печерський районний суд міста києва

Справа № 757/45950/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Смик С.І.,

при секретарі - Пузирі В.Р.,

за участю прокурора - Левадної К.А.,

захисників - адвокатів - Мєстєчкіна І.В., Мєстєчкіної О.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді застави на особисте зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Печерського районного суду м. Києва на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 359 КК України.

Від обвинуваченого ОСОБА_1 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов`язання. Клопотання обґрунтовує тим, що ризики, передбачені ст.177 КПК України відсутні, він не має наміру переховуватися від суду, знищувати, ховати або спотворювати докази, речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження, оскільки усі докази зібрані, досудове розслідування завершено та обвинувальний акт переданий до суду, не має наміру вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжувати злочин, у якому він обвинувачується. Окрім того просив врахувати данні його особу, наявність постійного місця проживання те, що його батьки є пенсіонерами та інвалідами, яких він повинен утримувати, має неповнолітню дитину, не має можливості працювати, заробітну плату не отримує, а грошові кошти, внесені в якості застави були позичені у родичів та знайомих, які вимагають їх повернення.

Обвинувачений ОСОБА_1 , захисники - адвокати Мєстєчкін І.В. та Мєстєчкіна О.І., в судовому засіданні підтримали клопотання.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 посилаючись на його необґрунтованість та недоцільність.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали кримінального провадження та матеріали клопотання вважає, приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 7 років.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.07.2015 року до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу в розмірі трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 365 400 грн. з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.07.2015 року Апеляційним судом м. Києва залишена без змін.

Так при обранні обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу слідчим суддею було враховано тяжкість покарання, характер та обставини ймовірного злочину, так як вони сформульовані в повідомленні про підозру, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення. Також слідчим суддею були враховані данні, що характеризують особу підозрюваного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його позитивні характеристики, сімейний та майновий стан, а також існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

У відповідності до вимог ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Зазначене клопотання розглядається в порядку, передбаченосу главою 18 КПК України.

Згідно з положеннями ч. 1ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пп.1 і 2 ч. 1ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 та 6 цієї статті.

Надані обвинуваченим документи підтверджують наявність у нього постійного місця проживання, батьків - пенсіонерів та інвалідів, відсутність можливості працювати, грошового забезпечення у період з 2015-2019 р.р. та наявність майнових зобов`язань, в тому числі і по запозиченим коштам для внесення розміру застави в даному кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому суд враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 5 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Судом встановлено, що по даному кримінальному провадженню триває судовий розгляд, який перебуває на стадії допиту свідків.

Виходячи зі змісту вказаних норм закону, а також практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

В своєму рішенні «Мамедова проти Росії» Європейський суд з прав людини чітко зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім. Обмеження прав і свобод не можна оцінювати із винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Разом з цим, вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу, суд враховується тяжкість покарання в якому обвинувачується ОСОБА_1 , яке загрожує останньому у разі доведеності його вини, данні про його особу, його вік, матеріальний та сімейний стан, наявність утриманців та постійного місця проживання, відсутність судимості та належну процесуальну поведінку під час розгляду кримінального провадження в суді.

Вказані обставини свідчать, що ризики, які існували при обранні запобіжного заходу частково відпали.

В зв`язку з наведеним, застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави, що становить 365 400 грн., наразі не відповідає меті застосування запобіжних заходів на стадії розгляду кримінального провадження, порушує основоположні права і свободи підозрюваного ОСОБА_1 , є занадто суворим та не виправдовує себе як стримуючий засіб.

При цьому суд враховує, матеріальний стан обвинуваченого та зобов`язання майнового характеру, що підтверджується наданими документами.

Суд також враховує, що даних про те, що обвинувачений ОСОБА_1 ухилявся чи ухиляється від процесуальних обов`язків, стороною обвинувачення не надано та не наведено, а також та не підтверджено, що ризики, які були враховані під час обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати. Окрім того, стороною обвинувачення не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даній стадії судового розгляду.

Беручи до уваги всі вказані обставини у їх сукупності, пріоритети, визначені ст. 3 та 28 Конституції України, ст. 3 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд вважає за можливе, з метою запобігання іншим ризикам, у даному конкретному випадку змінити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави на особисте зобов`язання, що слугуватиме відповідною гарантією суду щодо його належної процесуальної поведінки.

Враховуючи всі викладені вище обставини в їх сукупності, наявні підстави для зміни запобіжного заходу та застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, зобов`язавши останнього прибувати за кожною вимогою до суду.

Частиною 11 с. 182 КПК України передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

З урахуванням вказаної норми та у зв`язку з припиненням дії запобіжного заходу у вигляді застави, суд вважає за необхідне повернути заставодавцю ОСОБА_2 , грошові кошти внесені як застава.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді застави на особисте зобов`язання, зобов`язавши останнього прибувати за кожною вимогою до суду.

Заставу в розмірі 365400 (триста шістдесят п`ять тисяч чотириста) грн., яка була внесена 21.07.2015 року ОСОБА_2 за ОСОБА_1 для Шевченківського районного суду м. Києва р/р 37315001004146, код 02896710, МФО банку 820019, повернути заставодавцю ОСОБА_2 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.І.Смик