Справа № 144 2007 р. Головуючий у 1-й інстанції Ігнатенко Є.І.
Категорія ч.2 ст. 307 Доповідач Делієв О.М.
КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 р. лютого місяця 13 дня
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Червоненка В.Я.
Суддів Делієва О.М., Калініченко І.С.
З участю прокурора Литвиненка О.О., адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Комсомольського районного суду міста Херсон від 10 жовтня 2006 року.
ВСТАНОВИЛА.
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, раніше не судимого
за ч.2 ст.307 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч.2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на два роки. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку три роки. На підставі ст. 76 КК України, його зобов'язано: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, раніше не судимого
за ч.2 ст.307 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч.2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на два роки. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку три роки. На підставі ст. 76 КК України, його зобов'язано: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь держави судові витрати по 694 гривні 2 копійки з кожного.
2
Вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за вчинення злочинів при наступних обставинах.
В жовтні 2005 року, при невстановлених слідством обставинах, незаконно, з метою подальшого збуту, придбав психотропну речовину - амфетамін, що знаходилось в таблетках, яке незаконно перевіз до місця свого проживання: АДРЕСА_1, де незаконно зберігав її.
21 листопада 2005 року, ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_4, незаконно перевіз вище вказану психотропну речовину в кількості двох таблеток до диско-бару «Метелиця», розташованого по вулиці Лавреньова в місті Херсоні, де близько 21 години 40 хвилин, незаконно, шляхом продажу за 140 гривень, збув ОСОБА_4 вище вказані дві таблетки, які згідно висновку експертизи являються психотропною речовиною -амфетаміном, вагою 0,11 гр., для подальшої реалізації третій особі.
Придбане у ОСОБА_1 психотропну речовину, ОСОБА_4 незаконно зберігав при собі, після чого, в той же день, близько 21 години 45 хвилин, шляхом передачі, збув громадянину ОСОБА_5
23 грудня 2005 року, ОСОБА_1, за попередньою змовою з ОСОБА_4, повторно, незаконно перевіз 10 таблеток, що містили психотропну речовину - амфетамін, раніше придбану ним для реалізації, до магазину «Мастер», розташованого по проспекту 200 року в Херсона в місті Херсоні, де близько 18 годин 15 хвилин, незаконно, шляхом продажу за 700 гривень, збув ОСОБА_4 вище вказані 10 таблеток, які згідно висновку експертизи являються психотропною речовиною - амфетаміном, вагою 0,153 гр., для подальшої реалізації третій особі.
Придбане у ОСОБА_1 психотропну речовину, ОСОБА_4, повторно, незаконно зберігав при собі, після чого, в той же день, близько 18 години 25 хвилин, шляхом передачі, збув громадянину ОСОБА_5
Крім того, в жовтні 2005 року, при невстановлених слідством обставинах, у невстановленої слідством особи, ОСОБА_1, повторно, незаконно придбав і незаконно зберігав, без мети збуту, за місцем свого проживання АДРЕСА_1, сім таблеток, які згідно висновку експертизи являються психотропною речовиною - амфетаміном, вагою 0,102 гр., і які 23 грудня 2005 року, під час обшуку, були вилучені працівниками міліції.
Крім того, при невстановлених слідством обставинах, у невстановленої слідством особи, ОСОБА_4 незаконно придбав і незаконно зберігав, без мети збуту, за місцем свого проживання АДРЕСА_2, особливо небезпечну наркотичну речовину - канабіс, вагою 6,9 гр., і яка 23 грудня 2005 року, під час обшуку, була вилучена працівниками міліції.
В апеляції прокурор, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини засуджених по епізодам збуту психотропних речовин, які мали місце 21 листопада і 23 грудня 2005 року та міру кримінального покарання за ч.2 ст. 307 КК України, вказує, що суд безпідставно перекваліфікував дії засуджених по епізодах незаконного зберігання з метою збуту психотропних речовин та особливо небезпечних наркотичних речовин на ч.2 ст. 309 КК України. В описовій частині вироку, в обвинувачені визнаного судом доведеним, по епізодам незаконного збуту психотропних речовин та особливо небезпечних наркотичних речовин ОСОБА_1 і ОСОБА_4 23 грудня 2005 року не вказано кваліфікуючу ознаку - повторність. Крім того, в мотивувальній частині вироку при кваліфікації дій засуджених по епізодам зберігання психотропних речовин та особливо небезпечних наркотичних речовин також не вказано кваліфікуюча ознака -повторність та безпідставно вказана кваліфікуюча ознака - особою, яка вчинила злочин передбачений ст. 307 КК України. Судові витрати вирішено невірно. Також при призначенні покарання за ст. 307 КК України, суд безпідставно призначив обов'язкове додаткове
3
покарання - конфіскацію майно. Просить вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який просив задовольнити апеляцію, адвокатів, яки просили вирок залишити без зміни, засуджених, просивих, в тому числі і під час надання їм останнього слова, залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 307 КК України відповідає фактичним обставинам справи та апелянтом не оспорюються.
Доводи апеляції прокурора про те, що дії засуджених по епізоду зберігання особливо небезпечних наркотичних та психотропних речовин, безпідставно перекваліфіковано з ч.2 ст. 307 КК України на ч.2 ст. 309 КК України є необгрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що допитаний, як під час досудового слідства так і в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_1 показав, що психотропні речовини, які були виявленні у нього під час проведення обшуку, він зберігав для власного вживання. Такі покази засудженого є послідовними, а інших доказів, що підтверджували намір ОСОБА_1 на збут даної виявленої психотропної речовини, в матеріалах справи не має. Крім того, з протоколу обшуку житла ОСОБА_4 вбачається, що у нього була виявлена речовина рослинного походження, яка згідно висновку експертизи являється особливо небезпечною наркотичною речовиною - канабісом. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази, які вказували б на збут або зберігання з метою збуту даної особливо небезпечної наркотичної речовини.
За таких обставин колегія судів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано перекваліфікував дії засуджених по епізоду зберігання наркотичних та психотропних речовин з ч.2 ст. 307 КК України на ч.2 ст. 309 КК України.
Доводи апелянта про те, що суд безпідставно, при кваліфікації дій засуджених за ч.2 ст. 309 КК України, вказав таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин передбачений ст.307 КК України, а не повторно, є безпідставними, оскільки ч.2 ст. 307 КК України передбачає два види втомності злочинів, а саме повторність тотожних злочинів і повторність однорідних злочинів. Суд першої інстанції при кваліфікації дій засуджених за ч.2 ст. 309 КК України правильно вказав кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин передбачений ст.307 КК України, так як вчиненню злочину передбаченого ст.309 КК України передувало вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, а кваліфікація дій засуджених за ч.2 ст. 309 КК України за ознакою повторності є зайвою.
Доводи апеляції прокурора, про те, що у вироку, у фабулі обвинувачення визнаного судом доведеним, по епізоду збуту психотропних речовин 23 грудня 2005 року не вказано кваліфікуючу ознаку повторності є слушними, разом з цим, в мотивувальній частині вироку, при кваліфікації дій засуджених за ч.2 ст. 307 КК України, суд першої інстанції таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення злочину повторно вказав, а тому дані доводи апеляції не можуть бути підставою для скасування вироку.
Крім того, в порядку ст. 365 КК України, з вироку підлягає виключенню кваліфікуюча ознака - за попередньою змовою групою осіб, оскільки з показів засуджених, даними ними як під час досудового слідства так і в судовому засіданні, вбачається, що ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_4 заздалегідь, тобто до початку злочину, не домовлялися про спільне його вчинення. Як ОСОБА_1 так і ОСОБА_4 вчинили самостійні злочини
Твердження апелянта про те, що судом невірно вирішено, яку суму судових витрат необхідно стягнути з кожного засудженого є обгрунтованим. Так з матеріалів справи вбачається, що загальна сума судових витрат становить 1095 гривень 5 копійок. Суд же вказав, що сума судових витрат становить 1388 гривень 4 копійки і з кожного засудженого підлягає стягненню по 694 гривні 2 копійки. Таким чином сума судових витрат підлягає
4
зменшенню. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що в загальну суму судових витрат входять також суми за проведення експертизи дослідження психотропних речовин, вилучених у ОСОБА_1 та експертизи дослідження речовини рослинного походження, вилученої у ОСОБА_4, під час проведення обшуку житла. За таких обставин вирок в частині стягнення судових витрат підлягає зміні.
Також заслуговують уваги доводи апеляції про те, що суд безпідставно, при призначенні покарання засудженим за ч.2 ст. 307 КК України, призначив обов'язкове додаткове покарання - конфіскацію майна, оскільки відповідно до ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначене при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням. У зв'язку з чим, вказівка суду про призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна підлягає виключенню з резолютивної частини вироку.
Керуючись ст.ст.365
УХВАЛИЛА
Апеляцію прокурора, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Комсомольського районного суду міста Херсон від 10 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку призначене судом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 додаткове покарання за ч.2 ст. 307 КК України - конфіскацію майна.
Стягнути на користь держави з ОСОБА_1 - 571 гривню 7 копійок, з ОСОБА_4 - 523 гривні 98 копійок.
В порядку ст. 365 КПК України, виключити з вироку кваліфікуючу ознаку - за попередньою змовою групою осіб.
Врешті вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишити без зміни.