Номер провадження: 22-ц/813/2535/19

Номер справи місцевого суду: 523/7202/17

Головуючий у першій інстанції Середа І.В.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Ющак А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ», третя особа комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Пересипський» про визнання неправомірними дій та стягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» (далі - ТОВ «Інфокс»), третя особа - Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Пересипський» (далі - КП «ЖКС «Пересипський»), в якому з урахуванням уточнень та доповнень (а.с. 1-3, 29-30, 121-123) просив суд визнати неправомірними дії ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» по тампонуванню 27.04.2017 року каналізації в квартирі АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача 10786 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ», третя особа комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Пересипський», про визнання неправомірними дій та стягнення коштів задоволено частково.

Визнано неправомірними дії товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" по тампонуванню 27 квітня 2017 року каналізації в квартирі АДРЕСА_2 .

В частині вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 10786 грн. відмовлено

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» (ЄДРПОУ 26472133 ) на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Ухвалою суду від 20 грудня 2018 року виправлено описку в рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2018 року, а саме в мотивувальній частині: «з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір» замість «з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір» та в резолютивній частині: в першому абзаці: «задовольнити частково» замість «залишити задовольнити частково» та в другому абзаці «№121» замість «№12».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд частково скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2018 року в частині визнання неправомірними дій ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" по тампонуванню 27.04.2017 року каналізації в квартирі АДРЕСА_1 та ухвалити нове рішення в цій частині, яким визнати правомірними дії ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" по тампонуванню 27.04.2017 року каналізації в квартирі АДРЕСА_1 . В інших частинах рішення Суворовського районного суду від 06 листопада 2018 року залишити без змін.

В свою чергу, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , також подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2018 року в частині відмови в стягненні коштів у розмірі 10 786 грн. та стягнути з ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 10 786 грн.

На адресу апеляційного суду відзиви на апеляційні скарги від сторін не надходили, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

До суду апеляційної інстанції з`явився представник ТОВ «Інфокс» - Бочева Л.А., інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками в рівних частинах квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, абонентом товариства є ОСОБА_4 , оскільки на неї відкрито особовий рахунок. В квартирі зареєстровані ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 знято з реєстраційного обліку з 22.11.2010 року.

27.04.2017 року було складено акт про відключення каналізації в квартирі за допомогою засобу « Крот » у зв`язку з наявною заборгованістю у розмірі 9135,77 грн..

Вказана заборгованість нарахована за послуги водопостачання та водовідведення в період з 01.07.2012 р. по 01.04.2017 р. у розрахунку на три особи за нормативами, затвердженими рішенням Одеської міської ради №30 від 25.02.2010 року, оскільки лічильник не підключений.

Як видно з роздруківки оплата послуги була здійснена у розмірі 300 грн. в січні 2016 року.

10.05.2017 року позивачем ОСОБА_1 було сплачено 9136 грн. за послуги водозабезпечення та водовідведення.

18.05.2017 року ОСОБА_4 сплатила 1650 грн. за відновлення послуги водовідведення та звернулася до відповідача з заявою про розтампонування системи водовідведення.

19.05.2017 року відповідачем здійснено розтампонування каналізації в квартирі.

Ухвалюючи рішення в частині визнання неправомірними дії відповідача по припиненню надання послуги та тампонуванню каналізаційної труби квартири АДРЕСА_1 , районний суд виходив з того, що ні Законом №1875-ІV, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено право виконавця послуг припинити водопостачання у разі несвоєчасної оплати споживачем наданих йому послуг. Разом з тим, інші позовні вимоги ОСОБА_1 є не доведеними.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Так, згідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1875-ІV), комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні, зокрема, холодною водою та водовідведенням; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з постачання холодної води і водовідведення, порядок обліку і оплати цих послуг регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Цими Правилами встановлені права та обов`язки виконавця послуг, яким у даному випадку є ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал».

Відповідно з пунктом 32 Правил виконавець має право: 1) у разі несвоєчасного внесення споживачем платежів за надані послуги нараховувати пеню у розмірі, встановленому законом та договором; 2) вносити за погодженням із споживачем у договір зміни, що впливають на розмір плати за послуги; 3) вимагати від споживача дотримання нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) доступу, у тому числі несанкціонованого, в приміщення споживача для ліквідації аварій відповідно до встановленого законом порядку.

Згідно із пунктом 33 Правил виконавець зобов`язаний: своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров`я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства та цих Правил; проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складенням відповідного акта; відновлювати надання послуг за письмовою заявою споживача шляхом зняття пломб із запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) протягом доби.

Частиною третьою статті 16 Закону № 1875-ІV визначено, що комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за окремими винятками, до числа яких не віднесено наявність у споживачів заборгованості за надані послуги.

Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27 червня 2008 року № 190, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування, передбачено відключення від водопостачання тільки в разі самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення.

Отже, ні Законом № 1875-ІV, ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено право виконавця послуг припинити водопостачання у разі несвоєчасної оплати споживачем наданих йому послуг.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом в постанові від 17.10.2018 р. у справі № 643/11570/15-ц.

Враховуючи викладене, суд першої інстанцій правильно виходив з того, що дії відповідача по припиненню надання послуги та тампонуванню каналізаційної труби квартири АДРЕСА_1 є неправомірними.

Єдиним доводом апеляційної скарги ТОВ «Інфокс» Філія «Інфоксводоканал» є те, що питання щодо правомірності відмови філії «Інфоксводоканал» від надання послуг водопостачання та водовідведення у разі виникнення заборгованості було вирішено ухвалою Верховного Суду України від 03.07.2017 року (справа №522/10061/16-ц).

Однак, зазначені доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки наразі є правова позиція, висловлена Верховним Судом в постанові від 17.10.2018 року у справі №643/11570/15-ц.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про стягнення, на підставі ст. 1212 ЦК України, сплачених нею 10.05.2017 року - 9136 грн. в рахунок погашення заборгованості, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що вказана сума складає розмір заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2012 р. по 01.04.2017 р., в результаті порушення строків її оплати встановлених нормами п.5 ч.3 ст.20 Закон №1875- ІV.

Згідно із ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч.1 ст. 20 вищевказаного закону передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово­ - комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово - комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" також передбачено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Таким чином, згідно із зазначених норм законів споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від· встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. При цьому Філія за відсутністю договірних відносин надавати послуги не зобов`язана.

За таких обставин зобов`язання відповідача оплатити послуги з водопостачання та водовідведення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Матеріалами справи встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» не існувало договору (договірних відносин) щодо надання послуг водопостачання та водовідведення, проте позивач отримував зазначені послуги у повному обсязі,

Крім того, ОСОБА_1 сама 10.05.2017 року сплатила грошові кошти у розмірі 9136 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.7610577221 від 10.05.2017 року із призначенням платежу «Оплата за послуги водопостачання та водовідведення» (а.с. 31), які були отримані відповідачем як оплату за надані послуги, що передбачено ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» та ст. 19 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», а тому такі кошти набуто на правовій підставі і не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що заборгованість в сумі 9135,77 гр. за послуги водопостачання та водовідведення виникла за період з липня 2012 року по лютий 2017 року, тобто за період більше трьох років, а тому сплив строк позовної давності, апеляційним судом оцінюється критично, з огляду на те, що відповідач до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості не звертався, ОСОБА_1 не є відповідачем по даній справі та не зверталась до суду з заявою про застосування позовної давності у відповідності до ст. 256 ЦК України.

Також безпідставними є і твердження апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що розрахунок заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, який нею особисто був сплачений 10.05.2017 року, здійснений з розрахунку на трьох осіб, замість двох осіб.

Так, згідно з нормами ч.2 ст.32 Закону №1875- ІV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

За вимогами п.17 Правил послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.

Відповідно до п.21 Правил у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №30 від 25.02.2010р. «Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.02.1992р. №63 «Про впорядкування експлуатації та користування системами комунального водопроводу та каналізації м. Одеси» було визначено тариф норми витрат на одну особу.

Згідно з вимогами п.29 Правил споживач має право на 1) зменшення розміру плати у разі: тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

3) несплату вартості послуг за період тимчасової відсутності споживача і членів його сім`ї (у разі відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів у квартирі (будинку садибного типу) та відновлення надання послуг шляхом зняття пломб за свій рахунок протягом доби згідно з письмовою заявою;

За вимогами ч.4 ст.18 Закону акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Таким чином, висновок районного суду, що оскільки мешканці квартири не повідомляли письмово відповідача про зміну кількості проживаючих осіб та з заявою про перерахунок розміру боргу не зверталися, тому розрахунок боргу був складений відповідно до вимог законодавства.

Вимога ОСОБА_1 по стягнення 1650 грн. за розтампонування, здійсненого 19.05.2017 року є також необґрунтованою, з огляду на те, що дана сума сплачена була не позивачем ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 , яка не є стороною у даній справі, що підтверджується квитанцією №4884 від 18.05.2018 року (а.с. 32).

За вищевикладених обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у суду апеляційної інстанції відсутні.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ», третя особа комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Пересипський» про визнання неправомірними дій та стягнення коштів - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.08.2019 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

С.М. Сегеда