Справа № 11а -169 / 2607 Головуючий в 1 інстанції: Борко А.Л.
Категорія: ст.ст. 185 ч3 185 ч.1, 121 ч.1, 263 ч.1 КК України доповідач: Гемма Ю.М.
УХВАЛА
іменем України
20 лютого 2007 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Червоненка В.Я.
суддів: Гемми Ю.М., Заіченка В.Л.
з участю прокурора: Литвиненка О.О.
адвоката ОСОБА_3
захисника ОСОБА_2
потерпілої ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 27 грудня 2006 року, -
встановила:
Цим вироком.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянина України, раніше судимого: 26.05.1997р. Дніпровським районним судом м. Херсона за ч. 3 ст. 142, ч. 1 ст. 101, ч. 1 ст. 206 КК України на 7 років позбавлення волі, 10.08.2001р. звільненого умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 28 днів на підставі ст. 6 Закону України "Про амністію" від.05.07.2001 року, засуджено за ст. 198 КК України на 2 роки 8 місяців позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, йому остаточно призначено покарання у виді 2 років 8 місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.
Виправдано ОСОБА_1 за ч.3 ст.185, ч.4 ст.185, ч.4 ст.187 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.
Відмовлено в задоволенні цивільних позовів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, прокурора через недоведення участі ОСОБА_1 у вчиненні злочинів.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області у сумі 70 грн. 62 коп.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 14.08.2004 року. Вирішено питання про речові докази.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення таких злочинів.
При невстановлених досудовим слідством обставинах, ОСОБА_1 придбав бойові припаси до нарізної вогнепальної зброї калібру 9 мм - патрони до пістолета конструкції Макарова та до автоматичного пістолета конструкції Отечкіна, придатні до стрільби в кількості 6 штук, а також бойові припаси до нарізної вогнепальної зброї -спортивно-мисливські патрони кільцевого запалювання калібру 5,6. мм., придатні до стрільби в кількості 6 штук, які зберігав за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 без тіередбаченого законом дозволу. Дані
2
14.08.2004р. приблизно о 12 год. були виявлені у нього та вилучені працівниками міліції.
Крім того, ОСОБА_1 у період з 05.07.2004р. по 10.07.2004р. придбав для використання в особистих цілях та зберігав за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, речі, завідомо здобуті злочинним шляхом , а саме: мобільний телефон "Алкатель", "Сименс", телевізор "LG" чорного кольору, пульт дистанційного управління та паспорт до телевізора "LG" , жіночу шкіряну дублянку коричневого кольору, чоловічі туфлі "Тріумф" чорного кольору, кросівки "Nike", пульт дистанційного управління "SONY", батарея до мобільного телефону "Сіменс", спортивний костюм "Україна", електронний будильник TALKING сріблястий, музикальну шкатулку, два чіпи BASE і "Супер-джинс" до мобільного телефону, які підсудний придбав у ОСОБА_8 і ОСОБА_9 з 05.07.2004р. по 10.07.2004р., після викрадення зазначених вище предметів не встановленою особою, завідомо не обіцявши вчинити дані дії.
В апеляції прокурор, який приймав участь при розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 із поверненням справи нам новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, суттєвими порушеннями вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону. В обґрунтування доводів указує, що, суд, виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.3 ст.185, ч.4 ст.185, ч.4 ст.187 КК України, в порушення вимог ст.334 КПК України в мотивувальній частині вироку не навів формулювань пред'явленого підсудному обвинувачення за даними епізодами, формально вказавши лише час, місце вчинення цих злочинів та анкетні дані потерпілих. Висновки суду про відсутність у матеріалах кримінальної справи доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні викрадення майна потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_5 та розбійного нападу на ОСОБА_10 є необгрунтованими, оскільки вина засудженого підтверджується зібраними у справі доказами. Крім того, суд не взяв до уваги його показання із зізнанням, мотивувавши своє рішення тим, що вони отримані під фізичним або психічним впливом на засудженого. При цьому судом не було враховано, що за результатами проведеної прокурорської перевірки фактів застосування недозволених методів досудового слідства виявлено не було. Посилання суду на допущені порушення КПК України при вилученні кросівок у ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки оперуповноважений ОСОБА_11 був включений до складу слідчо-оперативної групи. Постановляючи вирок, суд, визнавши обвинувачення доведеним і, кваліфікуючи дії засудженого за ст.198 КК України, допустив істотне протиріччя між формулюванням обвинувачення та висновком щодо кваліфікації його дій. Суд не конкретизував, які, саме кваліфікуючи ознаки, вбачаються в діях ОСОБА_1. Крім того, у вступній частині вироку судом не було зазначено усіх учасників судового розгляду. В запереченні на апеляцію прокурора:
· засуджений ОСОБА_1 вказує на її необґрунтованість, просить вирок щодо нього залишити без зміни;
· захисник ОСОБА_2 вказує, що участь засудженого у вчиненні інкримінованих злочинів не доведена. Просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни;
- адвокат ОСОБА_3 вказує, що доводи викладені в апеляції прокурора є
необґрунтованими. Просить вирок суду першої інстанції залишити без зміни, а
апеляцію без задоволення.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію та просив скасувати вирок щодо ОСОБА_1 з поверненням справи на новий судовий розгляд, пояснення потерпілої ОСОБА_4 на підтримання апеляції прокурора, пояснення засудженого ОСОБА_1 і його захисників - ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора,
3
останнє слово ОСОБА_1, в якому він просив пом'якшити покарання з застосуванням ст.69 КК України, перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.334 КПК України та роз'яснень, які містяться в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду від 29 червня 1990р. № 5 з відповідними змінами "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного суду з питань судового розгляду кримінальних справ і постановления вироку" - у мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення, за яким підсудного було віддано до суду; результати дослідження, аналізу й оцінки доказів як тих, що були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих у судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність в діях складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину.
