Справа № 10-24  2007 року                                                Головуючий в 1-й інстанції

Гордимов А.В.

Категорія ст.ст.140 ч.3, 190 ч.2     Доповідач: Вороненко Т.В.

КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2007 року лютого місяця «22» дня

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого                    - Вороненко Т.В.

Суддів                              - Калініченка І.С.,

Післєгіної Л.М.

З участю прокурора - Кривенко Н.В.

адвоката                         - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь при розгляді справи на постанову Дніпровського районного суду м.Херсона від «15» лютого 2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою відмовлено у задоволенні подання слідчого про обрання міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, не судимого відповідно до ст.89 КК України, -обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.140 ч.3 КК України (1960   року),   190,   289  ч.2   КК  України.   Раніше  судом   йому  обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що в грудні 2000 року він проник до будинку ОСОБА_3., розташованому в АДРЕСА_1, звідки викрав майно на суму 609246 грн. 40 коп., причинивши значну шкоду потерпілому.

В 2004 році він же шляхом шахрайства заволодів, повторно майном ОСОБА_3. на значну суму - 76 тис. грн.

08.06.2006 року біля 23 годин він же заволодів, повторно автомобілем ГАЗ, вартістю 25 тис. грн., що належить ОСОБА_4. і знаходився біля підприємства «Херсонелектротранс».

В поданні слідчого ставилося питання про обрання щодо ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту з мотивів тяжкості вчинених ним злочинів, а також можливості ОСОБА_1 перешкоджати встановленню істини по справі, ухилятися від органів досудового слідства, продовжити злочинну діяльність та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд в постанові вказав, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, на утриманні неповнолітню

2

дитину, раніше не судимий, позитивно характеризується, з ним виконані всі можливі слідчі дії і він не буде переховуватися від суду та слідства і продовжувати злочинну діяльність.

В апеляції прокурор покликається на незаконність постанови суду, так як ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, не працює, раніше притягався до кримінальної відповідальності, знаходячись на волі може впливати на хід досудового слідства, просить постанову скасувати та обрати міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Заслухавши доповідача, прокурора, підтримавшого апеляцію, захисника ОСОБА_2, яка просила залишити постанову суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.148, 155 КПК України така міра запобіжного заходу як взяття під варту застосовується як виключна міра щодо особи, яка вчинила злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 3 роки і при наявності підстав вважати, що, перебуваючи на волі, така особа буде ухилятися від слідства або суду, перешкоджатиме встановленню істини по справі або продовжуватиме злочинну діяльність. Як видно з матеріалів справи слідчий у поданні та прокурор в апеляції лише перерахували ці підстави, а доводів про можливість такої поведінки обвинуваченого взагалі не навели. Сама лише тяжкість вчиненого злочину не може слугувати обов'язковою підставою для обрання щодо такої особи міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, колегією суддів апеляційного суду Херсонської області від 4 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 вже була обрана міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, ні слідчий, ні прокурор у вищевказаних документах не навели підстав для зміни обраної міри запобіжного заходу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає прийняте судом першої інстанції рішення законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м.Херсона від 15 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.