Постанова

Іменем України

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 308/10570/15-ц

провадження № 61-31942св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчук В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Банк «Форум»,

третя особа 1 - ОСОБА_2 ,

третя особа 2 - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у складі судді Лемак О. В. від 29 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Собослой Г. Г., Фазикош Г. В. від 15 серпня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» (далі - ПАТ «Банк «Форум»), у якому просила:

- визнати недійсним кредитний договір від 03 жовтня 2008 року № 0577/08/26-Nvзі змінами і доповненнями, укладений між нею та акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Форум»;

- визнати недійсним іпотечний договір від 03 жовтня 2008 року, укладений між нею та акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Форум», посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Немеш С. П. за № 1195,

- вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про обтяження предмета іпотеки: квартиру по АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що 03 жовтня 2008 року між нею відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов`язався надати, а позивач отримати грошові кошти в сумі 45 000 дол. США зі сплатою 13 % річних строком до 02 жовтня 2020 року. В подальшому до вказаного кредитного договору вносилися зміни і доповнення щодо відтермінування сплати чергових платежів та кінцевої дати погашення кредиту.

Виконання договору забезпечує порука ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також іпотека квартири по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 вказувала, що укладений між сторонами кредитний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки його умови є несправедливими, що є наслідком істотного дисбалансудоговірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Посилаючись на те, що недійсність кредитного договору є підставою для визнання недійсним договору іпотеки, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2015 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права. Визнано недійсним кредитний договір № 0577/08/26-Nv зі змінами і доповненнями, укладений 03 жовтня 2008 року між акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_1 Визнано недійсним іпотечний договір від 03 жовтня 2008 року, укладений між акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Немеш С. П. за № 1195. Вилучено з державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію про обтяження предмета іпотеки на квартиру по АДРЕСА_1 обтяженнями (заборонами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що перед укладенням кредитного договору банком не повідомлено споживача у письмовій формі про кредитні умови, а графіки погашення кредиту, які підписані через два роки після укладення кредитного договору, не містять повної та достовірної інформації щодо детального розпису сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки, у зв`язку з чим дійшов висновку про захист слабкої сторони кредитного договору та визнання правочинів недійсними у повному обсязі.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 серпня 2017 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Форум» - Ларченко М. І. відхилено, заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 29 грудня 2015 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Погоджуючись з висновком місцевого суду про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду, апеляційний суд виходив з того, що його перебіг слід обраховувати з червня 2010 року, тобто, після звернення позивача до відповідача із заявами про реструктуризацію кредиту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У вересні 2017 року ПАТ «Банк Форум» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги те, що позивач підписала договір кредиту, що свідчить про її обізнаність щодо умов кредитування, вартість кредиту, інші супутні послуги і тарифи, значення реальної процентної ставки, а також графік погашення кредиту із зазначенням дати і суми платежів. Крім того, банком надавався і попередній розрахунок сукупної вартості кредиту, який також підписаний ОСОБА_1 . Вказане свідчить про відсутність порушення прав позивача під час укладення сторонами оспорюваних договорів. Висновок апеляційного суду про початок перебігу строку позовної давності у червні 2010 року є неправильним, оскільки строк у цивільному праві визначається конкретною календарною датою, а не певними обставинами, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Заперечення до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 757/3672/15-ц з суду першої інстанції та зупинено виконання заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2015 року до закінчення касаційного провадження.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним правочинів, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що 03жовтня 2008 року між акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Форум», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0577/08/26-Nv, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит на придбання житла урозмірі 45 000 дол. США на строк до 02 жовтня 2020 року, а позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти разом з відсотками за користування кредитом.

Пунктом 2.10. вказаного договору визначено, що за обслуговування кредиту в перший місяць кредитування позичальник в день отримання кредиту сплачує банку кошти в розмірі 2 % (два) процента від суми кредиту.

Цього ж дня між акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Форум», та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є належна позивачу квартира АДРЕСА_1 .

Також, цього ж дня між ОСОБА_3 та акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Форум», укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 03 жовтня 2008 року № 0577/08/26-Nv.

Аналогічний укладено договір поруки від 03 жовтня 2008 року укладено між відповідачем та ОСОБА_2

30 грудня 2009 року між позивачем і відповідачем укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 0577/08/26-Nv від 03 жовтня 2008 року, якою змінено пункти 2.1. та 2.3. щодо забезпечення повернення кредитних коштів та погодження повернення кредиту згідно з графіком.

