Єдиний унікальний номер 243/5216/18 Номер провадження 22-ц/804/225/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого Соломахи Л.І.

суддів Канурної О.Д., Мальованого Ю.М.

за участю:

секретаря судового засідання Розпутько Я.О.

представника відповідача Луньова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 243/5216/18 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" про стягнення заборгованості по заробітній платі за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року у складі судді Старовецького В.І., -

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (далі ПрАТ "Концерн Стирол") про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Зазначала, що знаходиться з ПрАТ "Концерн Стирол" у трудових відносинах, у відпустці. З січня 2017 року відповідач заробітну плату їй не виплачує, заборгованість по заробітній платі за період з січня 2017 року по вересень 2017 року складає 22 539,60 грн., а саме: січень 2017 року - 2 470,84 грн., лютий 2017 року - 2 615,31 грн., березень 2017 року - 2 845,80 грн., квітень 2017 року - 2 745,79 грн., травень 2017 року - 2 722,61 грн., червень 2017 року - 2 168,87 грн., липень 2017 року - 2 291,63 грн., серпень 2017 року - 2 387,12 грн., вересень 2017 року - 2 291,63 грн.

Посилаючись на те, що до теперішнього часу заборгованість не погашена, просила стягнути з відповідача ПрАТ "Концерн Стирол" на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 22 539,60 грн. (а.с. 1 - 2 т. 1).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у порушенні трудового законодавства перед позивачем, яка до теперішнього часу перебуває з відповідачем у трудових відносинах, але свої трудові обов`язки тимчасово в період дії обставин непереборної сили не здійснює, відсутня. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" розпочато проведення антитерористичної операції на сході України, у зв`язку з чим відповідач, місцезнаходженням якого є місто Горлівка Донецької області, не може здійснювати свою господарську діяльність. Наказом ПАТ "Концерн Стирол" № 134/1 від 15 квітня 2014 року прийнято рішення про повну зупинку виробництва, завершення розпочатих технологічних процесів за умови зменшення до мінімуму виходів на роботу співробітників підприємства. Висновком Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2017 року №3799/2/21-10.2 засвідчено настання для ПрАТ "Концерн Стирол" обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та проведення у зв`язку з цим антитерористичної операції) з квітня 2014 року. Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018050510000891 від 28 квітня 2018 року підтверджується, що за фактом захоплення у червні 2014 року невстановленими озброєними особами приміщень та майна ПрАТ "Концерн Стирол" відкрито кримінальне провадження. Внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) ПрАТ "Концерн Стирол" втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися нарахування заробітної плати та які необхідні для з`ясування факту наявності зобов`язань перед працівниками, в тому числі перед позивачем. Отримати у порядку, визначеному процесуальним законом, докази про вихід позивача на роботу, про кількість відпрацьованих ним днів (годин) за період з січня 2017 року по вересень 2017 року, про розмір та складові нарахованої позивачу заробітної плати неможливо. Така ситуація виникла внаслідок незаконних та злочинних дій проти відповідача та не залежить від його волі. Наявні в матеріалах справи Індивідуальні відомості про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 31.05.2018 року містять дані щодо нарахованої позивачу заробітної плати з січня по вересень 2017 року, однак такі відомості не є належними доказами щодо розміру заборгованості по заробітній платі, оскільки з втратою контролю і доступу до своїх виробничих потужностей відповідач втратив доступ до примірників звітів, що подавалися до контролюючих органів, в тому числі до Пенсійного фонду України. Через відсутність у розпорядженні відповідача табелів обліку робочого часу за 2017 рік, які фіксують факт виконання працівником роботи, нарахування заробітної плати позивачу технічно та юридично неможливо. Позивач не надав суду належних доказів та не зазначив правових підстав виплати їй заробітної плати. Представник відповідача факт роботи позивача на підприємстві та виконання нею трудових обов`язків у зазначений період оспорює. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці", частини першої статі 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах (а.с. 157 - 161 т.1).

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що настання для відповідача обставин непереборної сили, що засвідчено висновком Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2017 року № 3799/2/21-10.2, не звільняє його від виплати заробітної плати та прирівняних до неї виплат, зокрема, оплати часу простою, оскільки ці виплати здійснюються незалежно від наявності вини роботодавця. Крім того, суд не врахував, що зазначений висновок Торгово-промислової палати України в розумінні ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" не є сертифікатом, щопідтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань.

Посилання відповідача на те, що з дати захоплення підприємства позивач свої трудові обов`язки не виконував, а тому підстави для нарахування їй у 2017 році заробітної плати відсутні, є безпідставними, оскільки відповідач приховує той факт, що ним у лютому або у березні 2017 року був виданий наказ про простій з оплатою згідно чинного законодавства, у зв`язку з чим їй щомісячно нараховувалася заробітна плата, яка відображена в Індивідуальних відомостях про застраховану особу системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-5) саме на підставі щомісячних звітів відповідача. Надані нею індивідуальні відомості про застраховану особу з системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-5) про нараховану їй у 2017 році заробітну плату є належним доказом нарахованої їй оплати простою, доказів виплати якої відповідачем суду не надано. Надані нею відомості з системи персоніфікованого обліку відповідачем в судовому порядку недійсними не визнавалися (а.с. 171 - 175 т. 1).

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 03 грудня 2018 року у справі відкрито апеляційне провадження (а.с. 182 - 184 т. 1).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає у м. Горлівка Донецької області, в населеному пункті на території якого відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження і поштовий зв`язок з яким відповідно відсутній. У зв`язку з цим позивач про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження від 03 грудня 2018 року повідомлена відповідно до частини 2 статті 11 Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 04 грудня 2018 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 187 т. 1).

Відповідачем - ПрАТ "Концерн Стирол" копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги позивача отримані на адресу абонентської скриньки у м.Києві 21 грудня 2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 32 т. 2).

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Концерн Стирол" проти доводів апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Зазначає, що як офісні приміщення, так і виробничі потужності підприємства розташовані у місті Горлівка Донецької області. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" на сході України розпочато антитерористичну операцію, що впливає на можливість відповідача здійснювати свою діяльність, у тому числі забезпечувати трудові відносини з працівниками, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2017 року № 3799/2/21-10.2. Враховуючи небезпечну ситуацію, яка склалася внаслідок бойових дій на території міста Горлівки Донецької області, неможливість забезпечити безпеку технологічних процесів, пов`язаних з використанням особливо небезпечних речовин, а також з метою збереження життя та здоров`я як працівників концерну, так і мешканців міста, наказом ПАТ "Концерн Стирол" № 134/1 від 15 квітня 2014 року прийнято рішення про повну зупинку виробництва, завершення розпочатих технологічних процесів за умови зменшення до мінімуму виходів на роботу співробітників підприємства. Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018050510000891 від 15 травня 2018 року підтверджується факт захоплення невстановленими озброєними особами приміщень та майна ПрАТ "Концерн Стирол".

З травня 2014 року по січень 2017 року працівникам, які знаходилися у м. Горлівка та не мали можливості працювати на зупиненому виробництві, виплачувалася допомога, але у зв`язку із погіршенням фінансового стану підприємства з січня 2017 року можливість виплачувати таку допомогу працівникам, які не переїхали на підконтрольну територію та залишилися у м.Горлівці, відсутня. Це пов`язано і з остаточною втратою керівництвом концерну у кінці січня 2017 року контролю над підприємством, його фактичним привласненням з боку самопроголошеної незаконно влади, а також із тим, що деякі працівники, не звільнившись зі штату ПрАТ "Концерн Стирол", стали працювати на незаконно створеному ДП "Стирол". Продовження здійснення виплат таким працівникам мало би свідчити про сприяння ПрАТ "Концерн Стирол" у фінансуванні терористичної діяльності установ та угрупувань самопроголошеної "ДНР".

Також зазначає, що під час судових процесів про стягнення з ПрАТ "Концерн Стирол" заборгованості по заробітній платі відповідачу стало відомо, що невідомі особи, які залишилися працювати на території підприємства у м. Горлівці, скориставшись наявністю доступу до електронного документообігу захопленого підприємства, незаконно надсилали до органів Пенсійного фонду України відомості про нібито нараховану заробітну плату працівникам концерну, які фактично не могли виконувати роботу на підприємстві у зв`язку із повною зупинкою виробництва та подальшим захопленням майна підприємства незаконними збройними угрупуваннями, про що свідчать надані позивачем Індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5, які не відповідають дійсним обставинам справи. У зв`язку з цим адміністрацією ПрАТ "Концерн Стирол" був виданий наказ № 38/5 від 21 травня 2018 року, згідно з яким розпочато інвентаризацію фактично відпрацьованого працівниками часу з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року. Проведення інвентаризації було частково закінчено у кінці серпня 2018 року. При проведенні інвентаризації встановлено, що позивач у спірний період трудові обов`язки не виконував і не міг їх виконувати на зупиненому та незаконно відібраному у відповідача виробництві. За наслідками проведеної інвентаризації відповідачем відповідно до "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року, здійснено коригування відомостей про заробітну плату та згідно виправлених даних заборгованості по заробітній платі перед позивачем за період з січня по вересень 2017 року відсутня, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-7. Оскільки позивач у спірний період з січня 2017 року по вересень 2017 року трудові обов`язки не виконував і не міг їх виконувати у зв`язку із повною зупинкою виробництва та подальшим захопленням майна незаконними збройними угрупуваннями,відповідно до статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України "Про оплату праці" підстави для отримання ним заробітної плати за цей період відсутні (а.с. 5 - 14 т. 2).

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 січня 2019 року апеляційне провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 582/1001/15-ц за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року (а.с. 80 - 86 т. 2).

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 05 серпня 2019 року апеляційне провадження у справі поновлено (а.с. 90 - 91 т. 2).

У судове засідання апеляційного суду після поновлення провадження у справі 21 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 не з`явилася; про дату, час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до частини другої статті 11 Закону України від 12 серпня 2014 року №1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 05 серпня 2019 року на офіційному веб-порталі судової владиінформації з посиланням на веб-адресу ухвали про призначення справи до розгляду на 21 серпня 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 94 т. 2).