Однак судом зазначених вимог кримінально-процесуального закону дотримано не було.
Як убачається з вироку, суд, дійшовши висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 за епізодами 1-3 обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.185, ч.4 ст.187 КК України ( крадіжки майна потерпілих: ОСОБА_6, ОСОБА_5, розбійного нападу на ОСОБА_10), не навів у вироку переконливих мотивів, з яких він відкидає докази обвинувачення, не проаналізував і не дав їм належної оцінки, а лише перерахував у вироку докази на яких ґрунтується обвинувачення.
Так, обґрунтовуючи свій висновок про недоведеність участі ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_6, суд поклав в основу показання засудженого про його непричетність до вчиненого злочину та наявність у нього алібі, що він перебував за межами м. Херсона у відрядженні, яке підтвердив свідок ОСОБА_12
Проте, як видно з протоколу судового засідання, суд порушив принцип безпосередності судового розгляду, оскільки він у вироку послався на показання свідка ОСОБА_12, які суд особисто не досліджував, (том 2, а.с.400)
Зі змісту вироку вбачається, що суд, надавши перевагу вище зазначеним доказам, не навів у вироку доказів, на яких ґрунтується обвинувачення за епізодом крадіжки майна ОСОБА_6, не проаналізував і не дав їм належної оцінки, та не навів мотивів, із яких він відкидає докази, зібрані на досудовому слідстві, а також поверхово й однобічно перевірив алібі ОСОБА_1.
Обґрунтовуючи висновок про недоведеність обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_10, суд узяв за основу показання засудженого про його непричетність до вчиненого злочину, та визнав, що він на досудовому слідстві обмовив себе у вчиненні розбійного нападу через застосування до нього недозволених методів слідства.
При цьому суд визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_1 у заздалегідь не обіцяному придбанні або збуті чи зберіганні майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, прийнявши до уваги показання ОСОБА_1 про те, що викрадені речі він купив у ОСОБА_8 і ОСОБА_9, та кваліфікував його дії за ст.198 КК України, не конкретизувавши у формулюванні обвинувачення, які саме дії вчинив ОСОБА_1.
Однак такий висновок суду є передчасним і суперечить зібраним по справі доказам.
Суд не звернув уваги на постанову від 16.09.2004р. про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ч4 ст. 187 КК України (том 2, а.с.35), на якого вказує ОСОБА_1
Як видно з матеріалів справи, на досудовому слідстві ОСОБА_1 неодноразово давав показання із зізнанням про те, що він із ОСОБА_9 вчинили розбійний напад на потерпілу ОСОБА_10. На автомобілі ОСОБА_9 перевезли викрадені речі у орендований тим гараж. Про цей злочин він повідомив у своїй явці з повинною.
4
Свої показання ОСОБА_1 підтвердив при відтворенні обстановки і обставин події, на очній ставці із ОСОБА_9. (том 1, ас. 111,275,276, том 2, а.с. 37,38,39,44)
Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні наполягала на тому, що в ході перевірці показань ОСОБА_1 у її квартирі, останній орієнтувався вільно й добровільно показував і розповідав про обставини розбійного нападу.
(том 2, а.с. 589-593)
За даними протоколів огляду та вилучення у квартирі ОСОБА_1 та в гаража ОСОБА_9 виявлена частина речей, які належать потерпілій ОСОБА_7
( том ї,а.с. 25,26,214-217)
Згідно висновку трасологічної експертизи, слід взуття, вилучений з квартири потерпілої при огляді місця події, залишений підошвою взуття (кросівок) на ліву ногу, вилучених у ОСОБА_1. (том 1, а.с. 211,234-240, )
Свідок ОСОБА_13 показав, що він у березні 2004 року віддав належні йому кросівки ОСОБА_1. (том 1, а.с 210)
За результатами проведеної прокурорської перевірки заява ОСОБА_1 про застосування недозволених методів слідства не знайшла свого підтвердження, на що суд не звернув уваги, (том 2, а.а.364,365)
Наведені докази, суд не проаналізував і не дав відповідної оцінки у їх сукупності з іншими доказами, а також не з'ясував дійсні причини зміни ОСОБА_1 своїх показань;
Визнавши недостовірними та отриманими з порушенням кримінально-процесуального закону докази, зібрані органами досудового слідства щодо ОСОБА_1, суд послався на те, що показання із зізнанням ОСОБА_1 не підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_10, яка не впізнала того, як особу, що вчинила злочин; що під час огляду місця події не було виявлено подовжувана (шнура), яким він зв'язав руки потерпілій; що вилучення взуття у ОСОБА_1 було проведено з порушення КПК України, і не навів при цьому переконливих мотивів на підтвердження такого висновку.
З матеріалів справи видно, оперуповноважений ОСОБА_11 був включений у склад оперативно-слідчої трупи, згідно розпорядження НОМЕР_1 (том 1, а.с,122), а тому суд безпідставно послався на те, що вилучення ним взуття у ОСОБА_1 було проведено з порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
Зробивши висновок про застосування де ОСОБА_1. недозволених методів ведення слідства, суд у вироку не конкретизував, які саме застосовувалися недозволен! методи слідства, хто їх застосовував, як це вплинуло на дачу ОСОБА_1им показань у ході досудового слідства та зміну ним своїх свідчень.
Такий висновок суду суперечить даним прокурорської перевірки, згідно якої, факти викладені в заяві ОСОБА_1 із цього приводу, не знайшли свого підтвердження.
Виправдовуючи ОСОБА_1 за епізодом крадіжки майна ОСОБА_5, суд послався на показання свідка ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_1 передав йому холодильник марки ARDO, який у нього був вилучений, показання потерпілої ОСОБА_5 про те, що у неї був викрадений холодильник "LG", і на підставі цих суперечностей зробив висновок про недоведеність вини ОСОБА_1
Між тим, суду належало при дослідженні й оцінюванні доказів провести співставлення даних, що містяться в матеріалах справи, зокрема, тими, якими однозначно встановлено, що у потерпілої ОСОБА_5 серед інших речей був викрадений холодильник марки "LG" модель GR 389SQF, серійний номер НОМЕР_2, згідно гарантійного талону (том 2, а.с.88), куплений нею у фірмовому салоні побутової техніки ARDO, на що суд не звернув уваги та допустив помилку, вказавши марку холодильника ARDO, хоча правильна марка холодильник марки "LG".
5
Саме цей холодильник був вилучений у свідка ОСОБА_14 під час огляду, і він підтвердив, що ОСОБА_1 передав йому холодильник марки "LG".
(том 2, а.с.70,94)
За таких обставин, висновок суду про недоведеність вини ОСОБА_1 за цим епізодом обвинувачення є передчасним і помилковим.
Визнавши доведеним обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України, суд одночасно виключив із його обвинувачення зберігання ним 15 патронів калібру 5,45 мм за місцем проживання ОСОБА_13.
Свідок ОСОБА_13 підтвердив, що знайдений у його квартирі гаманець із патронами він раніше бачив у ОСОБА_1 (том 1, а.с.210)
Відкидаючи показання свідка ОСОБА_13, суд послався на те, що вони фактично нічим не підтвердженні, при цьому не навів причин, із яких свідок міг обмовити засудженого ОСОБА_1
Як видно з матеріалів справи причетність свідка до цього злочину органами досудового слідства не було доведено, про що винесено постанову від 10.10.2004 року про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_13 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, (том 2, а.с.137)
Зазначені обставини залишилися поза увагою суду та не отримали належної оцінки у вироку.
Отже висновки суду про недоведеність участі ОСОБА_1. у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185, ч.3 ст.185, ч.4 ст.187 КК України, та його виправдання с передчасним.
Враховуючи те, що судом допущено однобічність і неповнота судового слідства, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, тому вирок суду щодо ОСОБА_1 не можна визнати законним і обгрунтованим, він підлягає скасуванню в повному обсязі з повернення справи па новий судовий розгляд, у ході якого суду необхідно усунути зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно дослідити всі докази по справі, дати їм відповідну оцінку, і в залежності від установленого прийняти законне і обгрунтоване рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.
Вирок Суворовського районного суду м. Херсона 27 грудня 2006 року стосовно ОСОБА_1 - скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у той же суд, але в іншому складі суду зі стадії судового розгляду, суду.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 - тримання під вартою залишити без змін.