ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/13895/19 Головуючий в І інстанції: Стамбула Н.В.

Провадження №33/819/351/19 Доповідач: Литвиненко І.І.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2019 року м.Херсон

Суддя Херсонського апеляційного суду Литвиненко І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 22 липня 2019 року за участю ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и л а:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Згідно з постановою місцевого суду, ОСОБА_1 06 липня 2019 року о 02.20 год. керував транспортним засобом ВАЗ 2101, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на а/ш Гола Пристань - Залізний Порт, 21 км, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, однобічне та неповне з`ясування всіх обставин справи, просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки його зупинили безпідставно, у стані наркотичного чи алкогольного сп`яніння не перебував.

Суд не взяв до уваги його заперечення по справі.

Також не було допитано в судовому засідання свідків, які б могли підтвердити, що експерименту на виявлення наркотичного сп`яніння не було, йому в очі ліхтарем ніхто не світив, поліцейський тиснув на нього, натякав на винагороду.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.

В судовому засіданні Херсонського апеляційного суду ОСОБА_1 надано можливість реалізувати всі права, передбачені ст.ст.268, 294 КУпАП, ст.63 Конституції України.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.

Частина 1 ст.130 КУпАП в тому числі, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що в даному випадку інкримінується ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності складу адміністративного правопорушення у його діях заслуговують на увагу.

Так, суд першої інстанції, як на докази вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП послався на протокол про адміністративне правопорушення та на письмові пояснення свідків.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не може погодитись, що зазначені докази є належними у справі виходячи з наступного.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.

За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з прецендентної практики Європейського Суду з прав людини хоч і за національним законом ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, йому пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).

Зокрема, в даному випадку судом враховується, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.

В деяких інших справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень передбачених КУпАП до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії2, пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»). У зв`язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В матеріалах справи наявні протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків, відеозапис.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №200414 від 06 липня 2019 року (а.с.6), ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Відповідно до ч.3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно ч.5 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я№ 1452/735від 09.11.2015року, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.8 Інструкції, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою встановлення стану сп`яніння або незгоди з результатами проведеного огляду є обов`язковим.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння, що свідчить про порушення поліцейським вищезазначених вимог Інструкції. Також, матеріали не містять акту огляду водія на стан сп`яніння із зазначенням ознак сп`яніння, які були у водія ОСОБА_1 .

Крім того, матеріали справи не містять інформації щодо причини зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Також, з матеріалів справи вбачається, що пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.7-8) мають їх застереження, що вони ними прочитані та з їх слів записані правильно. Проте відомості хто отримував ці пояснення та зачитував їх свідкам, даний документ не містить.

Отже, суд не може покласти в основу обвинувачення пояснення вказаних свідків, які не були допитані в судовому засіданні і пояснення яких мають вирішальне значення по даній справі, а сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Судом апеляційної інстанції враховується також і те, що із наявного в матеріалах справи відеозапису не можливо зрозуміти кому саме пропонувалось пройти огляд на стан сп`яніння, оскільки обличчя особи, якій пропонувалось пройти такий огляд, на цьому відеозаписі не зафіксовано, поліцейськими не продемонстровано будь-яких документів цієї особи та не вчинено будь-яких інших дій, які би давали змогу ідентифікувати особу якій була висунута вимога пройти огляд на стан сп`яніння. Із цього відеозапису не можливо зробити однозначний висновок про наявність факту відмови саме ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння та форму цієї відмови. Із зазначеного відеозапису не можливо зробити також висновок про наявність свідків, в присутності яких ОСОБА_1 була вчинена відмова від проходження огляду на стан сп`яніння.

Наведені вище факти у відповідності до ст.62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення та наданих доказів в підтвердження вини, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не слідує, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі наведеного та керуючись ст. 247, ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 22 липня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік - скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Херсонського

апеляційного суду І.І.Литвиненко