Позивач ОСОБА_1 . апеляційний суд про причини неявки у судове засідання 21 серпня 2019 року не повідомила і відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України вважається, що вона не з`явилася у судове засідання без поважних причин.

Представник відповідача ПрАТ "Концерн Стирол" - адвокат Луньов В.О., який діє на підставі довіреності від 02 січня 2019 року № 182/01-19 (а.с. 108 т. 2), у судовому засіданні 21 серпня 2019 року проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Раніше у судовому засіданні 09 січня 2019 року представник відповідача - адвокат Луньов В.О. надав результати інвентаризації ПрАТ "Концерн Стирол" фактично відпрацьованого позивачем ОСОБА_1 часу в період з січня 2017 року по вересень 2017 року, згідно яких в зазначений період позивач фактично не працювала. Пояснив, що за результатами інвентаризації ПрАТ "Концерн Стирол" внесено зміни до персоніфікованих даних позивача та згідно форми ОК-7 Пенсійного фонду України від 03 жовтня 2018 року в період з лютого по вересень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалася. Ніякого наказу про простій підприємство у 2017 році не видавало, оскільки рішення про повну зупинку виробництва було прийнято згідно наказу № 1341/1 від 15 квітня 2014 року. У зв`язку із захопленням підприємства та зупинкою виробництва позивач не міг виконувати свої трудові обов`язки у період з січня 2017 року по вересень 2017 року, а тому підстави для нарахування йому у цей період заробітної плати відсутні. Надані позивачем Індивідуальні відомості про застраховану особу з системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України від 31 травня 2018 року, які містять дані щодо нарахованої позивачу заробітної плати з січня 2017 року по вересень 2017 року, не є належними доказами щодо розміру заборгованості по заробітній платі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - ПрАТ "Концерн Стирол" адвоката Луньова В.О., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває з відповідачем у трудових відносинах, знаходиться у відпустці, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 6 т. 1).

Згідно записів у копії трудової книжки ОСОБА_1 прийнята на роботу на Концерн Стирол апаратником з підготовки сировини та відпускання напівфабрикатів і продукції 4 розряду Ділянки № 2 Об`єднаного заводу карбамід (ОЗК) (наказ № 924к від 23.06.2010 року). Запис про звільнення у трудовій книжці відсутній (а.с. 6 т. 1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне акціонерне товариство "Концерн Стирол" (ідентифікаційний код 05761614) розташоване за адресою: Донецька область, місто Горлівка, вул. Горлівської дивізії , будинок 10 (а.с. 10 - 12 т. 1).

Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 на території Донецької та Луганської областей розпочато антитерористичну операцію.

15 квітня 2014 року головою правління ПАТ "Концерн Стирол" видано наказ № 1341/1 "Про зупинення виробництва на усіх структурних підрозділах концерну", згідно якого внаслідок нестабільної та небезпечної ситуації, яка склалася в результаті проведення бойових дій на території міста Горлівки Донецької області, прийнято рішення здійснити повну зупинку виробництва, завершити розпочаті технологічні процеси за умови зменшення до мінімуму виходів на роботу співробітників підприємства (а.с. 76 т. 1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №12018050510000891 від 15 травня 2018 року за повідомленням ПрАТ "Концерн Стирол" від 28 квітня 2018 року правоохоронними органами відкрито кримінальне провадження за фактом захоплення у червні 2014 року невстановленими озброєними особами приміщень та майна ПрАТ "Концерн Стирол" (а.с. 40 т. 1)

Висновком Торгово-промислової палати України від 28 листопада 2017 року № 3799/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили для ПрАТ "Концерн Стирол" (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та здійснення у зв`язку із цим антитерористичної операції). Із фактичним захопленням з квітня 2014 року невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей ПАТ "Концерн Стирол" фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних та ін., що підлягають до виплати на користь робітників, як поточних виплат, так і виплат у день звільнення, та, будучи позбавленим можливості користуватися своїми коштами, здійснювати відповідні виплати.

Втратою можливості ведення нормальної господарської діяльності на виробничих потужностях ПАТ "Концерн Стирол", що знаходиться у м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10, внаслідок впливу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) фактично позбавлено можливості виконати обов`язок, передбачений законодавством України про працю, зокрема частиною 1 статті 47, частиною 1 статті 83, статтею 116 КЗпП України, а саме, провести розрахунок з кожним звільненим працівником у день звільнення (а.с. 90 - 102 т. 1).

Згідно довідки форми ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , яка працювала в ПрАТ "Концерн Стирол" (довідка сформована 31 травня 2018 року), її заробітна плата з січня 2017 року по вересень 2017 року складала: січень 2017 року - 2 470,84 грн., лютий 2017 року - 2 615,31 грн., березень 2017 року - 2 845,80 грн., квітень 2017 року - 2 745,79 грн., травень 2017 року - 2 722,61 грн., червень 2017 року - 2 168,87 грн., липень 2017 року - 2 291,63 грн., серпень 2017 року - 2 387,12 грн., вересень 2017 року - 2 291,63 грн. (а.с. 7 - 9 т. 1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у порушенні трудового законодавства перед позивачем, яка до теперішнього часу перебуває у трудових відносинах з відповідачем, але свої трудові обов`язки тимчасово в період дії обставин непереборної сили не здійснює, відсутня.

Повністю з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов неправильно застосувавши норми матеріального права та неповно з`ясувавши обставини, що мають значення для справи.

Дійсно, Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 на території Донецької та Луганської областей розпочато антитерористичну операцію.

Термін "антитерористична операція" визначено в статті 1 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV "Про боротьбу з тероризмом", згідно якої антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності (у редакції Закону України від 05.06.2014 р. № 1313-VII).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції":

період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України;

територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На теперішній час Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції не видавався.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, місто Горлівка Донецької області належить до населених пунктів, в яких здійснювалася антитерористична операція.

Місто Горлівка Донецької області згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

ПАТ "Концерн Стирол", основним видом діяльності якого є виробництво добрив і азотних сполук, внесено до державного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки, про що видане відповідне свідоцтво територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Донецькій області та зроблено запис у журналі обліку реєстру об`єктів підвищеної небезпеки за № 14.59 від 17 листопада 2003 року зі змінами від 16 жовтня 2013 року (а.с. 90 - 102 т. 1).

Внаслідок нестабільної та небезпечної ситуації, яка склалася в результаті проведення бойових дій на території міста Горлівки Донецької області, головою правління ПАТ "Концерн Стирол" 15 квітня 2014 року видано наказ № 1341/1 "Про зупинення виробництва на усіх структурних підрозділах концерну", згідно якого прийнято рішення здійснити повну зупинку виробництва, завершити розпочаті технологічні процеси за умови зменшення до мінімуму виходів на роботу співробітників підприємства (а.с. 147 т. 1).

Згідно Статуту Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (нова редакція), який затверджений рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Концерн Стирол" протокол № 32 від 30 серпня 2018 року, найменування Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" змінено на Приватне акціонерне товариство "Концерн Стирол" у зв`язку із зміною типу товариства з публічне акціонерне товариство на приватне акціонерне товариство (а.с. 206 - 225 т. 1).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань від 15 травня 2018 року Слов`янським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області за повідомленням ПрАТ "Концерн Стирол" від 28 квітня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за № 12018050510000891 за фактом вчинення у червні 2014 року невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого статтею 341 КК України, а саме: захоплення приміщень та майна ПрАТ "Концерн Стирол" у червні 2014 року невстановленими озброєними особами (а.с. 40 т. 1).

Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України" від 15 березня 2017 року № 62/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України", згідно якого тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського "Комплексу заходів" від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 3799/2/21-10.2 від 28 листопада 2017 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), засвідчено настання для ПрАТ "Концерн Стирол" обставин непереборної сили - терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі території міста Горлівка Донецької області, що супроводжується актами тероризму, на подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році, та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання сторонами обов`язків, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.

Зупинення господарської діяльності ПрАТ "Концерн Стирол" є вимушеним заходом, зумовленим запобіганням виникненню техногенної та екологічної катастрофи через потенційну загрозу проведення терористичних актів на території Донецької області, у тому числі міста Горлівка, а також фізичною неможливістю ведення виробничої діяльності через перебування під контролем незаконних збройних формувань його виробничих потужностей з квітня 2014 року і по цей час.

Втратою можливості ведення нормальної господарської діяльності на виробничих потужностях ПрАТ "Концерн Стирол" внаслідок впливу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) фактично ПрАТ "Концерн Стирол" позбавлено можливості виконати обов?язок, передбачений законодавством України про працю, зокрема: частиною 1 статті 47, частиною 1 статті 83 і статтею 116 КЗпП України, а саме: провести розрахунок з кожним звільненим працівником у день звільнення (а.с. 90 - 102 т. 1).

Відповідно до частини третьої статті 14 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац третій частини третьої статті 14 у редакції Закону України від 02.09.2014 р. № 1669-VII).

Відповідно до статті 141 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до пункту 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджений рішенням Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 року № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ установленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Отже, матеріалами справи доведено, що ПрАТ "Концерн Стирол" з квітня 2014 року господарську діяльність не здійснює у зв`язку із дією обставин непереборної сили, які встановлені для ПрАТ "Концерн Стирол" компетентним суб`єктом та у спосіб, передбачений законом.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Стаття 4 КЗпП України кореспондується з частиною першою статті 9 ЦК України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

За статтею 622 ЦК України боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов`язання, не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (ст 10).

Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати.

Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно якої підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Отже настання обставин непереборної сили звільняє від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, якою у спірних правовідносинах є стаття 117 КЗпП України, проте не є підставою звільнення від виконання зобов`язання в натурі - виплати заробітної плати за фактично виконану роботу.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Що стосується порушення строків виплати заробітної плати працівникам, які продовжують трудові відносини (у цій справі факт звільнення позивача у встановленому законом порядку не встановлено), то відповідальність встановлена відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", згідно якого підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі №6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Зазначене судом першої інстанції не враховано, не враховано, що форс-мажорні обставини, які для ПрАТ "Концерн Стирол" засвідчені Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 3799/2/21-10.2 від 28 листопада 2017 року, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цій справі позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачем не заявлялися. Проте жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заборгованості по заробітній платі, про що обґрунтовано зазначає позивач в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтею 115 КЗпП України.

За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.

На підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі позивачем суду першої інстанції надано Індивідуальні відомості про застраховану особу з системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України за формою ОК-5 від 31.05.2018 року, згідно яких заробітна плата позивача ОСОБА_1 , яка працювала в ПрАТ "Концерн Стирол", для нарахування пенсії за 2017 рік складала: січень 2017 року - 2 470,84 грн., лютий 2017 року - 2 615,31 грн., березень 2017 року - 2 845,80 грн., квітень 2017 року - 2 745,79 грн., травень 2017 року - 2 722,61 грн., червень 2017 року - 2 168,87 грн., липень 2017 року - 2 291,63 грн., серпень 2017 року - 2 387,12 грн., вересень 2017 року - 2 291,63 грн. (а.с. 7 - 9 т. 1).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що надана позивачем на підтвердження позовних вимог довідка за формою ОК-5 від 31.05.2018 року не є належним доказом щодо розміру заборгованості по заробітній платі, оскільки заробітна плата нараховується на підставі первинних документів, які у відповідача відсутні, у зв`язку з чим нарахування заробітної плати позивачу є технічно та юридично неможливим.

З таким висновком суду першої інстанції також погодитися не можна, оскільки до нього суд дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межахзаявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК).

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 20 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 розділу I "Загальні положення" Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який затверджений постановою Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року № 10-1, Реєстр застрахованих осіб забезпечує, в тому числі, облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 розділу IV "Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них" зазначеного Положення до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме:

персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов`язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;

відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Отже, відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями до Реєстру застрахованих осіб, є офіційними відомостями, а тому є належним доказом, що містить інформацію щодо предмету доказування у цій справі - розміру нарахованої позивачу заробітної плати.

Згідно правового висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2018 року зі Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України були витребувані відомості персоніфікованого обліку про отримані ОСОБА_1 доходи (а.с. 122 т. 1).

Згідно наданих на виконання ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2018 року Індивідуальних відомостей про застраховану особу з системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України за формою ОК-5, які сформовані станом на 30 серпня 2018 року, страхувальником позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у спірний період з січня 2017 року по вересень 2017 року було ПрАТ "Концерн Стирол" (ЄДРПОУ 05761614), заробітна плата ОСОБА_1 для нарахування пенсії за 2017 рік складає: січень 2017 року - 2 470,84 грн., лютий 2017 року - 0,00 грн., березень 2017 року - 0,00 грн., квітень 2017 року - 0,00 грн., травень 2017 року - 0,00 грн., червень 2017 року - 0,00 грн., липень 2017 року - 0,00 грн., серпень 2017 року - 0,00 грн., вересень 2017 року - 0,00 грн. (а.с. 125 - 127 т. 1).

Заперечуючи проти наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог Індивідуальних відомостей про застраховану особу, які сформовані станом на 31 травня 2018 року, відповідач 03 вересня 2018 року направив до суду першої інстанції клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому посилався на те, що ним до органів Державної фіскальної служби України направлено відкориговані відомості про нарахування заробітної плати застрахованій особі ОСОБА_1 , згідно яких нарахування заробітної плати у спірний період відсутні, на підтвердження цих обставин просив прийняти виписку з Таблиці № 6 "Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам" та квитанцію № 2 від 26.08.2018 року, яка підтверджує прийняття Бахмутською ОДПІ ГУ ДФС України у Донецькій області звіту про суми нарахованої заробітної плати (а.с. 148 - 151 т. 1).

Згідно виписки з таблиці № 6 "Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам", яка сформована 25 серпня 2018 року, відповідачем здійснено коригування нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за період з лютого по вересень 2017 року та сум нарахованого ЄСВ за цей період, а саме, сторнування сум заробітної плати (а.с. 154 т. 1); на таблиці є відмітка "документ прийнято" та до неї додано квитанцію № 2, згідно якої документ доставлено до Бахмутської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Калінінський район м. Горлівки), пакет прийнято 26.08.2018 року (а.с. 150 т. 1).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що під час судових процесів про стягнення з ПрАТ "Концерн Стирол" заборгованості по заробітній платі, йому стало відомо, що невідомі особи, які залишилися працювати на території підприємства у м. Горлівці, скориставшись наявністю доступу до електронного документообігу захопленого підприємства, незаконно надсилали до органів Пенсійного фонду України відомості про нібито нараховану заробітну плату працівникам концерну, які фактично не могли виконувати роботу на підприємстві у зв`язку із повною зупинкою виробництва та подальшим захопленням майна підприємства незаконними збройними угрупуваннями, про що свідчать надані позивачем Індивідуальні відомості за формою ОК-5, які не відповідають дійсним обставинам справи. У зв`язку з цим адміністрацією ПрАТ "Концерн Стирол" видано наказ № 38/5 від 21 травня 2018 року, згідно з яким розпочато інвентаризацію фактично відпрацьованого часу працівниками з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року. Проведення інвентаризації було частково закінчено у кінці серпня 2018 року. При проведенні інвентаризації встановлено, що позивач у спірний період трудові обов`язки не виконував і не міг їх виконувати на зупиненому та незаконно відібраному у відповідача виробництві. На підставі цих даних було здійснено коригування відомостей про заробітну плату та відповідно до "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року, відповідачем були скасовані дані, внесені невідомими особами в Індивідуальні відомості, та виставлені виправлені дані, що відображено у довідці Пенсійного фонду України за формою ОК-7 (а.с. 5 - 14 т. 2).

