укладеним між ними договором. Щодо нарахування заборгованості, то банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012р. №578/5, з якої вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, а отже, на думку представника Банку, їй добре були відомі і зрозумілі умови договору. Крім того ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 23.03.2017 року рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський союз» від 29.01.2016 року було скасовано, тому заперечення боржника в цій частині вважає необґрунтованими. Також зазначає, що сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу договором не визначена, так як залежить від суми використаного кредитного ліміту. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці. На думку позивача кредитний договір є чинним, а заперечення відповідача нічим не обґрунтовані. Крім того, умовами договору (п.1.1.7.31) було збільшено строк позовної давності щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки до 50 років. У зв`язку з цим обставини, на які посилається відповідач, на думку позивача не відповідають дійсності, а строки позовної давності, як загальний так і спеціальний позивачем дотримано при зверненні в суд.

Вислухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПАТ КБ «Приватбанк», відповідно до статуту в новій редакції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.05.2018 року №519, змінили назву на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») (а.с.81-82).

31.05.2010 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с.9-25).

Крім того, у заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді шляхом роздруківки з офіційного сайту (а.с.9).

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, довідку про видачу кредитних карток: № НОМЕР_3 , дата відкриття 01.06.2010 року, термін дії до грудня 2013 року, № НОМЕР_2 , дата відкриття 15.11.2013 року, термін дії до липня 2017 року; довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитних карток щодо зміни кредитного ліміту, а також виписку з рахунку про рух коштів за період з 31.05.2010 року по 31.08.2018 року(а.с.10, 11-25, 109, 110, 111-116).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 31.08.2018 року становить 335638,00 грн. і складається з наступних сум: 10256,68 грн. заборгованість за кредитом, 320381,34 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4999,98 грн. заборгованість за пенею та комісією. Банк просить стягнути з ОСОБА_2 114702, 74 грн., яка складається з наступного: 10256,68 грн.- заборгованість за кредитом; 104446,06 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом з 01.06.2010 року по 30.05.2017 року (а.с. 2-4, 7-8, 111-116).

Сума отриманих на картковий рахунок кредитних коштів в розмірі 10 000грн. відповідачем не оспорюється, як і отримання нею кредитної карти НОМЕР_1 . Однак, анкета-заява не містить відмітки щодо умов кредитування, а лише посилання на пам`ятку клієнка, а саме пункт «Пам`ятка клієнта», друкований текст якої зливається з кольором фону, тому є нечитаємий і не може бути досліджений судом як доказ, про що також зазначалося в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В анкеті-заяві позичальника друкований текст є нечитаємий (а.с.50), тому наданий доказ не є достовірним, так як неможливо встановити дійсні обставини справи, а саме умови кредитування та встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник, як зазначає позивач), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 31.05.2010 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови (а.с.11-24).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення в суд із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про розмір отриманих грошових коштів, про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, що також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 03.07.2019, провадження № 14-131цс19).

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 1.1.7.31 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ятдесят років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Як зазначили у своїй постанові від 03.07.2019 Велика Палата Верховного суду, наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Твердження позивача, що кредитний договір є чинний, так як його дія пролонгується кожні 12 місяців і картковий рахунок діє до повного виконання зобов`язань спростовуються наступним.

Суд бере до уваги, що отримання кредитної картки НОМЕР_1 відповідачем не заперечується, як і сума кредитного ліміту в 10 000грн. Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що після закінчення строку дії платіжної картки НОМЕР_1 (дата відкриття 01.06.2010р., термін дії до 12/13) боржником була отримана нова картка НОМЕР_2 . Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці. Так строк дії картки НОМЕР_1 закінчився в грудні 2013р. Отже з січня 2014 року почав спливати строк позовної давності в три роки, що також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України (справа № 6-9172св13 та справа № 6-14цс14).

Враховуючи вище викладене, у суда відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 ПАТ КБ «Приват банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, за таких обставин суд не бере до уваги доводи представника відповідача щодо пропуску строку позовної давності, та позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, не ґрунтуються на законі і не підлягають задоволенню.

Крім того Банк просить стягнути з відповідача сплачені при подачі позову судові витрати 1762,00 грн. судового збору.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови у задоволенні позову на позивача. Тому слід також відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

На підставі ст.ст. 526, 611 Цивільного Кодексу України, Закону України «Про судовий збір», керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 133, 141, 223 ч.4, 247 ч.2, 259, 263, 265, 282, 283, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.08.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: