Справа № 165/232/18 Провадження № 1-кп/165/52/19 q НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року                         Нововолинськ

       Нововолинський міський суд Волинської області в колегіальному складі:

головуючого судді                                Василюка А.В.,

суддів                                        Ференс-Піжук О.Р., Ушакова М.М.,

за участю секретаря                        Дячук С.Л.,

прокурора                                        Плечука М.П.,                

перекладача                                        Веремчука В.Б.,

обвинуваченого                                 ОСОБА_1 ,

захисника                                        Ковальова С.В.,

       розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську, в режимі відео конференції між Нововолинським міським судом Волинської області та ДУ "Луцький СІЗО", кримінальне провадження №12016030050001693 від 10 грудня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2, ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199 КК України,

встановив:

        ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2, ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199, ч.4 ст.358 КК України.

       Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області та ухвалами Нововолинського міського суду Волинської області обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано і продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 24 серпня 2019 року.

       У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , та наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: можливістю обвинуваченим продовжувати вчиняти інші злочини, переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які продовжують існувати на даний час, і були враховані слідчим суддею під час прийняття рішення про застосування щодо останнього такого запобіжного заходу як тримання під вартою та судом при продовженні запобіжного заходу. Крім того, вказав, що обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, є громадянином іншої держави, а тому може змінити місце проживання та виїхати за межі України, приймав активну участь у вчиненні інкримінованих злочинів та є керівником організованої групи. Вважає, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів.

       Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Ковальов С.В. заперечили щодо заявленого прокурором клопотання та просили обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід, а саме у виді домашнього арешту, оскільки вважають клопотання прокурора необґрунтованим, мотивуючи тим, що обвинувачений ОСОБА_1 має на території України сім`ю, перебуває у фактичних шлюбних відносинах з жінкою, яка виховує їх спільну дитину, не має наміру переховуватися від суду, є особою літнього віку і доказів того, що обвинувачений може впливати на потерпілих та свідків стороною обвинувачення надано не було. Обвинувачений ОСОБА_1 знаходиться під вартою з 28 серпня 2017 року, одних припущень прокурора щодо наявності певних ризиків недостатньо, кожен конкретний ризик має бути доведений та обґрунтований доказами його існування, що прокурором зроблено не було. Щодо ОСОБА_1 слід врахувати, що він є особою похилого віку (повних 63 роки), стан його здоров`я незадовільний, що підтверджується наданими документами, в умовах слідчого ізолятора відсутнє належне медичне обслуговування та медична допомога. Вважають, що суд також повинен врахувати і наявність в нього на території України міцних соціальних зв`язків, а саме цивільної дружини та малолітньої дитини, які проживають в Україні, що свідчить про те, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання в Україні зі своєю сім`єю, яке зазначене в обвинувальному акті та клопотаннях прокурора стосовно запобіжного заходу.

       Згідно із вимогами ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

       Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд повинен оцінити в сукупності обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, а також підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення доказів, незаконного впливу на учасників судового провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, продовження кримінального правопорушення або вчинення іншого тощо. При цьому у відповідності до п.3, п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Прокурор на заперечення доводів захисту вказав, що на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений буде незаконно впливати на потерпілих та свідків, переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню та може вчинити інше кримінальне правопорушення, які слугували підставами для обрання 25 серпня 2017 року та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

       Заслухавши думку захисника та обвинуваченого, прокурора, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30 січня 2018 року до Нововолинського міського суду Волинської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016030050001693 від 10 грудня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2, ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.199, ч.2 ст.15 ч.3 ст.199 КК України

       Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2017 року відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, до 22 жовтня 2017 року з визначенням розміру застави. Ухвалою слідчого судді того ж суду від 02 січня 2018 року ОСОБА_1 було продовжено строк тримання під вартою до 02 березня 2018 року з визначенням розміру застави.

Таким чином з 24 серпня 2017 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 тримається під вартою, і строк дії запобіжного заходу постійно продовжується, останній раз - ухвалою Нововолинського міського суду від 26 червня 2019 року до 24 серпня 2019 року включно.