Зазначені обставини підтверджуються доданими відповідачем до апеляційної скарги Індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-7), які сформовані станом на 03 жовтня 2018 року; копіями наказів ПрАТ "Концерн Стирол" № 38/5 від 21 травня 2018 року "Про проведення інвентаризації" та № 64 від 22 серпня 2018 року, якими було передбачено проведення інвентаризації фактично відпрацьованого працівниками часу за період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року, на підставі якого нараховувалася заробітна плата працівникам підприємства.

Згідно наказу ПрАТ "Концерн Стирол" від 21 травня 2018 року № 38/5 "Про проведення інвентаризації" з метою актуалізації фактичних витрат по розрахункам з працівниками була призначена робоча інвентаризаційна комісія для проведення інвентаризації, на яку було покладено обов`язок:

- в період з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року провести повну інвентаризацію: 1. фактично відпрацьованого часу за період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року, на підставі якого нараховувалася заробітна плата; 2. нарахованих витрат по заробітній платі за період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року; 3. звітів ЄСВ, зданих до ПФУ за період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року;

- підготувати результати інвентаризації у формі порівняльних таблиць у розрізі періодів нарахування, місця виникнення витрат та шифру виробничих затрат, вивести різницю між нарахованими в період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року та відображеними у фінансовій звітності витратами по заробітній платі та фактичними витратам, які визначені в результаті інвентаризації;

- результати інвентаризації надати до бухгалтерії до 10.09.2018 року (а.с. 17 т. 2).

Наказом ПрАТ "Концерн Стирол" від 22 серпня 2018 року № 64 "Про внесення змін до наказу № 38/5 від 21.05.2018 року" строки проведення інвентаризації змінено до 31.10.2018 року та зобов`язано комісію результати інвентаризації надати до бухгалтерії до 31.10.2018 року (а.с.18 т. 2);

За наслідками проведення інвентаризації відповідачем до апеляційного суду надана виписка № 03/12 від 17.12.2018 року з акту № 31/10/2018 інвентаризаційної комісії ПрАТ "Концерн Стирол" щодо результатів інвентаризації фактично відпрацьованого часу робіт працівників в період з 01.01.2017 року по 31.07.2018 року, згідно якої ОСОБА_1 , спеціальність: апаратник з підготовки сировини та відпускання напівфабрикатів і продукції 4 розряду Ділянки з виробництва карбаміду № 2 Об`єднаного заводу карбамід (ОЗК) (таб. № 16385), є відсутньою на робочому місці в період з 01.01.2017 року по теперішній час, трудові обов`язки у цей період не виконувала, фактичне місцезнаходження не встановлено (а.с. 61 т. 2).

Згідно доданих відповідачем до апеляційної скарги Індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб за формою ОК-7, які сформовані станом на 03 жовтня 2018 року, заробіток ОСОБА_1 , з якого сплачується єдиний внесок, страхувальником якої був ПрАТ "Концерн Стирол", за 2017 рік складає: січень 2017 року - 2 470,84 грн., лютий 2017 року - 0,00 грн., березень 2017 року - 0,00 грн., квітень 2017 року - 0,00 грн., травень 2017 року - 0,00 грн., червень 2017 року - 0,00 грн., липень 2017 року - 0,00 грн., серпень 2017 року 0,00 грн., вересень 2017 року "- 2291,63" (від`ємне значення) грн., усього за рік "179,21" грн. (а.с. 15 - 16 т. 2), що узгоджується з Індивідуальними відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5, які сформовані станом на 30 серпня 2018 року та надані на виконання ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2018 року.

Відповідно до статті 20 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Відповідно до пункту 3 розділу IV "Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них" Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який затверджений постановою Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року № 10-1, відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 4 розділу V "Надання та формування інформації з Реєстру застрахованих осіб" зазначеного Положення інформація з Реєстру застрахованих осіб містить актуальні на дату та час її формування відомості, що обробляються в Реєстрі, або відомості про відсутність інформації за визначеними параметрами пошуку.

Отже, законодавством передбачено внесення роботодавцем (страхувальником) змін та уточнень до відомостей Реєстру застрахованих осіб.

Враховуючи зазначене, апеляційним судом встановлено, що після отримання позивачем 31 травня 2018 року Індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 відповідачем, який у спірний період був роботодавцем позивача, 26 серпня 2018 року внесено зміни до Реєстру застрахованих осіб, а тому актуальними на час розгляду справи апеляційним судом, як і на час розгляду справи судом першої інстанції є Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-5, які сформовані 30 серпня 2018 року (а.с. 126 - 127 т. 1), та за формою ОК-7, які сформовані 03 жовтня 2018 року (а.с. 15 - 16 т. 1), які узгоджуються між собою та згідно яких у спірний період з січня 2017 року по вересень 2017 року заробітна плата ОСОБА_1 за 2017 рік для нарахування пенсії складає: січень 2017 року - 2 470,84 грн., лютий 2017 року - 0,00 грн., березень 2017 року - 0,00 грн., квітень 2017 року - 0,00 грн., травень 2017 року - 0,00 грн., червень 2017 року - 0,00 грн., липень 2017 року - 0,00 грн., серпень 2017 року - 0,00 грн., вересень 2017 року - 0,00 грн. (а.с. 125 - 127 т. 1). Тобто, згідно скоригованих відомостей, які є актуальними на теперішній час, в період з лютого по вересень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалася.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи, що зміни до Реєстру застрахованих осіб були внесені на підставі звітності страхувальника (ПрАТ "Концерн Стирол") за наслідками проведеної ним у період з 01.08.2018 року по 31.10.2018 року інвентаризації робочого часу, надані позивачем Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5, які були сформовані станом на 31 травня 2018 року, на теперішній час не є актуальними, тобто не містять достовірної інформації щодо нарахованої позивачу заробітної плати за 2017 рік, а тому не є достовірним доказом по справі та не можуть бути застосовані судом, як достовірний доказ нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що врахуванню при вирішенні спору щодо заборгованості по заробітній платі підлягають саме уточнені відомості з Реєстру застрахованих осіб, які сформовані станом на 30 серпня 2018 року та на 03 жовтня 2018 року після проведення відповідачем інвентаризації робочого часу та які узгоджуються між собою.

Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем Індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5 відповідачем до суду не оскаржені, не ґрунтуються на законі. Не погодившись з наданим позивачем доказом, відповідач провів відповідну інвентаризацію відпрацьованого протягом 2017 року, в тому числі позивачем, часу та за результатами такої інвентаризації в порядку передбаченому законом вніс відповідні зміни до системи персоніфікованого обліку.

Отже, згідно уточнених відомостей з Реєстру застрахованих осіб, які сформовані 30 серпня 2018 року за формою ОК-5 та 03 жовтня 2018 року за формою ОК-7, доведено, що згідно наданих відповідачем до Реєстру застрахованих осіб відомостей позивачу у 2017 році була нарахована заробітна плата: січень 2017 року - 2 470,84 грн., лютий 2017 року - 0,00 грн., березень 2017 року - 0,00 грн., квітень 2017 року - 0,00 грн., травень 2017 року - 0,00 грн., червень 2017 року - 0,00 грн., липень 2017 року - 0,00 грн., серпень 2017 року - 0,00 грн., вересень 2017 року - 0,00 грн. (а.с. 125 - 127 т. 1).

Після поновлення 05 серпня 2019 року апеляційного провадження у справі до Донецького апеляційного суду 14 серпня 2019 року надійшло клопотання відповідача ПрАТ "Концерн Стирол" про витребування у Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-7) за трудовими відносинами із страхувальником ПрАТ "Концерн Стирол" (а.с. 98 - 99 т. 2). Проте у судовому засіданні 21 серпня 2019 року представник відповідача, враховуючи наявність в матеріалах справи уточнених відомостей з Реєстру застрахованих осіб, які сформовані станом на 30 серпня 2018 року та на 03 жовтня 2018 року, тобто з урахуванням проведених відповідачем коригувань за наслідками інвентаризації робочого часу, від цього клопотання відмовився.

Будь-яких інших доказів про нараховану позивачу оплату праці в період з січня 2017 року по вересень 2017 року, крім відомостей з Реєстру застрахованих осіб, ні позивачем, ні відповідачем суду не надано.

Позивачем не надано суду доказів і про те, що у спірний період з лютого 2017 року по вересень 2017 року він виконував трудові обов`язки. Відповідач такий факт не визнає та посилається на те, що у цей період позивач не міг виконувати трудові обов`язки у зв`язку із повною ще у квітні 2014 року зупинкою виробництва та подальшим у червні 2014 року захопленням підприємства незаконними збройними угрупуваннями. Згідно апеляційної скарги позивач визнає той факт, що протягом 2017 року він фактично не працював.

Доводи позивача про те, що підприємством у лютому-березні 2017 року був встановлений простій, за який їй має бути нарахована оплата, є недоведеними.

Відповідно до частини п`ятої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивачем докази встановлення простою не надані.

До апеляційної скарги позивача було додано клопотання про витребування у відповідача копії наказу за 2017 рік про встановлення простою (а.с. 176 т. 1).

Ухвалою колегії суддів Донецького апеляційного суду від 14 грудня 2018 року про призначення справи до розгляду у задоволенні клопотання позивача було відмовлено, оскільки ні номер, ні дату наказу про встановлення простою позивач не зазначив, а відповідач у запереченнях щодо клопотання посилався на те, що ніякого наказу про встановлення простою у 2017 році відповідач не видавав, оскільки усе виробництво на ПрАТ "Концерн Стирол" у зв`язку із небезпечною ситуацією у м. Горлівка було зупинено ще у травні 2014 року на підставі наказу №1341/1 від 15 квітня 2014 року, копія якого є в матеріалах справи(а.с.1 - 3 т. 2).

Отже, судом факт видання відповідачем наказу про встановлення простою не встановлено.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 01 січня 2017 року по 10 липня 2018 року, відкритому в АТ "Державний ощадний банк" на ім?я ОСОБА_1 , заробітна плата за січень 2017 року їй виплачена у сумі 133,00 грн., а саме на картковий рахунок 13 квітня 2017 року було зараховано за договором 27-13/210 від 10.02.2015 року заробітну плату за січень 2017 року ПАТ "Концерн Стирол" (а.с. 114 - 116 т. 1).

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідачем позивачу за січень 2017 року була нарахована заробітна плата у сумі 2 470,84 грн., що заробітна плата позивачу за січень 2017 року виплачена частково - у сумі 133,00 грн. Тобто заборгованість відповідача по заробітній платі позивача за січень 2017 року складає 2 337,84 грн. (2 470,84 - 133,00).

Доводи відповідача, якому у цій справі надається професійна правнича допомога (представник має статус адвоката), про відсутність заборгованості по заробітній платі позивача, зокрема за січень 2017 року, є недоведеними.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Відповідачу апеляційним судом пропонувалося надати відомості про виплату позивачу заробітної плати за січень 2017 року у повному розмірі, а саме у розмірі 2 470,84 грн. за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Проте будь-які докази щодо виплати заробітної плати відповідачем суду не надано, незважаючи на те, що згідно наданих відповідачем до справи копій судових рішень, зокрема постанови Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 805/1429/17-а (а.с. 69 - 71 т. 2), виплата заробітної плати працівникам ПрАТ "Концерн Стирол", зокрема за січень 2017 року, здійснювалася дочірнім підприємством "Хімік" Публічного акціонерного товариства "Азот" на підставі договору доручення № 010515 від 01 серпня 2015 року, укладеного між ПрАТ "Концерн Стирол" та дочірнім підприємством "Хімік" Публічного акціонерного товариства "Азот", яке розташоване на території, яка контролюється органами державної влади України, та довіреності відповідача № 75/09-16 зі строком дії до 31 серпня 2017 року, якою дочірнє підприємство "Хімік" Публічного акціонерного товариства "Азот" було уповноважено вчиняти від імені ПрАТ "Концерн Стирол" зокрема дії щодо сплати (перерахування) заробітної плати, податків, зборів та інших обов`язкових платежів, передбачені чинним законодавством. Отже, відповідач має доступ до документів щодо виплати (перерахування) заробітної плати працівникам підприємства за січень 2017 року. Проте таких доказів щодо позивача не надав.

Враховуючи, що згідно уточнених відомостей з Реєстру застрахованих осіб, які сформовані 30 серпня 2018 року за формою ОК-5 та 03 жовтня 2018 року за формою ОК-7 (а.с. 125 - 127 т. 1) та які є актуальними на теперішній час, в період з лютого по вересень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалася, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі за період з лютого 2017 року по вересень 2017 року відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи зазначене, висновок суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні, не відповідає обставинам справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Отже, рішення суду першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у сумі 2 337,84 грн., яка є заборгованістю за січень 2017 року.

Зазначена сума підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , він має вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи як у суді першої інстанції, так і понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За подання як позовної заяви, так і апеляційної скарги позивач судовий збір не сплачував. Від сплати судового збору позивач звільнений на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" як позивач у справі про стягнення заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п/п 1 пункту 1 частини другої, частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України від 07 грудня 2017року №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року, в якому позивач звернулася до суду, встановлено у розмірі 1 762 гривні.

Відповідно до п/п 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Тобто, з позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з січня 2017 року по вересень 2017 року у розмірі22 539,60 грн. підлягав сплаті судовий збір у розмірі 704,80 грн. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 73,10 грн. (2 337,84 грн. х 704,80 грн. : 22 539,60 грн.) та судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у сумі 109,65 грн. (73,10 х 150%), всього 182,75 грн.

Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, сторонами не надані.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (код ЄДРПОУ 05761614, юридична адреса: 84610, Донецька область, місто Горлівка, вулиця Горлівської Дивізії, будинок 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі у сумі 2 337 (дві тисячі триста тридцять сім) гривень 84 коп., з яких заборгованість по заробітній платі за січень 2017 року - 2 337,84 грн.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Концерн Стирол" при виплаті ОСОБА_1 доходу у сумі 2 337,84 грн. утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Концерн Стирол" (код ЄДРПОУ 05761614, юридична адреса: 84610, Донецька область, місто Горлівка, вулиця Горлівської Дивизії, будинок 10) на користь держави судовий збіру розмірі 109 (сто дев`ять) гривень 65 коп. за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/ 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: О.Д. Канурна

Ю.М. Мальований

Повне судове рішення складено 27 серпня 2019 року (22 та 23 серпня 2019 року головуючий суддя перебував у відрядженні, 24 серпня 2019 року був святковим днем, 25 та 26 серпня 2019 року були вихідними днями).

Головуючий суддя Л.І. Соломаха