Справа № 369/10161/19

                                                                        Провадження №2/369/3934/19

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

07.08.2019                                                                 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

                       головуючого судді          Медведського М.Д.,

                       за участю секретаря        Головатюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Осипенко Вадима Юрійовича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності.

Разом з позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Осипенко Вадимом Юрійовичем було подано заяву про забезпечення позову.

В своїй заяві представник позивача просив суд накласти арешт на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 258329232224; кадастровий номер земельної ділянки:  НОМЕР_1 ;0238, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею: 0,        15 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявлені вимоги мотивує тим, що Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.07.2019 року ОСОБА_4 Львівні (Відповідач) на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею: 0, 15 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: договір купівлі- продажу, серія та номер: 3753, виданий 17.05.2016, видавник: приватний нотаріус КМНО Ковальчук С. П.

Кошти на придбання вищевказаної земельної ділянки: АДРЕСА_1 . перераховувалися ОСОБА_3 (яка є матір"ю Позивача та сестрою Відповідача). Між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (Відповідач) була усна домовленість та цілковита довіра, так як вони являються сестрами.

Суть позовних вимог полягає в тому, що: відповідно до усних домовленостей ОСОБА_2 (Відповідач) повинна була придбати та потім переоформити земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею: 0, 15 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 (Позивач), так як ця земельна ділянка придбалася саме для нього.

Проте, незважаючи на усні домовленості, ОСОБА_2 (Відповідач) не здійснила реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею: 0, 15 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 .

Дана земельна ділянка знаходиться посередині житлових будинків, які належать на праві приватної власності Позивачу, що може свідчити про те, що вищезазначена земельна ділянка, планувалася для придбання у єдиному цілому, разом усі три земельні ділянки. Також це чітко видно на панорамних фото ділянок, що додаються до матеріалів позовної заяви. Також даний факт підтверджується єдиною огорожею, що відокремлює ділянки від дороги та будівлі, що фактично розташовані на обох ділянках. З вищезазначеного чітко вбачається, що у даних об`єктів був фактично один власник під єдину модель використання. Також, про факт того, що вказана земельна ділянка придбалася для подальшої реєстрації на Позивача, може свідчити довіреність, яку Позивач надав Відповідачу для придбання житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 та відповідно до якої, Відповідач зареєструвала на Позивача право власності.

Враховуючи той факт, що з боку ОСОБА_5 Львівні (Третя особа), яка є матер"ю Позивача та сестрою Відповідача, були виконанні усі усні домовленості, а саме перерахування коштів для придбання земельної ділянки: НОМЕР_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею: 0, 15 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (за винагороду, яку ОСОБА_2 отримала) та з боку ОСОБА_2 , навпаки порушені домовленості, а саме земельної ділянки: НОМЕР_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею: 0, 15 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 так і не була зареєстрована на  ОСОБА_1   незважаючи на те, що Позивач неодноразово звертався до Відповідача з даним проханням.

Невжиття заходу по забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у даній справі, Відповідач може відчужити спірне майно на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав Позивача на ефективний судовий захист.

При цьому, накладення арешту на земельну ділянку до вирішення спору по суті, не призведе до суттєвого обмеження прав Відповідача на володіння майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав Позивача.

За таких обставин, з підстав передбачених ст. ст. 149-153 ЦПК України, на час розгляду справи в суді необхідно вжити заходів по забезпеченню позову, шляхом накладання арешту на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 258329232224: кадастровий номер земельної ділянки:  НОМЕР_2 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею: 0, 15 га, розташована за адресою:  АДРЕСА_1 , оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Осипенко Вадима Юрійовича слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов"язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК  суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається, в чому саме полягає необхідність у забезпеченні позову, належним чином не обґрунтовано необхідність застосування виду забезпечення позову у вигляді арешту, не вказано  чи співмірна ця вартість ціні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи, що заявником не доведено факту унеможливлення чи утруднення виконання рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову у забезпеченні позову.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову може вважатись підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У поданій заяві про забезпечення позову заявник обмежився лише зазначенням, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не навівши достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому, останнім не доведено наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких умов, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав та ризиків, визначенихст.149 ЦПК України, для забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-153, 258-261-210 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Осипенко Вадима Юрійовича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності - відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя                                                                        М.Д. Медведський