У Х В А Л А

26 лютого 2024 року

місто Київ

справа № 129/2115/15-ц

провадження № 14-14звц24

Суддя Великої Палати Верховного Суду Погрібний С. О.

перевірив заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя, встановлення порядку користування земельною ділянкою,

УСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачів

ОСОБА_1 у липні 2015 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому з урахуванням уточнення просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у приватному будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 27 липня 2010 року.

ОСОБА_2 у серпні 2015 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому з урахуванням уточнення просив:

- установити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 26 липня 2010 року до червня 2015 року;

- визнати житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- поділити житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з варіантами розподілу, визначеними судовою будівельно-технічною експертизою, виділивши ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині у праві спільної часткової власності на цей житловий будинок;

- установити порядок користування земельною ділянкою площею 0, 0725 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , пропорційно до розміру часток кожного зі співвласників.

Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням від 01 грудня 2020 року Ладижинський міський суд Вінницької області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд частково задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 .

Установив факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 26 липня 2010 року до червня 2015 року.

Визнав житловий будинок АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Поділив спільне сумісне майно подружжя, визнав:

- за ОСОБА_2 право власності на частку в розмірі 1/2 частини у житловому будинку АДРЕСА_1 ;

- за ОСОБА_1 право власності на частку в розмірі 1/2 частини у житловому будинку АДРЕСА_1 .

В іншій частині вимог зустрічного позову суд відмовив.

Постановою від 01 квітня 2021 року Вінницький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 грудня 2020 року, ухвалив нове рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_1 .

Суд визнав ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Суд відмовив у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 , розподілив судові витрати.

Постановою від 22 вересня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_2 , скасував постанову Вінницького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року, ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Суд частково задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 .

Визнав житловий будинок з добудовою до нього АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Поділив спільне сумісне майно подружжя.

Визнав за ОСОБА_2 право власності на частку в розмірі 1/2 частини у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Визнав за ОСОБА_1 право власності на частку в розмірі 1/2 частини у житловому будинку АДРЕСА_1 .

В іншій частині вимог зустрічного позову ОСОБА_2 суд відмовив.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 13 лютого 2024 року із застосуванням системи «Електронний суд» направила до Великої Палати Верховного Суду заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у цій справі з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме у зв`язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судового рішення, ОСОБА_1 посилається на рішення Європейського суду з прав людини

(далі - ЄСПЛ) у справі «Волобоєв та інші проти України» (заяви № 47900/21, № 60112/21, № 13815/22), ухвалене 20 липня 2023 року, яке того ж дня набуло статусу остаточного. Цим рішенням установлено порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв`язку з надмірною тривалістю цивільного провадження та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

ОСОБА_1 у поданій заяві просить переглянути постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у цій справі за виключними обставинами, скасувати її та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог касаційної скарги ОСОБА_2 , залишити в силі постанову Вінницького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Велика Палата Верховного Суду вважає, що ОСОБА_1 подала заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення з такою заявою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Щодо дотримання строків звернення із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами

За правилом статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Вирішити питання про відкриття провадження про перегляд рішення за виключними обставинами за заявою, яка подана з пропуском встановленого законом процесуального строку, можна лише після поновлення пропущеного процесуального строку.

Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами пропуску процесуального строку є обставини, які позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або істотно ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу, - особою, стосовно якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не пізніше тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного.

До заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами додаються, зокрема, у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення (пункт 6 частини третьої статті 426 ЦПК України).

Час виникнення виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України, процесуальний закон пов`язує із моментом набуття рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, статусу остаточного.

Оскільки рішення ЄСПЛ «Волобоєв та інші проти України» (заяви № 47900/21, № 60112/21, № 13815/22) набуло статусу остаточного 20 липня 2023 року, тож існують підстави вважати, що строк на звернення із заявою про перегляд рішення за виключними обставинами пропущений (заявниця подала її 13 лютого 2024 року).

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що вирішити питання про поновлення процесуальних строків можна за відповідним клопотанням учасника справи.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на подання заяви про перегляд постанови Верховного Суду від 22 вересня 2021 року, посилаючись на те, що хоч рішення ЄСПЛ у справі «Волобоєв та інші проти України» (заяви № 47900/21, № 60112/21, № 13815/22) і набуло статусу остаточного 20 липня 2023 року, втім заявниця є особою похилого віку, юридично необізнаною, а тому не знала, що може звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами в порядку, передбаченому частиною третьою статті 423 ЦПК України, з метою відновлення своїх порушених прав.

Додатково ОСОБА_1 зазначає, що помилково сприйняла постановлення ЄСПЛ рішення на її користь як скасування усіх раніше ухвалених судових рішень у цій справі. Про можливість звернення із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами в порядку, передбаченому частиною третьою статті 423 ЦПК України, ОСОБА_1 дізналася під час розгляду справи № 129/3527/23 за позовом ОСОБА_2 .

Також заявниця наголошує, що 22 січня 2024 року уклала з адвокатом Гуравською Валентиною Юріївною договір про надання правової допомоги та в максимально стислий проміжок часу направила до Великої Палати Верховного Суду цю заяву.

Зазначені підстави, на переконання заявниці, доводять поважність причин пропуску процесуального строку для звернення із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Велика Палата Верховного Суду не визнає зазначені причини пропуску процесуального строку поважними з огляду на таке.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Незнання своїх прав (юридична необізнаність заявника) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

За правилами пункту 5 частини першої статті 424 ЦПК України перебіг строку на звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, визначеними пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу, починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про набуття рішенням міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, статусу остаточного.

Велика Палата Верховного Суду, дослідивши заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, зробила висновок, що ОСОБА_1 знала про набуття 20 липня 2023 року рішенням ЄСПЛ у справі «Волобоєв та інші проти України» статусу остаточного. Це підтверджує доданий заявницею до заяви лист Міністерства юстиції України від 26 липня 2023 року

№ 98646/113896-21-23/5.2.2, у якому повідомлялося про ухвалення 20 липня 2023 року остаточного рішення ЄСПЛ та про потребу подання заяви на виплату відшкодування і надання реквізитів банківського рахунку для отримання стягнутої компенсації. Також Міністерство юстиції України цим листом надіслало заявниці стислий виклад рішення ЄСПЛ.

З урахуванням викладеного, а також того, що заявниця, будучи обізнаною про набуття рішенням ЄСПЛ у справі «Волобоєв та інші проти України» статусу остаточного ще у липні 2023 року, звернулася до суду із заявою по перегляд судового рішення за виключними обставинами лише 13 лютого 2024 року, Велика Палата Верховного Суду констатує, що ОСОБА_1 пропустила установлений законом тридцятиденний строк для такого звернення.

Обставини, існуванням яких ОСОБА_1 обґрунтовує поважність причин пропуску процесуального строку, зокрема похилий вік та юридична необізнаність, не свідчать про наявність дійсних, об`єктивних, істотних перешкод чи труднощів, підтверджених достатніми та належними доказами, для звернення із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами у строки, визначені ЦПК України.

На переконання Великої Палати Верховного Суду, пропуск строку на звернення до суду через пасивну процесуальну поведінку заявниці з реалізації своїх прав не є поважною причиною пропуску строку.

Тож заявниці потрібно подати виправлену і доповнену заяву, в якій навести належне обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами з моменту отримання інформації про набуття рішенням ЄСПЛ від 20 липня 2023 року у справі «Волобоєв та інші проти України» статусу остаточного, надати відповідні письмові докази на підтвердження таких обставин.

Щодо надання доказів, що підтверджують наявність підстав для перегляду постанови Верховного Суду від 22 вересня 2021 року за виключними обставинами

Згідно із частиною першою статті 426 ЦПК України заяви про перегляд судових рішень, зокрема, за виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції. У заяві зазначаються, серед іншого, нововиявлені або виключні обставини, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення, посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин (пункти 5, 6 частини другої зазначеної статті).

Отже, до заяви додаються, зокрема, докази, що підтверджують наявність виключних обставин (пункт 3 частини третьої статті 426 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України перегляд судових рішень можливий у випадку встановлення ЄСПЛ такого порушення Україною гарантованих Конвенцією чи протоколами до неї прав, яке призвело до постановлення у конкретній справі на національному рівні судового рішення, що суперечить зазначеному міжнародному договору.

Тож перегляд судових рішень на підставі пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України можливий у разі встановлення ЄСПЛ такого порушення Україною прав, гарантованих Конвенцією, яке призвело до постановлення на національному рівні судового рішення, що суперечить Конвенції або протоколам до неї.

Проте, подаючи до суду заяву, ОСОБА_1 не дотрималася вимог процесуального закону щодо її змісту. Зокрема, до заяви не надано доказів, що рішення судів у цій справі були предметом дослідження й відповідної оцінки у ЄСПЛ і що цей Суд установив порушення Україною міжнародних зобов`язань саме під час вирішення національними судами справи № 129/2115/15-ц (пункт 3 частини третьої статті 426 ЦПК України).

Оскільки ОСОБА_1 не виконала приписів пункту 6 частини другої, пункту 3 частини третьої статті 426 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду констатує, що заявниця має надати докази на підтвердження того, що предметом дослідження у ЄСПЛ було дотримання Україною міжнародних зобов`язань саме при вирішенні національними судами справи № 129/2115/15-ц (зокрема, копію формуляра заяви, направленої до ЄСПЛ).

IV. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Згідно із частиною третьою статті 427 ЦПК України у разі, якщо заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 426 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

З врахуванням установлених недоліків заяви про перегляд судового рішення Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що її потрібно залишити без руху на підставі статті 185 і частини третьої статті 427 ЦПК України як таку, що не відповідає окремим вимогам статті 426 цього Кодексу.

Суд роз`яснює, що якщо ОСОБА_1 не усуне недоліків заяви про перегляд судового рішення у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута заявниці на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.

Керуючись статтями 185, 260, 261, 423, 424, 426, 427 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Залишити без руху заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя, встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.

У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. О. Погрібний