Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #81114091


Справа № 618/646/19

Провадження № 2/618/173/19


ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


27 серпня 2019 року Дворічанський районний суд Харківської області в складі головуючого - судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання - Рябенко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Дворічна в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк (далі - АТ КБ) «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 28 207 грн 42 коп., а також судових витрат, пов`язаних зі зверненням до суду, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач по справі добровільно не погашає суму кредиту, чим порушує умови договору № б/н від 20 серпня 2013 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1

24 червня 2019 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача, була постановлена ухвала про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначене судове засідання о 08 год 15 хв 12 серпня 2019 року. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в установлений строк. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу подати до суду в установлений законодавством строк заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, надавши заяву, в якій просила суд справу розглянути в її відсутність та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, шляхом отримання судових повісток. При цьому від ОСОБА_1 до суду не надійшли відзив на позовну заяву чи будь-які заперечення, а також повідомлення про іншу адресу, клопотання про відкладення судового розгляду також не заявлялося.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не надав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 20 серпня 2013 року ОСОБА_1 була підписана анкета-заява № б/н, згідно з якою Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 2000 грн 00 коп у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до умов укладеного договору, Договір складається з анкети-заяви позичальника та умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем не спростовано наявності в нього заборгованості за даним кредитним договором.

Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 20.08.2013 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд знаходить позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 1 994 грн 74 коп та 23 393 грн 28 коп заборгованості за процентами за користування кредитом, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо інших позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 1 000 грн - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 319 грн 40 коп - штраф (процентна складова).

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови, які зазначені у Витязі з Тарифів та Витязі з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанку», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначених документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» було дотримано вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем, всупереч вимог ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог позивача не надано і в матеріалах справи не міститься. Доводи позивача, викладені в позові, відповідачем і матеріалами справи не спростовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі кредитного договору № б/н від 08.09.2011, ст. ст. 526, 610, 625, 633,634, 1054 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 274 - 279, 280 - 289, 352, 354, п. 15.5) розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд -


ухвалив:


Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 25 388 грн 02 коп - заборгованості за кредитним договором б/н від 20.08.2013 року, з яких: 1 994 грн 74 коп - заборгованість за кредитом, 23 393 грн 28 коп - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1729 грн, всього - 27 117 грн (двадцять сім тисяч сто сімнадцять) грн 02 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.








Суддя Ю. М. Гніздилов





Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація