ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/6276/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновська Н.В., Глушко І.В.,

з участю секретаря судового засідання Герман О.В.,

представника позивача Гангура М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 260/1298/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання дій незаконними, скасування наказу та постанови,(рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Микуляк П.П. в м. Ужгороді Закарпатської області 10.04.2019 року,повний текст судового рішення складено 22.04.2019), -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області (надалі також - відповідач), яким просить суд:

- визнати незаконними дії Управління Держпраці у Закарпатській області щодо проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 19 по 20 червня 2018 року та складання за результатами інспекційного відвідування Акту від 20 червня 2018 року №ЗК268/217/АВ;

- визнати незаконним та скасувати наказ Управління Держпраці у Закарпатській області від 18 червня 2018 року№ 104 «Про проведення інспекційних відвідувань», в частині організації проведення інспекційних відвідувань фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області від 12 липня 2018 року №ЗК268/217/АВ-ТД-ФС-123 про накладення штрафу у розмірі 111690,00 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржилоУправління Держпраці у Закарпатській області, яке, покликаючись на те, що вказане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з`ясовано всі фактичні обставини справи, дано неправильну оцінку доказам, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що інспекційним відвідуванням встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 допустив до виконання роботи з продажу продовольчих товарів громадянку ОСОБА_4 без укладення трудового договору, чим порушив частину третю статті 24 Кодексу законів про працю України (надалі також - КЗпП України).Дії посадових осіб щодо проведення інспекційного відвідування є правомірними, постанова Управління Держпраці у Закарпатській області від 12 липня 2018 року №ЗК268/217/АВ-ТД-ФС-123 про накладення штрафу винесена уповноваженою посадовою особою відповідача з урахуванням норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (надалі також - Порядок № 509), та на підставі абзацу 2частини другої статті 265 КЗпП України.

Позивач надав апеляційному суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав рішення суду першої інстанції.

Представник апелянта, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки представника суд не повідомив. Дана обставина відповідно до положень частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, щовідповідачем, на підставі наказу про проведення інспекційних відвідувань від 18червня 2018 року № 104, направлення на проведення інспекційного відвідування від 18червня 2018 року № 659, здійснено перевірку додержання законодавства про працю щодо дотримання трудового законодавства при оформленні трудових відносин, результати якої зафіксовано в Акті інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця, датованому 20 червня 2018 року№ ЗК 268/217/АВ.

В Акті зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення діяльності фізичної особи-підприємцяОСОБА_1, АДРЕСА_1 , в магазині «Евеліна» знаходилася на робочому місці продавця та виконувала роботу з продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів без укладеного письмового трудового договору громадянка ОСОБА_4 .

Судом було також встановлено, що акт, за результатами інспекційного відвідування було направлено позивачу для ознайомлення та підписання тільки 23 червня 2018 року.

Так, на підставі Акту інспекційного відвідування, відповідачем було винесено Припис про усунення виявлених порушень від 22 червня 2018 року №ЗК268/217/АВ/П, яким зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 усунути порушення частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, а саме зобов`язано укласти трудовий договір з найманим працівником ОСОБА_4 в письмовій формі, видати наказ (розпорядження) до 01.07.2018 року та усунути порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», а саме про прийом працівника повідомити органи ДФС.

В подальшому, на підставі Акту інспекційного відвідування та Припису про усунення порушень, відповідачем було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 12 липня 2018 року №ЗК268/217/АВ-ТД-ФС-123, якою першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 111690,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, щовідповідачем було порушено пункт 5 Порядкуздійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (надалі також -Порядок № 295), а інспекційне відвідування було проведене безпідставно, оскільки у витязі з наказу від 18.06.2018р № 104. «Про проведення інспекційних відвідувань» не зазначена підстава його видачі, передбачена підпунктом 3 вказаної правової норми. Також суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення прав позивача в ході перевірки, який не володіє українською мовою і якому не було забезпечено перекладача.

Апеляційний судпогоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі також - Закон №877-V) заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015№ 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з пунктом 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики Українивід 27.03.2015р. № 340, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017№ 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - також Порядок № 295, визнаний нечинним відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у адміністративній справі № 826/8917/17, був чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; ін.6) за інформацією:Держстату та її територіальних органів, ДФС та її територіальних органів, Пенсійного фонду України та його територіальних органів 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Водночас, підставою для проведення інспекційного відвідування у позивача слугував наказ від 18.06.2018 № 104, винесений на підставі доповідної записки начальника відділу Управління Держпраці у Закарпатській області Турянського Я.І. від 13.06.2018. При цьому, відповідач зазначає, що керувався приписами пп.3 п.5 Порядку № 295.

Відповідно до зазначеного Наказу видано Направлення від 18.06.2018 № 659 для проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 з 19.06.2018 по 30.06.2018, яке вручено особисто позивачу 19.06.2018 під підпис.

Пункти 8, 9 Порядку № 295 передбачають, що про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону №877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Також, Порядком №295 встановлено процедуру складення акта, припису та прийняття рішень за результатами інспекційного відвідування

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

У разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках. Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Суд першої інстанції встановивши, що у витязі з наказу від 18.06.2018 № 104 «Про проведення інспекційних відвідувань» не зазначена підстава його видачі, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем було порушено пункт 5 Порядку № 295, а інспекційне відвідування було проведене безпідставно.