13 липня 2011 року сторони уклади додатковий договір № 5 кредитного договору № 0577/08/26-Nvвід 03 жовтня 2008 року, яким змінено строк надання кредитних коштів та перенесено суму простроченої заборгованості по кредитному договору на новий рахунок.

Цього ж дня ОСОБА_1 та банк уклали договір № 5 про внесення змін до іпотечного договору, за умовами якого іпотекодавець зобов`язався відповідати по зобов`язаннях, що випливають з кредитного договору, додаткової угоди № 1 від 16 березня 2009 року, додаткової угоди № 3 від 13 жовтня 2010 року та додаткової угоди додаткових угод до нього, які можуть бути укладені у майбутньому. Погоджено термін повернення кредиту 02 жовтня 2030 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладання спірних договорів) кредитодавець перед укладенням договору про надання споживчого кредиту зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця та кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладання спірних договорів) визначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладання спірних договорів), яка регулює визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є зобов`язання, які виникають із положень договору про споживчий кредит та які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними (окремих положень, а не договору в цілому).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що перед укладенням кредитного договору банком не повідомлено споживача у письмовій формі про кредитні умови, а саме: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Досліджуючи графіки погашення кредиту, оформлені у вигляді додатків № 3 та додатків № 1 до додаткової угоди № 4 до Кредитного договору, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що у них відображено лише суми коштів, спрямованих на погашення тіла кредиту, проте відомостей про розмір грошових коштів, які спрямовуються на погашення відсотків за користування кредитом під час сплати чергового щомісячного платежу, зазначені графіки погашення кредиту не містять.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що права позивача, як споживача фінансової послуги, були порушені під час укладання кредитного договору, волевиявлення позичальника не було вільним, він був позбавлений реальної можливості на підставі достовірної інформації обрати порівняно з іншими саме ту послугу, яка відповідає його інтересам, здійснити свідомий і вільний вибір, а тому дійшли висновку, що наведені обставини є достатніми для визнання кредитного договору недійсним повністю з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України та статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а також договору іпотеки з підстав, встановлених частиною другою статті 548 ЦК України.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що заявка від 23 вересня 2008 року містить інформацію про суму кредиту, строк, призначення, погашення, а також забезпечення кредиту.

У підписаній позивачем анкеті позивальника також зазначено аналогічну вищевказану інформацію та розмір відсоткової ставки (річної).

Кредитний договір від 03 жовтня 2008 року № 0577/08/26-Nv містить відомості про предмет договору, строк його повернення, плату за користування кредитними коштами, а у графіках погашення кредиту вказана сума залишку заборгованості після кожного погашення кредиту.

Проте судами не враховано, що заявка, анкета та оспорюваний кредитний договір підписані ОСОБА_1 , а тому сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

ОСОБА_1 під час укладення договору не заявляла, що з нею не проведено переддоговірної роботи, що їй незрозумілі умови договору, позивач підписувала додаткові угоди до оспорюваного нею кредитного договору та в подальшому виконувала його умови.

Також позивачем не доведено, що під час укладення кредитного договору їй не була надана повна інформація щодо кредиту, чи що при підписанні договору її введено в оману та приховано сукупну вартість кредиту у зв`язку із чим вона не змогла оцінити доцільність отримання кредиту на таких умовах.

З огляду на вказане вище у сукупності, висновки судів попередніх інстанцій про невідповідність дій банку вимогам статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є передчасними.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень, недійсними.

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Пунктом 2.10. оспорюваного договору визначено, що за обслуговування кредиту в перший місяць кредитування позичальник в день отримання кредиту сплачує банку кошти в розмірі 2 % (два) процента від суми кредиту.

Нормами цивільного законодавства передбачено як визнання правочину недійсним в цілому, так і визнання недійсним окремих його положень, а також передбачено можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Проаналізувавши підстави звернення до суду, норми цивільного законодавства України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, положення оспорюваних позивачем договорів, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано виходили з наявності правових підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів в цілому на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», не надавши належної оцінки окремим пунктам договору та документам, які були подані позивачем банку до підписання кредитного договору.

Оскільки відповідно до статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з`ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, колегія суддів приходить до висновку про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» задовольнити частково.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 15 серпня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов