АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА іменем України
20 липня 2006 року. м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі головуючого судді Александрової М.А., суддів Расевича С.І., Русинчука М.М., при секретарі Антонюк Л.Є. розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до головного державного санітарного лікаря Старовижівського району Волинської області про скасування постанови НОМЕР_1 про накладення адміністративного стягнення за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на постанову Старовижівського районного суду Волинської області від 23 червня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі:
позивач - ОСОБА_1;
відповідач - головний державний санітарний лікар Старовижівського району Волинської області Дяченко Михайло Іванович;
Колегія суддів
встановила:
Постановою Старовижівського районного суду Волинської області від 23 червня 2006 року в позові ОСОБА_1 до головного державного санітарного лікаря Старовижівського району Волинської області про скасування постанови НОМЕР_1 про накладення адміністративного стягнення відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження по справі.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 7 квітня 2006 року під час перевірки дотримання вимог санітарного законодавства закусочної «ІНФОРМАЦІЯ_1», що належить позивачці, помічником головного державного санітарного лікаря Старовижівського району Волинської області ОСОБА_3. встановлено ряд порушень санітарного законодавства та складено акт перевірки дотримання санітарного законодавства від 07.04.2006 року та протокол про порушення санітарних норм.
19 квітня 2006 року головним державним санітарним лікарем Старовижівського району Волинської було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.42 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136 грн.
Справа № 22-а -202/06 Головуючий в 1 інстанції Самрук Ф.В.
Категорія 36 Доповідач Русинчук М.М.
Відповідно до 4.1,2 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» продовольча сировина, харчові продукти, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов'язковій сертифікації.
Підприємства, установи, організації та громадяни, які виробляють, зберігають, транспортують чи реалізують харчові продукти і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх безпеку для здоров'я і життя населення, відповідність вимогам санітарних норм.
З матеріалів справи вбачається, що згідно оперативного плату роботи відділення гігієни харчування на 7.04.2006 року була запланована перевірка дотримання санітарних вимог закусочної «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Під час перевірки цього закладу громадського харчування згідно акту від 7.04.06 р. були виявлені наступні порушення: відсутній смітттєзбірник, не працює туалет, відсутня вентиляція в кухні, порушується миття та дезинфікація посуду, вітсутність документів, що підтверджують якість товару тощо, (а.с.32-34).
З матеріалів справи вбачається, що посвідчення про якість НОМЕР_2 на готову м'ясну продукцію видано на ім'я підприємця ОСОБА_2, а не позивача, а тому слугувати доказом належної якості продукції, що реалізовувалася ОСОБА_1 не може.
Факт наявності частини порушень (зокрема неробочого стану туалету, відсутність сиіттєзбірника) в судовому засіданні визнала і позивачка.
Наведені факти є порушеннями у закусочній «ІНФОРМАЦІЯ_1» смт. Стара Вижва п.п.2.3, 3.11, 5.2, 9.11, 9.12, 9.16 «Санітарних правил для підприємств громадського харчування...» (СанПін 42-123-5777-91), затверджених спільним Наказом міністерства охорони здоров'я та міністерства торгівлі СРСР 19 березня 1991 року.
Згідно ст.42 КУпАП порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.1 ст.236 КУпАП органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням державних санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (стаття 42).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, (а.с.35-38).
На розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не з'явилася, про причини неявки державну санітарно-епідеміологічну службу не повідомила.
Враховуючи наведе, судова колегія вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.42 КУпАП винесена без порушення встановлених законом вимог.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що при перевірці у помічника головного санітарного лікаря було відсутнє направлення на перевірку.
Згідно абзацу 5 п.9 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого Постановою КМУ від 22 червня 1999 р. № 1109 обстеження та перевірка об'єктів проводиться посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби за направленням головного державного санітарного лікаря або його заступників.
З пояснень позивача, свідка ОСОБА_3 вбачається, що направлення на перевірку останній спочатку забув, потім він повернувся на роботу, забрав направлення та пред'явив його ОСОБА_1, яка вказану обставину не заперечувала.
Таким чином, направлення на перевірку фактично було пред'явлено під час перевірки, хоча і не зразу, а тому посилання позивача в цій частині є безпідставними.
Відповідно до п.12 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, затвердженого Постановою КМУ від 22 червня 1999 р. № 1109 помічники лікарів державної санітарно-епідеміологічної служби, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, мають право складати акти і протоколи про порушення санітарного законодавства.
Тому що проведення перевірки однособово помічником головного державного санітарного лікаря Старовижівського району Волинської області ОСОБА_3 було правомірним.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає також те, що суд першої інстанції не викликав та не допитав ряд свідків, про виклик яких вона заявляла клопотання.
З протоколу судового засідання вбачається, що клопотання позивача про виклик свідка ОСОБА_4, судом було задовольнено, свідок був викликаний та допитаний в судовому засіданні. Зауважень на протокол після його підписання головуючим з боку позивача не надходило, а тому колегія суддів, вважає вказані доводи апелянта безпідставними.
Постанова ухвалена з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а наведені у ній висновки відповідають правильно встановленим обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Старовижівського міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2006 року в даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.