ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2024Справа № 910/18834/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження клопотання Інституту загальної енергетики Національної академії наук України про прийняття додаткового рішення у справі № 910/18834/23

за позовом Інституту загальної енергетики Національної академії наук України (вул. Антоновича, буд. 172, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 04589627)

до Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 22883141)

про припинення права постійного користування земельною ділянкою,

Представник сторін:

від позивача: Діденко Ігор, Ілясов Олександр

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту загальної енергетики Національної академії наук України (далі за текстом - Інститут, Позивач) до Київської міської ради (далі за текстом - КМР, Відповідач), в якій Позивач просить суд припинити право постійного користування земельною ділянкою номер 8000000000:79:054:006, площею 0,2973 га, що розташована у Голосіївському районі міста Києва на вулиці Антоновича, будинок 172 Інституту загальної енергетики Національної академії наук України на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 080596 від 06.09.2004.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 позов Інституту загальної енергетики Національної академії наук України задоволено, припинено право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:054:006, площею 0, 2973 га, що розташована у Голосіївському районі міста Києва на вулиці Антоновича, будинок 172 Інституту загальної енергетики Національної академії наук України на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 080596 від 06.09.2004. Також даним рішенням стягнуто з Відповідача судовий збір в розмірі 2 684 грн.

19.02.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про ухвалення додаткового рішення та долучення доказів.

20.02.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 розгляд клопотання Позивача про ухвалення додаткового рішення призначено на 26.02.2024.

23.02.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення Відповідача на заявлені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 26.02.2024 представник Позивача надав пояснення по суті поданого клопотання, просив суд його задовольнити та стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000 грн.

Представник Відповідача у дане засідання не з`явився, належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду клопотання Позивача.

Заслухавши пояснення представника Позивача та розглянувши питання розподілу витрат Позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 позов Інституту задоволено у повному обсязі.

Також у вказаному рішення судом зазначено, про те, що розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не здійснювався з огляду на зазначення Позивачем інформації про необхідність надання додаткових доказів понесення таких витрат у відповідності до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, суд зазначає, що Позивачем разом із позовом та заявами від 29.01.2024, від 19.02.2024 та 20.02.2024 надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії 3028/10 від 29.12.2005;

- ордер серії АІ №1500998 від 26.11.2023;

- Договір № 26/21-23/52 про надання послуг правничої допомоги від 20.09.2023, пунктом 3.6 та 3.7 якого визначено, що вартість однієї години надання послуг адвоката складає - 3 000 грн, а вартість одного виїзду та участі у засіданні - 3500 грн;

- Акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт з надання правничої допомоги від 30.11.2023 на суму 9 000 грн за три години затраченого адвокатом часу;

- платіжна інструкція № 92 від 04.12.2023 на суму 9 000 грн;

- договір № 4 про надання послуг з правничої допомоги від 19.01.2024, пунктом 3.6 - 3.8 якого визначено, що вартість однієї години надання послуг адвоката складає - 3 000 грн, а вартість одного виїзду та участі у засіданні - 3 500 грн, засідання, яке не відбулося - 1 500 грн;

- Акт № 1с приймання-передачі виконаних робіт з надання правничої допомоги від 23.01.2024 на суму 8 000 грн за 1,5 годин робочого часу та участь 22.01.2024 у судовому засіданні;

- платіжна інструкція № 1 від 26.01.2024 на суму 8 000 грн;

- ордер серії АІ № 1531526 від 19.01.2024;

- Акт № 2с приймання-передачі виконаних робіт з надання правничої допомоги від 14.02.2024 на суму 7 000 грн за участь 29.01.2024 та 12.02.2024 у судових засіданнях;

- платіжна інструкція № 12 від 14.02.2024 на суму 7 000 грн.

З наданих до справи матеріалів судом встановлено, що адвокатом Позивача встановлено погодинну оплату адвокатських послуг, які в межах даної справи складають 24 000 грн.

Крім того, вказані вище акти приймання-передачі виконаних робіт з надання правничої допомоги підписані адвокатом та клієнтом (Позивачем) без зауважень та претензій у зв`язку з чим і сплачені Позивачем у повному обсязі згідно зазначених вище платіжних інструкцій.

Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Так, зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із критеріями визначеними в частині 4 статті 126 ГПК України.

Відповідно до частини 5 та 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно наданих Відповідачем заперечень, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності та пропорційності предмету спору, а право адвоката на формування розміру гонорару має бути розумним та не є абсолютним.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вказує, що з аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та/або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 вказано Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

З огляду на надані сторонами докази та пояснення суд дійшов висновку, що понесені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу в межах даної справи є обґрунтованими, розумними, реальними, відповідають критерію співмірності згідно частини 4 статті 126 ГПК України та розумності, а із наданих актів вбачається за можливе встановити, які саме послуги адвокатом надано, що за сукупністю свідчить про необхідність їх відшкодування Відповідачем у заявленому розмірі.

На переконання суду, заперечення Відповідача є суто формальними, оскільки стороною не зазначено та не конкретизовано, які саме послуги на його переконання не є розумними, завищеними та є непропорційними до предмету спору.

Крім того, враховуючи погодинну форму оплати послуг адвоката Позивача, Відповідачем не зазначено конкретну послугу адвоката, на яку затрачено необґрунтовану кількість часу (згідно доводів сторони), що фактично призводить до неможливості судом оцінити такий довід в силу його узагальненості.

При цьому суд звертає увагу Відповідача, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 колегією суддів здійснено висновок, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу разі часткового задоволення позову покладаються на відповідача.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Клопотання Інституту загальної енергетики Національної академії наук України про прийняття додаткового рішення у справі № 910/18834/23 - задовольнити.

2. Стягнути з Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 22883141) на користь Інституту загальної енергетики Національної академії наук України (вул. Антоновича, буд. 172, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 04589627) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення підписано: 27.02.2024

Суддя Антон ПУКАС