На момент розгляду питання про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 кримінальне провадження тривалий час (один рік сім місяців) знаходиться на стадії підготовчого судового засідання.  Протягом цього часу за клопотанням прокурора судом одинадцять разів (01.03.18, 26.04.18, 06.06.18, 19.07.18, 12.09.18, 07.11.18, 12.12.18, 22.01.19, 14.03.19, 08.05.19, 26.06.19) продовжувався обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Стороною обвинувачення не вживаються заходи щодо забезпечення явки у судове засідання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що з об`єктивних причин унеможливлює суд невиправдано тривалий час перейти до розгляду кримінального провадження по суті та дослідження доказів, які б підтверджували чи спростовували винуватість обвинуваченого у інкримінованих йому злочинах.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.            

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд звертає увагу й на те, що однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч.1 ст.178 КПК України судом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_1 вже висунуто обвинувачення і триває підготовче судове засідання, суд позбавлений можливості оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, а може лише перевірити доводи прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення в справі "Панченко проти Росії").

Відповідно до рішення в справі "Бекчиєв проти Молдови", ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Клішин проти України" наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Рішенням у справі "Белевицький проти Росії" обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи ЄСПЛ визнав порушенням п.4 ст.5 Конвенції.

В контексті п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризиків, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Ступінь тяжкості висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, і покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, на думку суду не є достатньою підставою для продовження останньому обраного йому запобіжного заходу.

Разом з тим, як вбачається з обвинувального акта, обвинувачений на території України судимостей немає, стороною обвинувачення протягом тривалого часу (знаходження кримінального провадження в суді) не надано суду жодних доказів наявності судимостей ОСОБА_1 в Республіці Білорусь, чи іншій країні. Як зазначено у обвинувальному акті обвинувачений ОСОБА_1 має місце проживання в Україні, а саме: АДРЕСА_1 .  Також суд враховує вік обвинуваченого та стан здоров`я, який хворіє цілим рядом хронічних захворювань з динамікою їх погіршення, що може викликати нові захворювання обвинуваченого, що підтверджується інформацією з ДУ "Луцький СІЗО" на адвокатські запити, та медичною документацією.

Враховуючи вказані обставини, і те, що в клопотаннях сторони обвинувачення про продовження   ОСОБА_1 строку тримання під вартою протягом одного року семи місяців містяться посилання, фактично, на ті самі обставини, які слугували підставами для застосування запобіжного заходу у серпні 2017 року, тобто без належного доведення підстав продовження відносно нього виняткового запобіжного заходу та без урахування зменшення ризиків з часом, суд приходить до висновку, що таку тривалість тримання особи під вартою не можна вважати виправданою, і що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

       На підставі викладеного, керуючись. ст.177, ст.178, ст.181, ст.193,ст.194, ст.195, ст.196, ст.202, ст.315 КПК України, суд, —

ухвалив:

       У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів відмовити.

Задоволити клопотання захисника Ковальова С.В. та обвинуваченого ОСОБА_1

Замінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, з 21 серпня 2019 року до 21 жовтня 2019 року включно.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

прибувати на виклик до суду на першу вимогу;

цілодобово не залишати місце свого проживання без дозволу суду;

утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт або інші документи, що дають право на виїзд з України;

носити електронний засіб контролю.

Ухвалу передати для виконання до Луцького ВП ГУНП у Волинській області за місцем фактичного перебування (ДУ Луцький СІЗО) обвинуваченого ОСОБА_1 .

Згідно вимог ч.4 ст.181 КПК України орган поліції, зобов`язаний негайно поставити на облік особу, щодо якої змінено запобіжний захід на домашній арешт і повідомити про це суд.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.202 КПК України обвинуваченого ОСОБА_1 негайно доставити за адресою: АДРЕСА_1 , та звільнити його з-під варти.

Строк дії ухвали встановити до 21 жовтня 2019 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.        

Ухвалу можна оскаржити до Волинського апеляційного суду.

Головуючий         підпис                

Судді                підписи

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                        А.В. Василюк