Відповідач надав суду копію наказу від 18.06.2018 року № 104, в якому зазначено, що підставою для його видачі є доповідна записка начальника відділу Турянського Я.І., доповідні записки заступника начальника відділу Штерна В . З. та головних державних інспекторів Гукс М.М . та Сумари А.Ф. , заява ОСОБА_9 .

На адвокатський запит представника позивача відповідач не дав відповіді про підстави видання наказу від 18.06.2018 року № 104, про що свідчить копія відповіді № 07-04/2728 від 31.07.2018 року, що дає підстави для сумніву у наявності дійсних підстав для видачі даного наказу, зазначених у його копіїх, наданій суду.

Відповідач надав суду також копію доповідної записки начальника відділу Управління Держпраці у Закарпатській області Турянського Я.І. від 13.06.2018р., з якої вбачається, що 12.06.2018р. ним, разом із головним державним інспектором Хлантою І.Ю. проведено профілактичне відвідування ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ТОВ «ФАБ-САВ» та ФОП ОСОБА_13 , де проведено інформаційно-роз`яснювальну роботу з питань трудового законодавства.

Однак, з вказаної доповідної записки не вбачається, що профілактичне відвідування проводилося у позивача, а лише вказано, що він здійснює свою підприємницьку діяльність поряд, що також дає сумніви у підставності видання оспорюваного наказу.

Крім того, інші документи, зазначені в наказі як підстави для інспекційного відвідування позивача (доповідні записки заступника начальника відділу ОСОБА_14 та головних державних інспекторів Гукс М.М. та Сумари А.Ф. , заява ОСОБА_9 ) суду надані не були, що також не дає підстав для висновку про обґрунтованість видання спірного наказу.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що начальник відділу Управління Держпраці у Закарпатській області Турянського Я.І. , здійснюючи 12 червня 2018 року профілактичне відвідування (як і 13 червня 2018 року, складаючи доповідну записку), не виконував контрольні повноваження, так як такі можуть виникати виключно на підставі та після призначення інспекційного відвідування.

Відповідно до пункту 6 абзацу 2 Порядку № 295, документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Однак, із матеріалів інспекційного відвідування відповідача не вбачається порушення позивачем вимог законодавства про працю станом на дату прийняття наказу від 31.07.2018 року № 104.

Таким чином, обґрунтовані сумніви у законності видання спірного наказу відповідача, останнім спростовані належними та допустимими доказами не були.

Також, встановлено і підтверджено супровідним листом від 23.06.2018 № 10, що відповідач лише 23 червня 2018 року надіслав позивачеві акт інспекційного відвідування від 20 червня 2018 року №ЗК268/217/АВ, одночасно з яким надіслав припис про усунення виявлених порушень від 22 червня 2018 року№ЗК 268/217/АВ/П.

Відповідно до вищенаведених норм Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Управління Держпраці у Закарпатській області повинно було скласти акт інспекційного відвідування в день такого відвідування і залишити один екземпляр у позивача, а за наявності на те підстав мало б винести відповідний припис не пізніше наступного робочого дня після розгляду зауважень об`єкта відвідування, тобто хоча би після ознайомлення позивача з актом інспекційного відвідування. З цього слідує, що державним органом при прийнятті Припису про усунення виявлених порушень фактично було обмежено право особи на подання обґрунтованих зауважень та порушено право особи на участь у процесі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Фактично, позивач був позбавлений можливості на ознайомлення з актом інспекційного відвідування, надання на нього зауважень, тобто його право на участь у процесі прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції погоджується також із висновками суду першої інстанції про те, що дане право позивача було порушене відповідачем також з огляду на ту обставину, що він не володіє українською мовою і працівниками відповідача, всупереч ст. 10 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, ратифікованої Законом України від 15.05.2003 року № 802-IV, не було йому надано можливості в ході перевірки скористатися послугами перекладача та з його допомогою усвідомити дії відповідача, зміст складеного акта та можливі наслідки для себе.

Та обставина, що позивач не володіє українською мовою встановлена судом першої інстанції на підставі довідки директора Вилоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2, довідки виконкому Вилоцької селищної ради від 14.11.2018 року № 1158, та не була жодним чином спростована відповідачем.

З врахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що при проведенні інспекційного відвідування відповідачем не дотримано положень Порядку №295 та Закону №877-V щодо порядку проведення такого.

З приводу покликання апелянта на те, що фінансова санкція накладена у відповідності до статті 265 КЗпП України та Порядку № 509, апеляційний суд звертає увагу на те, що оскільки інспекційне відвідування проведено протиправно, всупереч вимогам законодавства, то підстав для притягнення позивача до відповідальності відповідно до статті 265 КЗпП України та застосування до нього фінансової санкції немає.

Також апеляційний суд наголошує, що з урахуванням завдань та принципів адміністративного судочинства, обов`язку доказування, принципу правової визначеності слід трактувати будь-які «сумніви» не інакше, як неспроможність суб`єкта владних повноважень переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних рішень у спірних правовідносинах, що є невиконанням ним його процесуального обов`язку.

Нездатність державного органу довести обґрунтованість та законність власних рішень є підставою судового захисту порушених прав позивача.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Загалом оцінюючи наведені апелянтом доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ), а стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта) сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01 від 6 вересня 2005 року, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00 від 18 липня 2006 року, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58), відповідно до якої принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Одночасно суд апеляційної інстанції зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі, обставини ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, яке ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до пункту першого статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі № 260/1227/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний

судді Н. В. Бруновська

І. В. Глушко

Повне судове рішення складено 22.08.2019