Дата документу 23.08.2019 Справа № 317/1533/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/1533/18

Провадження №22-ц/807/2466/19

Головуючий в 1-й інстанції – Ачкасов О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2019 року                                 місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,

суддів:Кримської О. М., Полякова О.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 травня 2019 року, ухвалене в м. Запоріжжі (повний текст складено 08 травня 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом, який було уточнено, до відповідача про стягнення грошових коштів в розмірі 14085,79 грн., посилаючись на те, що вона є власницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В листопаді 2015 року вона, за попередньою домовленістю з відповідачем, надала останньому свій житловий будинок в користування, за умов сплати комунальних послуг. З початку 2017 року почала утворюватися заборгованість за електропостачання та газопостачання по будинку. 14.05.2017 р. позивач з відповідачем підписали фактичний договір найму, в якому також було передбачено, що відповідачу необхідно було сплатити суму заборгованості по комунальним послугам у сумі: 14085,79 грн. з урахуванням індексу інфляції. Наприкінці серпня 2017 року між позивачем та відповідачем було розірвано договір найму житла, заборгованість за спожиті комунальні послуги відповідачем сплачена не була, внаслідок чого позивачка була змушена звернутися до суду з позовною заявою.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 08 травня 2019 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів – відмовлено у повному обсязі.

Вимоги ОСОБА_3 про покладення на позивача понесених відповідачем у справі витрат пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в особі адвоката – Щеголь Сергія Костянтиновича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що між сторонами у справі було укладено саме договір найму, це підтверджують досліджені у справі докази, а також не заперечувалось відповідачем у справі. Не можна вважати договір неукладеним після його часткового виконання сторонами, а тому суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволені позову з підстав відсутності підтверджень укладання договору.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2019 року це 192 100 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1921 грн. (1921 грн. Х 100 = 192 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 03.02.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Карташовою Т.М. за реєстровим №645.

Згідно рахунку ТОВ «Запоріжгаз Збут» за адресою: АДРЕСА_2 Стадіонна 26, с. Біленьке, Запорізького району, Запорізької області наявна заборгованість з газопостачання станом на 01.09.2017 року у сумі 14196,10 грн.

Згідно листа ТОВ «Запоріжгаз Збут» від 16.08.2018 року вартість послуги поновлення газопостачання побутовим споживачам приватних будинків сільської місцевості шляхом зняття заглушки станом на 16.08.2018 р. складає 620,41 грн.

Відповідно до розписки від 14.05.2017 року ОСОБА_2 зобов`язався сплатити заборгованість за комунальні послуги за адресою АДРЕСА_1 , в розмірі 17230,00 грн. до серпня 2017 року.

Згідно довідки №0493/15-10 від 04.03.2019 року, виданої Виконавчим комітетом Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_2 з 2011 року по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_3 з дружиною та дітьми.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що надана розписка від 14.05.2017 року про зобов`язання сплатити заборгованість за комунальні послуги до серпня 2017 року - договором найму (оренди) вважатись не може, оскільки не відповідає положенням Глави 59 ЦК України, розписка не містить істотних умов договору найму (оренди), в тому числі відсутній строк, на який укладається договір та інші істотні умови вказаного договору, в зв`язку чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України,договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 811 ЦК України, договір найму житла укладається у письмовій формі.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції вірно встановив, що надана позивачем розписка не може свідчити про укладання між сторонами у справі договору найму.

У зв`язку з неможливістю встановити дійсні правовідносини сторін у справі за наданою позивачем розпискою позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 08 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 23 серпня 2019 року.

Судді:                                                С. В. Кухар

                                                                       О. М. Кримська

О. З. Поляков