Ухвала

23 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 459/2162/18

провадження № 61-15122ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І.В., розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства «Червоноградський ринок» на постанову Львівського апеляційного суду від 01 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Червоноградський ринок» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул, треті особи: Сокальська районна профспілкова організація працівників державних установ, первинна профспілкова організація Комунального підприємства «Червоноградський ринок» та директор Комунального підприємства «Червоноградський ринок» ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, у якому, враховуючи уточнення до позовних вимог від 20 липня 2018 року просив: визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального підприємства «Червоноградський ринок» (далі - КП «Червоноградський ринок») №203-к від 13 червня 2018 року, яким його звільнено з роботи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України; поновити його на посаді контролера ринку в КП «Червоноградський ринок; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також понесені судові витрати.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 12 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 01 липня 2019 року рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 жовтня 2018 року та додаткове рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 листопада 2018 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді контролера КП «Червоноградський ринок» з 01 липня 2018 року. Стягнуто з КП «Червоноградський ринок» на користь ОСОБА_1 - 107 175 грн 60 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішено питання розподілу судових витрат.

07 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга КП «Червоноградський ринок», в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції та додаткове рішення.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) - 1 921,00 грн.

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 107 175, 60 грн. Отже, ціна позову станом на 01 січня 2019 року не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн х 500 = 960 500,00 грн).

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому, касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржуване судове рішення підпадає принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки КП «Червоноградський ринок» подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно роз`яснюємо вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства «Червоноградський ринок» на постанову Львівського апеляційного суду від 01 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Червоноградський ринок» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул, треті особи: Сокальська районна профспілкова організація працівників державних установ, первинна профспілкова організація Комунального підприємства «Червоноградський ринок» та директор Комунального підприємства «Червоноградський ринок» ОСОБА_2 .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслатизаявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко